Радість життя, зосередженого на Христі
Старійшина Річард Дж. Мейнз
З президентства сімдесятників
Наше життя має бути чітко зосередженим на Христі, якщо ми хочемо знайти справжні радість і мир в цьому житті.
Світ, в якому ми живемо, дуже тисне на хороших людей повсюди, змушуючи їх занижувати свої норми праведного життя або навіть і відмовлятися від них. Але попри зло і спокуси, які оточують нас щодня, ми можемо знайти і знайдемо справжнє щастя сьогодні, якщо зосередимо наше життя на Христі.
Якщо ми зосередимо наше життя на Ісусі Христі і Його євангелії, то це принесе стабільність і щастя в наше життя, як це показує наступний приклад.
Старійшину Таічі Аоба, сімдесятника, який живе у невеликому гірському селі в Сікоку, Японія, попросили провести урок на молодіжній конференції. Тема цієї конференції була “Стійте на святих місцях”. Обміркувавши цю тему і те, чого навчати, старійшина Аоба вирішив скористатися своєю професією в якості навчальної ілюстрації. За професією він гончар.
Старійшина Аоба розповідає, що молодь у його класі справді оживилася, коли побачила, як він майже чарівним способом перетворював у своїх руках глину на тарілки, миски і чашки. Після цієї демонстрації він запитав, чи не хоче хтось із них теж спробувати. Вони всі підняли руки.
Старійшина Аоба дозволив кільком молодим людям підійти і спробувати себе у цій новій для них справі. Подивившись, як він працює, вони вирішили, що це має бути досить легко. Та ніхто не зміг після кількох спроб зробити навіть просту миску. Вони казали: “Я не можу це зробити!” “Чому це так важко?” “Це так складно”. Ці коментарі звучали, коли по всій кімнаті розліталася глина.
Він запитав молодих людей, чому їм було так складно виготовити гончарний виріб. Вони відповідали по-різному: “У мене немає досвіду”, “Мене ніколи не навчали” або “У мене немає хисту”. З огляду на результат, усе сказане було правда; однак найважливіша причина їхньої невдачі полягала в тому, що вони не клали глину чітко по центру гончарного кола. Молоді люди вважали, що клали глину по центру, але на око професіонала то не був справжній центр. Тоді він їм сказав: “Давайте спробуємо ще раз”.
Цього разу старійшина Аоба поклав глину у самий центр кола і почав крутити його, роблячи виїмку в середині глини. Кілька молодих людей спробували ще раз. Цього разу усі заплескали в долоні і сказали: “Ого, воно не хитається”, “У мене виходить” або “У мене вийшло!” Звичайно ж, форма не була досконалою, але результат разюче відрізнявся від першої спроби. Причиною їхнього успіху було те, що глина лежала чітко посередині гончарного кола.
Світ, у якому ми живемо, схожий на гончарне коло, і швидкість обертів цього кола зростає. Як глині на гончарному колі, так і нам треба триматися центру. Серцевиною, центром нашого життя має бути Ісус Христос і Його євангелія. Життя, зосереджене на Христі, полягає у тому, щоб дізнаватися про Ісуса Христа і Його євангелію, а потім наслідувати Його приклад і виконувати Його заповіді з точністю.
Давній пророк Ісая сказав: “Тепер же, о Господи, Ти—наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі—чин Твоєї руки!”1
Якщо наше життя зосереджене на Ісусі Христі, то Він може успішно виліпити з нас тих, ким нам треба бути, щоб повернутися в Його присутність і присутність Небесного Батька у целестіальному царстві. Радість, яку ми відчуваємо в цьому житті, буде прямо пропорційною тому, наскільки добре зосереджене наше життя на вченнях, прикладі й викупній жертві Ісуса Христа.
Брати і сестри, я народився в сім’ї, де багато поколінь були членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, тому благословення і радість від євангелії Ісуса Христа як основи культури нашої сім’ї впліталися у наше щоденне життя. Лише коли я став місіонером повного дня у свої юні роки, я зрозумів величезний позитивний вплив повноти євангелії Ісуса Христа на тих, хто раніше ніколи не відчував цих благословень у своєму житті. Цей вірш від Матвія відображає процес, через який проходять люди, навернені до євангелії Ісуса Христа: “Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле”2.
Дозвольте мені навести вам приклад з Книги Мормона, який показує, що саме був готовий віддати один навернений, аби отримати радість, подібну до радості від знайденого скарбу, про яку говорив Ісус у притчі про захований у полі скарб.
Пам’ятаєте, у книзі Алми, у 20 розділі, розказано, як Аммон і Ламоній подорожували до міста Міддонія, щоб знайти брата Аммона, Аарона, і визволити його з в’язниці. Під час своєї подорожі вони зустріли батька Ламонія, який був ламанійським царем над усією тією землею.
Цар був дуже незадоволений тим, що його син, Ламоній, подорожував з Аммоном, нефійським місіонером, якого він вважав за ворога. Він відчував, що його син мав бути на великому святі, влаштованому ним для своїх синів та свого народу. Цар ламанійців був настільки засмучений, що наказав своєму синові Ламонію вбити Аммона своїм мечем. Коли Ламоній відмовився, цар витяг власного меча, щоб убити свого сина за неслухняність; однак Аммон втрутився, щоб врятувати життя Ламонію. Зрештою він переміг царя і мав змогу його вбити.
Ось що сказав цар Аммону, після того як опинився у цій ситуації між життям і смертю: “Якщо ти пощадиш мене, я пообіцяю тобі все, що ти попросиш, навіть половину царства”3.
Тож цар був готовий сплатити ціну—половину свого царства,—щоб врятувати своє власне життя. Цар, мабуть, був здивований, коли Аммон попросив лише звільнити його брата Аарона та його друзів з в’язниці і залишити царство за сином царя, Ламонієм.
Пізніше, в результаті цього, брат Аммона, Аарон, був звільнений з в’язниці в Міддонії. Після свого звільнення він отримав натхнення подорожувати у той край, де правив ламанійський цар. Аарона представили царю і він мав привілей навчати його принципам євангелії Ісуса Христа, в тому числі і про великий план викуплення. Учення Аарона глибоко надихнули царя.
Реакція царя на вчення Аарона відображена в книзі Алми, розділ 22, вірш 15: “І сталося, що після того як Аарон роз’яснив йому це, цар сказав: Що мені треба робити, щоб я міг мати це вічне життя, про яке ти розповів? Так, що мені треба робити, щоб я міг народитися від Бога, вирвавши з коренем цей злочестивий дух з моїх грудей, і, отримавши Його Дух, щоб я міг сповнитися радості, щоб мене не було знехтувано в останній день? Слухай, сказав він, я віддам усе, що маю, так, я відмовлюся від мого царства, щоб я міг отримати цю велику радість”.
Досить дивовижним є те, що на відміну від готовності віддати півцарства заради збереження свого життя, тепер цар ламанійців був готовий віддати усе своє царство заради отримання радості, яка приходить від того, що ми розуміємо, приймаємо євангелію Ісуса Христа і живемо за нею.
Моя дружина, Ненсі, також є наверненою до Церкви. Вона протягом років багато разів говорила мені про радість, яку вона відчула в своєму житті після того, як знайшла, прийняла євангелію Ісуса Христа і жила за нею. Далі я передам розповідь сестри Мейнз про її досвід:
“Молодою людиною, якій було трохи більше 20 років, я дійшла в своєму житті до моменту, коли зрозуміла, що мені треба щось змінити, щоб стати щасливішою. Я відчувала, наче дрейфую без справжньої мети і спрямування, і не знала, де їх знайти. Я завжди знала, що існує Небесний Батько, і час від часу в своєму житті я молилася і відчувала, що Він чув.
Коли я почала свої пошуки, то відвідувала кілька різних церков, але до мене завжди поверталися ті самі почуття і розчарування. Я відчуваю себе дуже благословенною, оскільки зрештою отримала відповідь на мою молитву про спрямування і мету в моєму житті, і в моє життя прийшла євангелія Ісуса Христа. Вперше у мене з’явилося відчуття мети, і план щастя приніс у моє життя справжню радість”.
Ще один випадок з Книги Мормона чітко показує, як життя, зосереджене на Христі, може сповнити нас великим щастям, навіть якщо ми оточені неймовірними труднощами.
Після того, як пророк Легій та його сім’я покинули Єрусалим за 600 років до Р.Х., вони блукали приблизно протягом восьми років у пустині, доки зрештою не прибули до землі, яку вони назвали Щедрою, біля морського узбережжя. Нефій описав своє життя, сповнене випробувань у пустині, такими словами: “Ми зазнали багатьох страждань і багатьох труднощів, так багато, що й описати це неможливо”4.
Коли вони жили в землі Щедрій, Нефій отримав наказ від Господа побудувати корабель, який мав перевезти їх через море до обіцяної землі. Після того як вони прибули до обіцяної землі, серед людей, які зосередили своє життя на Ісусі Христі, та невіруючими, які наслідували приклад Ламана і Лемуїла, продовжували виникати великі конфлікти. Зрештою ризик виникнення жорстоких конфліктів між цими двома групами настільки виріс, що Нефій і ті, хто дотримувався учень Господа, відділилися й утекли в пустиню заради безпеки. У цей час, приблизно через 30 років після того, як Легій та його сім’я залишили Єрусалим, Нефій записує добре задокументований і дещо несподіваний вислів, особливо після того, як він написав у Писаннях про багато страждань і труднощів, які вони переживали протягом такого тривалого часу. Ось ці слова: “І сталося так, що жили ми щасливо”5. Попри свої труднощі, вони могли жити щасливо, оскільки зосередили своє життя на Христі та Його євангелії.
Брати і сестри, як глина на гончарному колі, так і наше життя має бути чітко зосередженим на Христі, якщо ми хочемо знайти справжні радість і мир в цьому житті. Приклад царя ламанійців, моєї дружини, Ненсі, та нефійського народу—усі вони доводять цей істинний принцип.
Я приношу вам сьогодні своє свідчення, що ми теж можемо знайти той мир, те щастя і ту справжню радість, якщо вибираємо зосередити своє життя на Христі, в ім’я Ісуса Христа, амінь.