Музика євангелії

Старійшина Уілфорд В. Андерсен

Сімдесятник

Музика євангелії—це радісне духовне почуття, яке приходить від Святого Духа. Воно несе зміну серця.

Колись давно я слухав по радіо інтервʼю з молодим лікарем, який працював у лікарні в місцевості проживання народу Навахо. Він розповів про випадок, коли якось ввечері на пункт надання невідкладної допомоги прийшов літній корінний американець з довгим заплетеним волоссям. Молодий лікар узяв свій бланк, підійшов до чоловіка і спитав: “Чим я можу вам допомогти?” Старець дивився прямо перед собою і нічого не відповідав. Лікар, відчуваючи певне роздратування, спробував запитати знову. “Я не в змозі вам допомогти, якщо ви мені нічого не скажете,—промовив він.—Скажіть мені, чому ви прийшли до лікарні”.

Потім старець поглянув на нього і сказав: “Ви танцюєте?” Молодий лікар, обмірковуючи це дивне запитання, збагнув, що, мабуть, його пацієнт був племінним знахарем, який, згідно з давніми племінними звичаями прагнув зцілювати хворих за допомогою пісні і танцю, а не призначених ліків.

“Ні,—відповів лікар.—Я не танцюю. А ви танцюєте?” Старець ствердно кивнув. Тоді лікар запитав: “Чи не могли б ви навчити мене танцювати?”

Відповідь того старця протягом багатьох років спонукала мене до глибоких роздумів. “Я можу навчити вас танцювати,—сказав він,—але вам треба чути музику”.

Іноді в наших домівках ми успішно навчаємо танцювальним крокам, але не так успішно допомагаємо членам нашої сімʼї почути музику. І як це було добре відомо старому знахарю, без музики танцювати важко. Танець без музики виходить незграбним і не повноцінним—нам навіть може бути соромно. Ви пробували так танцювати?

У 8-му розділі Учення і Завітів Господь навчав Джозефа Сміта і Олівера Каудері: “Так, знай, Я скажу тобі у твоєму розумі і у твоєму серці, через Святого Духа, Який зійде на тебе і Який буде жити у твоєму серці” (вірш 2). Танцювальні кроки ми вивчаємо своїм розумом, але музику ми чуємо нашим серцем. Танцювальні кроки євангелії—то наші справи; музика євангелії—то радісне духовне почуття, яке приходить від Святого Духа. Воно несе зміну серця та є джерелом всіх праведних бажань. Танцювальні кроки вимагають дисципліни, а ось відчути радість від танцю можливо лише тоді, коли ми починаємо чути музику.

Є люди, які висміюють членів Церкви за те, що ми робимо. Це зрозуміло. Для тих, хто не може чути музику, ті, хто танцює, часто виглядають дивно або ніяково, або, мовою писань, їх називають “вибраними” (1 Петра 2:9). Чи було колись так, що ви зупинили машину на світлофорі поруч з машиною, в якій водій танцював і співав на все горло, але ви не могли почути звук, тому що ваші вікна були зачинені? Він виглядав дещо дивакувато, так? Якщо наші діти вчаться танцювальним крокам без того, щоб чути і відчувати прекрасну музику євангелії, вони з часом відчують себе незручно у танці і або припинять танцювати, або, що нічим не краще, будуть продовжувати танцювати тільки через тиск, який відчувають від інших, які танцюють навколо них.

Завдання для всіх нас, хто прагне навчати євангелії—розширити навчальну програму, щоб вона не обмежувалася тільки танцювальними кроками. Щастя наших дітей залежить від їхньої здатності почути і полюбити прекрасну музику євангелії. Як нам це зробити?

По-перше, ми повинні утримувати власне життя правильно налаштованим на духовну частоту. Колись давно, до ери цифрових пристроїв, ми знаходили улюблену радіостанцію, обережно налаштовуючи вручну радіохвилі, аби вони точно співпали з частотою нашої станції. Коли ми наближалися до потрібної частоти, то могли чути лише статичні перешкоди. Але коли ми зрештою точно налаштовувалися, нашу улюблену музику можна було почути чітко. В нашому житті для того, аби почути музику Духа, ми повинні налаштуватися на правильну частоту.

Коли після хрищення ми отримуємо дар Святого Духа, нас сповнено небесною музикою, яка супроводжує навернення. Наші серця змінені, і у нас “більше немає бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2). Все ж Дух не терпить нічого недоброго, ані гордовитості, ані заздрості. Якщо ми втратимо цей ніжний вплив у нашому житті, багаті гармонії євангелії можуть швидко увійти в дисонанс і, зрештою, замовчати. Алма поставив гостре запитання: “Чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?” (Алма 5:26).

Батьки, якщо наше життя не налаштоване на музику євангелії, нам потрібно його налаштувати. Як навчав Президент Томас С. Монсон минулого жовтня, ми повинні вирівняти стежку своїх ніг (див. “Стежку ніг своїх вирівняй”, Ліягона, лист. 2014, сc. 86–88). Ми знаємо, як це зробити. Нам слід іти тією ж стежкою, якою ми йшли, коли вперше почули небесні звуки євангельської музики. Ми виявляємо віру в Христа, каємося і приймаємо причастя; ми сильніше відчуваємо вплив Святого Духа, і музика євангелії знову починає грати в нашому житті.

По-друге, коли ми в змозі почути музику самі, то повинні з усіх сил намагатися грати її в наших домівках. Це не те, що ми можемо нав’язувати або до чого примушувати. “Жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство”—або силою ролі тата чи мами, або найбільшого, або найгучнішого—“інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну; [і доброту]” (УЗ 121:41–42).

Чому ці якості приводять до зростання сили і впливу вдома? Тому що це ті якості, які запрошують вплив Святого Духа. Це якості, які налаштовують наші серця на музику євангелії. Коли вони присутні, танцювальні кроки будуть виконуватися більш природно і радісно всіма танцюристами в сім’ї, без потреби в погрозах, або залякуваннях, або примусі.

Коли наші діти маленькі, ми можемо співати їм колискову чистої любові, а коли вони упираються і відмовляються засинати ввечері, нам, можливо, потрібно заспівати колискову довготерпіння. Коли вони підлітки, ми можемо вимкнути какофонію суперечок і погроз і натомість виконувати прекрасну музику переконання—і, можливо, заспівати другий вірш колискової довготерпіння. Батьки можуть виконувати у досконалій гармонії тандем таких якостей, як лагідність і м’якість. Ми можемо запрошувати наших дітей співати разом з нами в унісон, коли ми виявляємо доброту до сусіда, який в нужді.

Це не прийде все й одразу. Кожному довершеному музиканту відомо: для того, щоб виконати прекрасну музику, потрібно старанно займатися. Якщо початкові зусилля заграти музику звучать дисонуюче і неузгоджено, памʼятайте, що дисонанс не можна виправити критикою. Дисонанс в домівці схожий на темряву в кімнаті. Мало що допоможе, якщо ми будемо лаяти темряву. Ми повинні витіснити темряву, впустивши світло.

Отже, якщо баси у вашому сімейному хорі є надто гучними та домінуючими, або якщо струнні у вашому сімейному оркестрі є дещо різкими чи зухвалими, або якщо ці імпульсивні флейточки вибилися з мелодії чи втратили контроль, будьте терплячими. Якщо ви не чуєте музики євангелії у вашому домі, будь ласка, запамʼятайте ці два слова: продовжуйте грати. З допомогою Бога настане день, коли музика євангелії наповнить вашу домівку невимовною радістю.

Навіть при гарному виконанні музика не вирішить усіх наших проблем. У нас в житті все ще будуть крещендо і декрещендо, стаккато і легато. Такою є природа життя на планеті Земля.

Але коли ми додамо музики до танцювальних кроків, іноді заплутаний ритм шлюбу і сімейного життя починає впорядковуватися до гармонійного балансу. Навіть наші найбільші труднощі стануть додатком до багатства журливих звукових відтінків і зворушливих мотивів. Вчення священства почне зрошати наші душі як роса з неба. Святий Дух буде нашим постійним супутником, а наш скіпетр—чітка ознака влади і впливу—буде незмінним скіпетром праведності та істини. І наше владарювання буде вічним владарюванням. І само по собі воно проливатиметься на нас віковічно (див. УЗ 121:45–46).

Щоб це було так в житті кожного з нас і в кожній нашій домівці, я молюся в імʼя Ісуса Христа, амінь.