Чого ще бракує мені?

Старійшина Ларрі Р. Лоуренс

Сімдесятник

Якщо ми смиренні та відкриті до навчання, Святий Дух спонукатиме нас вдосконалюватись і поведе нас додому, однак упродовж подорожі нам потрібно просити скерування у Господа.

Я почав досліджувати Церкву ще юнаком. Спочатку мою увагу до євангелії привернув приклад кількох моїх друзів—святих останніх днів, але зрештою я зацікавився унікальними вченнями. Коли я дізнався, що віддані чоловіки та жінки можуть продовжувати свій розвиток і зрештою стати подібними до наших небесних батьків, я був щиро здивований. Мені сподобалася ця думка; я відчув її істинність.

Невдовзі після свого хрищення, вивчаючи Проповідь на горі, я помітив, що Ісус навчав цієї ж істини про вічний розвиток у Біблії. Він сказав: “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”¹

На даний час я вже понад 40 років є членом Церкви і щоразу, коли читаю цей вірш з Писань, він нагадує мені про нашу мету тут, на землі. Ми прийшли сюди, щоб навчатися і вдосконалюватися доки поступово не станемо освяченими або вдосконаленими у Христі.

Подорож учнівства не є легкою. Її було названо “шляхом постійного вдосконалення”². Коли ми просуваємося тісною і вузькою дорогою, Дух постійно спонукає нас ставати кращими і підійматися вище. Святий Дух є ідеальним супутником для подорожі. Якщо ми смиренні та відкриті до навчання, Він візьме нас за руку і поведе додому.

Однак упродовж подорожі нам потрібно просити скерування у Господа. Нам слід ставити деякі складні запитання, такі як: “Що мені слід змінити?”, “Як я можу вдосконалитися?”, “Яка слабкість потребує зміцнення?”

Давайте розглянемо розповідь з Нового Завіту про багатого молодого управителя. Він був праведним юнаком, який вже дотримувався Десяти заповідей, але він прагнув стати кращим. Його метою було вічне життя.

Зустрівши Спасителя, він спитав: “Чого ще бракує мені?”³

Ісус відразу ж відповів, даючи пораду, яка була призначена конкретно для того багатого юнака: “Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим,—піди, продай добра свої та й убогим роздай, і … приходь та й іди вслід за Мною”⁴.

Юнак був приголомшений; він ніколи не замислювався про таку жертву. Він був достатньо смиренним, щоб запитати у Господа, але недостатньо відданим, щоб дотриматися даної йому божественної поради. Отримавши відповідь, ми повинні бути готовими діяти.

Президент Гарольд Б. Лі навчав: “Кожен з нас, якщо ми бажаємо досягти досконалості, повинен одного дня запитати себе: “Чого ще бракує мені?”⁵

Я знаю одну віддану матір, яка упокорилася і запитала: “Що заважає мені розвиватися?” В її випадку миттєво надійшла відповідь від Духа: “Припини скаржитися”. Ця відповідь здивувала її; вона ніколи не вважала себе скаржницею. Однак послання від Святого Духа було дуже чітким. Протягом наступних днів вона усвідомила, що має звичку скаржитися. Вдячна за спонукання для вдосконалення, вона вирішила підраховувати свої благословення, а не проблеми. Минуло ще кілька днів і вона відчула від Духа тепле схвалення.

Один смиренний юнак, який, здавалось, ніяк не міг знайти для себе підходящу дівчину, звернувся по допомогу до Господа. Він спитав: “Що заважає мені бути підходящим чоловіком?” У його розум і серце прийшла така відповідь: “Очисти свою мову”. У ту мить він усвідомив, що кілька грубих зворотів стали частиною його лексикону, і він зобов’язався змінитися.

Одна незаміжня сестра сміливо поставила запитання: “Що мені слід змінити в собі?”, і Дух прошепотів їй: “Не переривай людей, коли ті говорять”. Святий Дух дійсно дає індивідуалізовані поради. Він абсолютно чесний супутник і розповість вам те, чого ніхто інший не знає або не насмілюється сказати.

Один колишній місіонер відчув, що знаходиться в стресі через дуже напружений розклад. Він намагався знайти час для роботи, навчання, сім’ї та церковного покликання. Він попросив поради у Господа: “Як мені відчути мир, коли я маю стільки всього робити?” Відповідь була не такою, на яку він очікував; він отримав враження, що йому слід більш уважно ставитися до Суботнього дня і дотримуватися його святості. Він вирішив присвячувати неділю служінню Богу—відмовитися від занять у навчальному закладі в цей день і натомість вивчати євангелію. Ця невеличка зміна принесла мир і рівновагу, якої він прагнув.

Багато років тому я прочитав у церковному журналі історію про дівчину, яка жила далеко від дому і навчалася в коледжі. Вона відставала у навчанні, її соціальне життя було не таким, як вона сподівалася, і загалом вона почувалася нещасливою. Зрештою, одного дня вона впала навколішки і вигукнула: “Що я можу робити, аби покращити своє життя?” Святий Дух прошепотів: “Підведись і прибери у своїй кімнаті”. Це спонукання стало цілковитою несподіванкою, але воно було саме тим початком, якого вона потребувала. Приділивши час, щоб навести лад і привести речі в порядок, вона відчула, як Дух наповнив її кімнату і її серце.

Святий Дух не говорить нам вдосконалювати все відразу. Якби Він так робив, ми б розчарувалися і полишили спроби. Дух працює з нами з нашою власною швидкістю, по одному кроку за раз, або, як навчав Господь, “рядок за рядком, приписання за приписанням, … і благословенні ті, хто прислухається до Моїх повчань, … бо тому, хто сприймає, Я дам більше”⁶. Наприклад, якщо Святий Дух спонукав вас частіше казати “дякую” і ви відреагували на це спонукання, тоді Він може відчути, що для вас настав час рухатися далі до чогось більш складного—наприклад, навчитися казати: “Вибачте, це моя провина”.

Досконалим часом, щоб спитати: “Чого ще бракує мені?”, є час, коли ми причащаємося. Апостол Павло навчав, що для кожного з нас це час для проведення самооцінки⁷. У цій атмосфері благоговіння, коли наші думки спрямовані до небес, Господь може лагідно сказати нам, над чим наступним нам слід працювати.

Подібно до вас, я протягом років отримав багато послань від Духа, в яких мені показувалося, як я можу вдосконалюватись. Дозвольте мені поділитися кількома особистими прикладами послань, які я сприйняв усім своїм серцем. Серед цих спонукань були такі:

Не підвищуй свого голосу.
Організуйся; складай на кожен день перелік справ, які слід зробити.
Краще піклуйся про своє тіло, вживаючи більше фруктів та овочів.
Частіше відвідуй храм.
Приділяй час на роздуми перш, ніж молитися.
Проси свою дружину давати тобі поради.
І будь терпеливим за рулем; не перевищуй дозволеної швидкості. (Я все ще працюю над цим останнім).

Спокутна жертва Спасителя є тим, що уможливлює вдосконалення чи освячення. Ми ніколи б не змогли зробити це самотужки, але Божої милості достатньо, щоб допомогти нам. Як одного разу зазначив старійшина Девід А. Беднар: “Більшість із нас чітко розуміє, що Спокута призначена для грішників. Однак я не маю такої ж впевненості, що ми знаємо і розуміємо, що Спокута призначається також і для святих—для хороших чоловіків і жінок, які є слухняними, гідними і сумлінними, і які намагаються ставати кращими й служити відданіше”⁸.

Я хотів би порадити кожному з вас якось невдовзі взяти участь у духовній вправі, можливо навіть сьогодні ввечері, коли ви промовлятимете свої молитви. Смиренно поставте Господу таке запитання: “Що заважає моєму розвитку?” Іншими словами: “Чого ще бракує мені?” Потім тихо почекайте відповіді. Якщо ви щирі, то невдовзі отримаєте чітку відповідь. Це буде одкровення, призначене саме для вас.

Можливо Дух скаже вам, що вам слід когось простити. Або ви можете отримати послання більш розбірливо ставитися до фільмів, які дивитеся, або музики, яку слухаєте. Ви можете відчути спонукання бути більш чесними у ваших ділових справах або більш щедрими, коли сплачуєте пожертвування від посту. Можливостей безліч.

Дух може показати нам наші слабкості, але Він також здатен показати нам наші сильні риси. Іноді нам потрібно запитувати, що ми робимо добре, щоб Господь міг надихнути і підбадьорити нас. Коли ми читаємо наші патріарші благословення, нам нагадується, що наш Небесний Батько знає наш божественний потенціал. Він щоразу радіє, коли ми робимо крок вперед. Для Нього наш напрямок набагато важливіший за нашу швидкість.

Будьте наполегливими, брати і сестри, але ніколи не розчаровуйтеся. Нам доведеться перейти по той бік могили перш, ніж ми дійсно досягнемо досконалості, але тут, у смертному житті, ми можемо закласти основу. “Це наш обов’язок—бути кращими сьогодні, ніж ми були вчора, і кращими завтра, ніж ми є сьогодні”⁹.

Якщо духовне зростання не пріоритетне у нашому житті, якщо ми не на шляху до постійного вдосконалення, ми можемо не отримати важливого досвіду, який хоче нам дати Бог.

Багато років тому я прочитав це висловлювання Президента Спенсера В. Кімбола, яке дуже вплинуло на мене. Він сказав: “Я пізнав, що якщо є серце, сповнене молитвою, прагнення праведності, полишення гріхів та послух заповідям Бога, Господь проливає більше і більше світла, доки зрештою не з’явиться сила пронизати небесну завісу. … Настільки праведна особа має безцінне обіцяння, що одного дня вона побачить обличчя Господа і знатиме, що Він є”¹⁰.

Я молюся, щоб ця найпіднесеніша подія одного дня сталася з нами, якщо ми дозволимо Святому Духу вести нас додому. В ім’я Ісуса Христа, амінь.