Збереження свободи вибору, захист свободи віросповідання
Старійшина Роберт Д. Хейлз
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Правильне використання нашої свободи вибору залежить від наявності в нас свободи віросповідання.
Це Великодня неділя: день вдячності і памʼяті, коли ми вшановуємо Спокуту і Воскресіння нашого Спасителя для всього людства. Ми поклоняємося Йому і вдячні за нашу свободу віросповідання, свободу зібрання, свободу слова і наше дане Богом право свободи вибору.
Як і провіщали пророки про ці останні дні, в які ми живемо, багато людей плутаються в тому, ким ми є і у що ми віримо. Деякі з них “осудливі … [і] ненависники добра”1. Інші “зло називають добром, а добро—злом, [і] ставлять темноту за світло, а світло—за темряву”2.
У той час, як оточуючі роблять вибір стосовно того, як реагувати на наші вірування, ми не повинні забувати, що моральна свобода вибору є необхідною складовою Божого плану для всіх Його дітей. Цей вічний план, представлений нам на доземній Нараді на Небесах, включав у себе дар свободи вибору3.
На тій Великій нараді Люцифер, відомий як Сатана, скористався своєю свободою волі і повстав проти Божого плану. Бог сказав: “Через те, що Сатана повстав проти Мене, і прагнув знищити свободу вибору людини, яку Я, Господь Бог, дав їй, … Я вчинив так, щоб його було скинуто вниз”4.
Він продовжив: “І також третину воїнства небесного відвернув він від Мене, через їхню свободу вибору”5.
Внаслідок цього духовні діти Небесного Батька, які зробили вибір проти Його плану і пішли за Люцифером, втратили свою божественну долю.
Ісус Христос, застосовуючи Свою свободу вибору, сказав:
“Ось Я, пошли мене6.
Хай буде Твоя воля, і слава Твоя навіки”7.
Ісус, який скористався Своєю свободою вибору і підтримав план Небесного Батька, був визначений і призначений Батьком як наш Спаситель, висвячений наперед для здійснення спокутуючої жертви заради всіх. Подібним чином коли ми виявляємо свободу вибору, щоб дотримуватися заповідей, то можемо отримати повне розуміння того, ким ми є, і одержати всі благословення, які має наш Небесний Батько,—включаючи можливість мати тіло, вдосконалюватися, відчувати радість, мати сімʼю та успадкувати вічне життя.
Для того, щоб дотримуватися заповідей, нам потрібно знати офіційне вчення Церкви, щоб нам не відхилитися від провідництва Христа через примхи людей, що постійно змінюються.
Благословення, якими ми насолоджуємося зараз, дані нам завдяки тому, що ми зробили вибір іти за Спасителем до цього життя. Кожен, хто чує або читає ці слова, ким би ви не були і яким би не було ваше минуле, памʼятайте: ще не пізно зробити той самий вибір знову і йти за Ним.
Завдяки нашій вірі в Ісуса Христа, вірі в Його Спокуту, покаянню в наших гріхах і хрищенню ми можемо згодом отримати вищий дар Святого Духа. Цей дар дає знання і розуміння, скерування і здатність навчатися та здобути свідчення, силу й очищення, щоб подолати гріх, а також втіху і підтримку, щоб бути вірними у стражданнях. Ці незрівнянні благословення Духа збільшують нашу свободу і силу робити те, що правильно, бо “де Дух Господній,—там воля”8.
Йдучи стежкою духовної свободи в ці останні дні, ми повинні розуміти, що правильне використання нашої свободи вибору залежить від наявності в нас свободи віросповідання. Ми вже знаємо, що Сатана не бажає, аби ми мали цю свободу. Він намагався знищити моральну свободу вибору на небесах, і зараз на землі він нестримно підриває свободу віросповідання, протистоїть їй і поширює замішання стосовно неї—стосовно того, що вона собою являє і чому вона необхідна для нашого духовного життя і самого нашого спасіння.
Існує чотири основні складові свободи віросповідання, на які ми як святі останніх днів повинні покладатися і які маємо захищати.
Перша—це свобода вірити. Жодна людина не повинна піддаватися критиці, переслідуванню або нападам ані з боку окремих осіб, ані уряду, за те, у що вона вірить стосовно Бога. Це є дуже особистим і дуже важливим. У першому проголошенні наших вірувань щодо свободи віросповідання сказано:
“Жодний уряд не може мирно існувати, якщо не встановлено і не зберігаються в непорушності такі закони, які уможливлюють для кожної особи вільний вияв свободи совісті. …
… Цивільний урядовець має стримувати злочинність, але ніколи не контролювати совість; … [або] придушувати свободу душі”9.
Відтоді ця основоположна свобода віросповідання була визнана Організацією Обʼєднаних Націй в її Загальній декларації прав людини, а також іншими національними та міжнародними документами з прав людини10.
Другою складовою свободи віросповідання є свобода ділитися нашою вірою і нашими переконаннями з іншими. Господь заповідав нам: “І будете навчати [євангелії] синів своїх, … коли ти сидітимеш у домі своїм.”11 Він також сказав Своїм учням: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!”12 Як батьки, місіонери повного дня і члени Церкви-місіонери, ми покладаємося на свободу віросповідання, щоб навчати Господній доктрині в наших сімʼях і по всьому світу.
Третьою складовою свободи віросповідання є свобода створювати релігійні організації, церкви, щоб мирно поклонятися разом з іншими людьми. В одинадцятому уложенні віри проголошується: “Ми залишаємо за собою право вклонятися Всемогутньому Богові так, як нам каже власна совість, і визнаємо за всіма людьми те саме право: нехай вони вклоняються як, де і чому вони хочуть”. Міжнародні документи з прав людини і багато національних законів підтримують цей принцип.
Четвертою складовою свободи віросповідання є свобода жити за нашою вірою—вільне виявлення віри не лише вдома і в будинку зборів, але й в громадських місцях. Господь заповідує нам молитися не лише наодинці13, а також і йти у світ, щоб “[наше] світло … світи[ло] перед людьми, щоб вони бачили [наші] добрі діла, та прославляли Отця [нашого], що на небі”14.
Дехто ображається, коли ми переносимо свою релігію в громадську площину, однак ті ж самі люди, які наполягають на тому, щоб їхні погляди і поведінка були прийняті суспільством, часто зовсім не поспішають ставитися з такою ж толерантністю до віруючих, які також бажають, щоб їхні погляди і поведінка були прийнятими. Загальна нестача поваги до релігійних поглядів часто переходить у соціальну і політичну нетерпимість до віруючих людей і організацій.
Стикаючись з наростаючим тиском, що змушує схилитися перед мирськими нормами, втратити наші релігійні свободи та йти на компроміс з нашою свободою вибору, поміркуйте над тим, що в Книзі Мормона говориться про наші обовʼязки. В книзі Алми ми читаємо про Амлісія, “дуже підступну” і “злочестиву людину”, яка прагнула стати царем над народом і позбавити “їх їхніх прав і привілеїв”, що “було тривожним для людей з церкви”15. Їх було навчено царем Мосією здіймати свої голоси за те, що, як вони відчували, було правильним16. Тому вони “зібралися разом по всій землі, кожна людина за своїм розумінням, чи то за, чи проти Амлісія, окремими групами, маючи багато обговорювань … один з одним”17.
Під час таких обговорень члени Церкви та інші люди мали можливість зібратися, відчути дух єдності та вплив Святого Духа. “І сталося, що голос народу був проти Амлісія, щоб його не робити царем над народом”18.
У нас як учнів Ісуса Христа є обовʼязок співпрацювати з віруючими, які мають схоже розуміння, здіймати наші голоси за те, що є правильним. Хоча члени Церкви ніколи не повинні заявляти або навіть натякати на те, що вони говорять від імені всієї Церкви, нас усіх запрошено згідно з нашим громадянським обовʼязком ділитися нашим особистим свідченням з переконанням і любовʼю—“кожна людина за своїм [власним] розумінням”19.
Пророк Джозеф Сміт сказав:
“Я можу сміливо заявити перед Небесами, що я так само готовий померти, захищаючи права пресвітеріанина, баптиста або хорошої людини будь-якої іншої деномінації [як і за мормона]; бо той самий принцип, який може порушувати права святих останніх днів, може порушувати права католиків або представників будь-якої іншої деномінації, які можуть бути непопулярними і надто слабкими, щоби захищати себе.
Любов до свободи—ось що надихає мою душу—до світської та релігійної свободи для всього роду людського”20.
Брати і сестри, ми відповідальні за те, щоб оберігати ці священні свободи і права для себе і для наших нащадків. Що ви і я можемо зробити?
По-перше, ми можемо бути поінформованими. Дізнавайтеся про проблемні питання у вашій громаді, які можуть мати вплив на свободу віросповідання.
По-друге, згідно з вашими особистими можливостями обʼєднуйтеся з іншими людьми, які поділяють нашу прихильність до свободи віросповідання. Співпрацюйте з ними пліч-о-пліч задля захисту релігійної свободи.
По-третє, живіть так, щоб бути гарним прикладом того, у що ви вірите—на словах і на ділі. Те, як ми живемо за нашою релігією, набагато важливіше за те, що ми можемо сказати стосовно нашої релігії.
Друге пришестя нашого Спасителя стає все ближчим. Не зволікаймо з цією важливою справою. Згадайте полководця Моронія, який підняв гасло волі з написаними на ньому словами: “В памʼять нашого Бога, нашої релігії, і свободи, і нашого миру, наших жінок, і наших дітей”21. Згадаймо реакцію людей: виявляючи свою свободу вибору, вони “вибігли разом” і уклали завіт діяти22.
Мої улюблені брати і сестри, не йдіть! Біжіть! Біжіть, щоб отримати благословення свободи вибору, прислухаючись до Святого Духа і виявляючи дані нам Богом свободи виконувати Його волю.
Я даю своє особливе свідчення цього особливого Великоднього дня, що Ісус Христос скористався Своєю свободою вибору, щоб виконати волю нашого Батька.
Ми так співаємо про нашого Спасителя: “Свою безцінну кров пролив, життя віддав за нас”23. І через те, що Він це зробив, ми маємо безцінну можливість “вибрати волю і вічне життя” завдяки силі і благословенням Його Спокути24. Щоб ми могли вільно вибирати йти за Ним сьогодні і завжди, я молюся в Його святе імʼя, Самого Ісуса Христа, амінь.