Виберіть вірити
Старійшина Л. Уітні Клейтон
З президентства сімдесятників
Спаситель надає Свою євангелію, як світло, яке скеровує тих, хто вибирає вірити в Нього і йти за Ним.
Минулого січня семирічна Сейлор Гутзлер та її сім’я летіли зі шт. Флорида до шт. Іллінойс на приватному літаку. Батько Сейлор був за штурвалом. Невдовзі, після настання ночі, у літака виникла механічна проблема, і він упав на огорнуті темрявою пагорби шт. Кентуккі, перекинувшись на дуже нерівній місцевості. Усі, крім Сейлор, загинули у цій катастрофі. Під час падіння вона зламала зап’ясток. У неї були численні порізи та подряпини і вона загубила своє взуття. Температура повітря була 3°С—то була холодна, дощова, зимова ніч у шт. Кентуккі—і Сейлор була вдягнена лише в шорти, футболку та одну шкарпетку.
Вона гукала маму і тата, але ніхто не відповів. Зібравши усю свою сміливість, вона пішла босоніж незаселеною місцевістю у пошуках допомоги, переходячи вбрід річки, перетинаючи канави, і сміливо продираючись крізь зарослі ожини. З верхівки одного з невеликих пагорбів Сейлор побачила далеке світло, десь на відстані милі. Спотикаючись крізь темряву і зарослі, вона попрямувала до того світла і зрештою потрапила до будинку доброго чоловіка, якого ніколи раніше не зустрічала і який допоміг їй. Сейлор була в безпеці. Невдовзі її забрали до лікарні, де їй допомогли видужати1.
Сейлор вижила, оскільки побачила вдалині світло і, долаючи труднощі, просувалася до нього попри дику природу, глибину трагедії, яка її спіткала, та отримані нею поранення. Важко уявити, як Сейлор змогла зробити усе, що зробила у ту ніч. Але ми точно знаємо, що вона усвідомлювала, що те далеке світло будинку було її шансом на порятунок. Там була надія. Сміливості їй додавав той факт, що незалежно від того, наскільки все було погано, її порятунок буде знайдено у тому світлі.
Мало кому з нас доведеться пережити щось настільки важке, що пережила Сейлор. Та усі ми, рано чи пізно, маємо перетинати наші власні духовні пустелі і починати наші власні неспокійні в емоційному плані подорожі. У ті моменти, якими б темними, чи на перший погляд безнадійними вони не були, якщо ми будемо шукати, завжди буде духовне світло, яке манитиме нас, даючи надію на порятунок і полегшення. Те світло випромінює Спаситель усього людства, Який є Світлом для Світу.
Сприйняття духовного світла відрізняється від бачення фізичного світла. Розпізнавання духовного світла Спасителя починається з нашого бажання вірувати. Бог спочатку вимагає, щоб ми принаймні мали бажання вірити. “Якщо ви прокинетеся і пробудите сили свого розуму, … і скористуєтеся принаймні частинкою віри,—навчає пророк Алма,—так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини [Спасителевих] слів”2.
Заклик Алми до нас в тому, щоб ми мали бажання повірити і “дати місце” у наших серцях словам Спасителя, нагадує нам, що вірування і віра вимагають нашого особистого вибору і дії. Нам треба “прокинутися і пробудити сили нашого розуму”. Ми просимо до того, як отримаємо; ми шукаємо до того, як знайдемо; ми стукаємо до того, як нам відкриють. І потім нам дано таке обіцяння: “Бо кожний, хто просить, отримає; і той, хто шукає, знайде; і тому, хто стукає, буде відчинено”3.
Ніколи до нас не надходив більш пристрасний заклик вірити, ніж від Самого Спасителя, під час Його земного служіння, коли Він звертався до Своїх невіруючих слухачів:
“Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я—ув Отці”4.
Кожного дня кожен з нас проходить тест. Це тест нашого життя: чи виберемо ми вірити у Нього і дозволити світлу Його євангелії зростати в нас, чи ми відмовимося від віри і наполягатимемо, що будемо подорожувати в темряві самі? Спаситель надає Свою євангелію, як світло, яке скеровує тих, хто вибирає вірити в Нього і йти за Ним.
Після катастрофи у Сейлор був вибір. Вона могла вибрати залишатися у темряві біля літака, самотня і перелякана. Але попереду була довга ніч, і холод мав посилитися. Вона вибрала інший шлях. Сейлор піднялася на пагорб, і звідти змогла побачити світло на горизонті.
Поступово, по мірі того, як вона просувалася крізь ніч до світла, воно ставало яскравішим. Однак мабуть були моменти, коли вона не могла його бачити. Мабуть воно зникало з її поля зору, коли вона була в низині, чи за деревами або кущами, та вона йшла вперед. Коли вона могла бачити світло, це було для Сейлор підтвердженням того, що вона на правильному шляху. Вона ще точно не знала, що то було за світло, але продовжувала йти до нього, основуючись на тому, що знала—довіряючи і сподіваючись, що вона ще побачить його, якщо буде продовжувати йти у правильному напрямку. Цими діями вона, можливо, врятувала собі життя.
Таким може бути і наше життя. Бувають часи, коли ми поранені, втомлені, або коли наші життя здаються темними і холодними. Бувають часи, коли ми не бачимо на горизонті ніякого світла і можливо відчуваємо, що готові здатися. Якщо ми готові вірити, якщо ми маємо бажання вірити, якщо ми виберемо вірити, тоді вчення і приклад Спасителя покажуть нам шлях уперед.
Виберіть вірити
Так само, як Сейлор мала вірити, що вона знайде безпеку у тому віддаленому світлі, нам теж слід відкрити наші серця божественній реальності Спасителя, Його вічного світла та Його цілющої милості. Пророки крізь віки заохочували і навіть вмовляли нас вірити в Христа. Їхні вмовляння відображають фундаментальний факт: Бог не змушує нас вірити. Натомість Він запрошує нас вірити, посилаючи сучасних пророків і апостолів навчати нас, надаючи Писання і закликаючи нас через Свій Дух. Саме ми маємо зробити вибір прийняти ці духовні запрошення, обравши побачити нашим внутрішнім зором духовне світло, яким Він закликає нас. Рішення вірити—це найважливіший вибір, який ми можемо зробити взагалі. Він формує усі наші інші рішення.
Бог не змушує нас вірити, не більше, ніж Він змушує нас виконувати будь-які заповіді, попри Його досконале бажання благословити нас. Але Його заклик нам вірити в Нього—застосовувати ту часточку віри і знайти місце для Його слова—залишається в силі і сьогодні. Як сказав Спаситель: “Я даю свідчення, що Батько наказав усім людям, повсюди, покаятися і повірити в Мене”5.
Вірування, свідчення і віра—не пасивні принципи. Вони не можуть спонтанно набутися нами. Вірування—це те, що ми вибираємо—ми сподіваємося на це, ми працюємо над досягненням цього і жертвуємо заради цього. Те, що ми почнемо вірити у Спасителя і Його євангелію випадково, є не більш імовірним, ніж те, що ми випадково помолимося або сплатимо десятину. Ми активно вибираємо вірити, так як вибираємо виконувати інші заповіді.
Застосовуйте віру в діях
Сейлор не могла спочатку бути певною, що її просування крізь зарослі зрештою матиме результат. Вона загубилася і була поранена; було темно і холодно. Але вона залишила місце катастрофи і ризикнула рушати з надією на порятунок, повзучи і продираючись на своєму шляху вперед, доки не побачила далеке світло. Щойно вона його побачила, вона зробила усе можливе, аби наблизитися до нього, пам’ятаючи про те, що бачила його.
Так само і ми маємо знайти місце для надії, що ми знайдемо духовне світло, якщо схилимося до віри, замість того, щоб вибрати сумніви. Наші дії є доказом нашого вірування і стають суттю та доказом нашої віри. Ми вибираємо вірити, коли молимося і коли читаємо Писання. Ми вибираємо вірити, коли постимося, коли дотримуємося святості Суботнього дня і коли поклоняємося у храмі. Ми вибираємо вірити, коли христимося і приймаємо причастя. Ми вибираємо вірити, коли каємося і прагнемо отримати духовне прощення і цілющу любов.
Ніколи не здавайтеся
Іноді прогрес у духовних питаннях може здаватися повільним чи нестійким. Іноді ми можемо відчувати, наче втратили ґрунт під ногами, що ми наробили помилок, чи що наші найкращі зусилля знайти Спасителя не діють. Якщо ви так відчуваєте, будь-ласка, не здавайтеся—ніколи. Просто продовжуйте вірити у Нього, в Його євангелію і Його Церкву. Приведіть свої дії у відповідність з цією вірою. У ті моменти, коли світло вашої віри тьмяніє, нехай ваша надія на любов і милість Спасителя, яка є в Його євангелії та Його Церкві, подолає ваш сумнів. Я обіцяю, що Він стоїть напоготові, щоб прийняти вас. З часом ви побачите, що ви зробили найкращий вибір, який лише могли зробити. Ваше сміливе рішення вірити в Нього благословить вас безмірно і назавжди.
Благословення від вірування
Я відчував милосердну любов Спасителя в моєму житті. Я шукав Його в мої моменти темряви, і Він допомагав мені Своїм цілющим світлом. Серед найкращих моментів радості в моєму житті були і є подорожі з моєю дружиною Кеті до багатьох куточків світу на зустрічі з членами Церкви. Ці чудові зустрічі навчали мене і нас про любов Бога до Його дітей. Вони показали мені безмежний потенціал отримати щастя, що стає благословенням для тих, хто робить вибір виконувати вчення Господа Ісуса Христа. Я дізнався, що віра в Нього і Його силу викупляти є істинним шляхом до “миру у цьому світі і вічного життя у тому світі, що прийде”6.
Я свідчу, що Ісус Христос—це джерело світла і надії для усіх нас. Я молюся, щоб ми усі могли вибрати вірити в Нього. В ім’я Ісуса Христа, амінь.