Обирай Світло
Старійшина Верн П. Стенфілл
Сімдесятник
Ми повинні обрати прислухатися до порад пророків, розпізнавати і діяти за духовними підказками, бути слухняними заповідям Бога і шукати особистого одкровення.
Не так давно, моя дружина і я вирішили, що ми маємо більш повно відчути красу краю поблизу нашого дому в північно-західній Монтані. Ми прийняли рішення поїхати велосипедами шляхом Хіавата, що раніше був залізничною колією і який перетинає прекрасні Скелясті гори між Монтаною і Айдахо. Ми очікували провести веселий день з чудовими друзями, насолоджуючись природньою красою навколо.
Ми знали, що ми будемо їхати величним 24-кілометровим шляхом, на якому зустрінуться залізничні мости, перекинуті через глибокі каньйони, і довгі тунелі, що проходять крізь міцні гори. Тому ми приготували ліхтарики, що можна причепити до наших шоломів і велосипедів.
Ті, хто їздив там перед нами, попередили нас, що тунелі були темними, і що нам потрібні дуже сильні ліхтарі. Коли ми зібралися перед масивним в’їздом в Тафт-тунель, робітник пояснив деякі небезпечні моменти цього шляху, включаючи глибокі кювети вздовж країв, грубі стіни і повну темряву. Нетерплячі, ми стрімко поїхали в тунель. Через декілька хвилин передбачена темрява поглинула нас. Ліхтарі, що я взяв, виявились недостатніми, і скоро темрява подолала їх. Раптом я почав відчувати тривогу, збентеження і дезорієнтацію.
Мені було соромно визнати свою тривогу перед друзями і сім’єю. Хоча я був досвідченим велосипедистом, зараз я відчував, неначе я ніколи і не їздив на велосипеді. Мені важко було їхати прямо через зростаюче хвилювання. Нарешті, коли я розповів про свої труднощі тим, хто був поруч, я зміг під’їхати ближче до більш потужного ліхтаря мого друга. Фактично, члени групи сформували щільне коло навколо нього. Залишаючись близько від нього і покладаючись час від часу на його світло та світло всієї групи разом, ми просувалися глибше в темряву тунелю.
Після, як здавалося, годин я побачив маленьку крапку світла. Майже відразу я відчув заспокоєння, що все буде добре. Я продовжував просуватися вперед, покладаючись на світло моїх друзів і зростаючу крапку світла. Моя впевненість поступово поверталася зі збільшенням світла в величині та силі. Задовго до того, як ми досягли кінця тунелю, мені вже була не потрібна підтримка друзів. Вся тривога зникла, тому що ми стрімко наближалися до світла. Я відчув спокій і впевненість навіть до того, як ми виїхали в повний теплоти і краси ранок.
Ми живемо в світі, в якому ми проходимо через випробування нашої віри. Ми, можливо, відчуваємо впевненими себе в тому, що ми готові до цих випробувань, щоб потім з’ясувати, що нашої підготовки було недостатньо. І так само, як мій друг попередив мене про темряву, ми—попереджені сьогодні. Апостольські голоси попереджають нас, щоб ми підготували потужний ліхтар духовної сили.
У такій же спосіб ми можемо соромитися, відчувати себе духовно незручно, збентежено, коли ми зіштовхуємось з випробуванням нашої віри. Як правило, сила і тривалість цих почуттів буде залежати від нашої реакції на них. Якщо ми нічого не робимо, сумніви, гордість і зрештою відступництво може відвести нас від світла.
Я виніс декілька важливих уроків з мого випадку зі мною в тунелі. Я поділюсь деякими з них.
По-перше, не важливо наскільки сильна темрява сумніву, ми обираємо як довго і наскільки ми дозволимо їй впливати на нас. Ми маємо пам’ятати, як сильно наш Небесний Батько і Його Син люблять нас. Вони не залишать нас і не дозволять, щоб нас було переможено, якщо ми шукаємо Їх допомоги. Згадайте досвід Петра у недружелюбних водах Галілейського моря. Коли Петро відчув холодну темряву навколо нього, він відразу зрозумів свій скрутний стан і в ту ж мить вирішив покликати на допомогу. Він не ставив під сумнів силу Спасителя врятувати його, він просто скричав: “Рятуй мене, Господи!”1
В нашому житті протягнута рука Спасителя може виявитися рукою допомоги від вірного друга, керівника, чи люблячих батьків. Поки ми страждаємо в темряві, немає нічого поганого, щоб тимчасово покладатися на світло тих, хто любить нас і щиро бажає допомогти нам.
Коли ми подумаємо ретельно, то чому ми маємо слухати безликі цинічні голоси тих, хто з великої і просторої будівлі нашого часу й ігнорувати умовляння тих, хто щиро любить нас? Ці завжди присутні скептики надають перевагу спростуванню, а не піднесенню, висміюванню, а не підбадьорюванню. Їхні глузливі слова можуть заповзти в наше життя часто через викид електронних перекручувань, що були обережно і навмисно створені, щоб зруйнувати нашу віру. Чи це мудро віддати наш вічний добробут в руки незнайомцям? Чи це мудро шукати просвіти від тих, у кого немає світла, чи у кого, можливо, є особисті наміри приховані від нас? Ці анонімні особи, якщо постали б перед нами відкрито, не отримали б жодної хвилини нашого часу, але тому що вони використовують соціальні мережі, ховаючись від допитливого погляду, вони отримують незаслужену довіру.
Наш вибір прислухатися до тих, хто насміхається над священним, віддалить нас від рятівного і життєдайного світла Спасителя. Іван записав: “І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”2. Пам’ятайте, ті, хто насправді любить нас, можуть допомогти нам будувати нашу віру.
Так само, як я засоромився в тунелі, ми, можливо, відчуваємо сором попросити про допомогу, коли ми сумніваємось. Можливо, ми—ті, до кого інші приходили за підтримкою, а зараз нам потрібна допомога. Коли ми зрозуміємо, що світло і спокій, які Спаситель може запропонувати нам, надто цінні, щоб втратити їх через гордовитість, тоді натхненні Церковні керівники, батьки і вірні друзі можуть допомогти. Вони готові підтримати нас в набутті духовної впевненості, яка зміцнить нас під час випробувань віри.
По-друге, ми маємо довіряти Господу, щоб розвинути духовну силу в нас самих. Ми не можемо завжди покладатися на світло інших. Я знав, що темрява в тунелі не буде довгою, якщо я продовжуватиму крутити педалі біля мого друга і в безпечному оточенні групи. Але я очікував, що зможу продовжити їхати сам, відразу ж, коли побачу світло. Господь навчає нас: “Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене; просіть, і ви отримаєте; стукайте, і вам буде відчинено”3. Ми повинні діяти, очікуючи, що Господь виконає своє обіцяння підняти нас з темряви, якщо ми наближаємося до Нього. Хоча супротивник буде намагатися запевнити нас, що ми ніколи не відчували впливу Духа і що буде легше припинити намагатися.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф радив нам “став[ити] під сумнів свої сумніви, перш ніж сумніватися у своїй вірі”4. У моєму приході вдома молодий чоловік нещодавно сказав: “Є речі, які я не можу пояснити ніяким іншим чином, окрім того, що вони від Бога”. Це—духовна цілісність.
Коли ми стикаємося з питаннями чи нас спокушають сумніви, ми повинні пам’ятати духовні благословення і почуття, що пронизували наші серця і життя в минулому та покладати свою довіру на Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа. Мені приходить на думку порада з добре знайомого гімну: “Твої ми пізнали закони і милість Твою з давніх днів”5. Ігнорування і зневага минулого духовного досвіду відведе нас від Бога.
Наш пошук світла буде підсилений нашим бажанням розпізнати, коли воно сяє в нашому житті. Сучасні Писання визначають світло і дають обіцяння тим, хто приймає його: “Те, що від Бога, є світлом; і той, хто сприймає світло і залишається в Богові, сприймає більше світла; і те світло яскравішає і яскравішає аж до дня досконалого”6. Саме так, як тоді, коли ми продовжували крутити педалі в напрямку світла,—чим більше ми докладаємо зусиль, тим яскравішим стає Його вплив в нашому житті. Подібно до світла в кінці тунелю, Його вплив принесе нам впевненість, рішучість, спокій і, що найбільш важливо,—силу знання, що Він живе.
По-третє, немає такої густої, загрозливої чи такої важкої темряви, яка не може бути переможена світлом. Старійшина Ніл Л. Андерсен нещодавно навчав: “Оскільки зло у світі збільшується, є компенсуюча духовна сила для праведних. В той час, як світ відходить від духовної основи, Господь готує шлях для тих, хто шукає Його, пропонуючи їм більшу впевненість, більшу підтримку і більшу довіру в духовній подорожі. Дар Святого Духа стає яскравішим світлом в зростаючих сутінках”7.
Брати і сестри, ми не були залишені на самоті, щоб на нас впливала кожна примха чи зміна в ставленні світу, але ми маємо силу обирати віру замість сумніву. Щоб отримати обіцяну компенсуючу духовну силу, ми повинні обрати прислухатися до порад пророків, розпізнавати і діяти за духовними підказками, бути слухняними заповідям Бога і шукати особистих одкровень. Ми повинні обирати. Давайте обирати світло Спасителя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.