Бог стоїть за штурвалом
Старійшина М. Рассел Баллард
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Заповіді і завіти—це безцінні істини та вчення, що знаходяться на Старому Кораблі “Сіон”, за штурвалом якого—Бог.
На генеральній конференції минулого жовтня я запропонував слухачам дослухатися до поради Бригама Янга—залишатися на Старому Кораблі “Сіон”, яким є Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, та триматися за нього обома руками1. Мені приємно знати, що з тих пір дехто з моєї сім’ї та інші люди, які чули це, запитували мене: “А за що ж ми можемо триматися на тому Старому Кораблі “Сіон?” Я нагадав їм слова Президента Бригама Янга: “Ми знаходимося на старому кораблі “Сіон” … [Бог] стоїть за штурвалом і залишатиметься там. … Він наказує, скеровує і спрямовує. Якщо люди повністю довіряться своєму Богові і ніколи не зречуться ні своїх завітів, ні свого Бога, Він скеровуватиме нас вірним шляхом”2.
Звичайно ж, наш Небесний Батько і Господь Ісус Христос оснастили цей Старий Корабель “Сіон” ясними й простими вічними істинами, які допомагатимуть нам йти правильним курсом через бурхливі води смертного життя. Ось тільки деякі з тих істин.
Церкву Ісуса Христа завжди вели живі пророки і апостоли. І хоч вони смертні люди й мають свої людські слабкості, усе ж Господні слуги отримують натхнення, щоб допомагати нам уникати перешкод, які є духовно небезпечними для життя, та допомагати нам безпечно пройти свій земний шлях до нашого кінцевого, остаточного небесного місця призначення.
Під час моїх майже 40 років тісного спілкування з ними, я був особистим свідком того, як тихе натхнення й глибокі одкровення спонукали до дії пророків і апостолів, інших генеральних авторитетів та провідників допоміжних організацій. І хоч ці чудові чоловіки і жінки не є ні досконалими, ні непогрішимими, вони з цілковитою відданістю направляють роботу Господа вперед так, як Він це вказував.
І не сумнівайтесь: Господь направляє Свою Церкву через живих пророків та апостолів. Саме так Він завжди виконував Свою роботу. Дійсно, Спаситель навчав: “Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене”3. Ми не можемо відокремити Христа від Його слуг. Без Його перших апостолів ми не мали б жодної розповіді свідків про багато з Його вчень, про Його священнослужіння, Його страждання у Гефсиманському саду і Його смерть на хресті. Без їхніх свідчень ми не мали б апостольського свідчення про порожню гробницю та Воскресіння.
Він наказав тим першим Апостолам:
“Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів”4.
Це доручення було знову дано в наші дні, коли Господь покликав Джозефа Сміта відновити Церкву з висвяченими апостолами, щоб проголошувати Його євангелію в останній раз перед тим, як Він прийде знову.
Світу завжди було важко сприймати живих пророків і апостолів, але це просто необхідно робити, аби повною мірою зрозуміти Спокуту та вчення Ісуса Христа й отримати повноту благословень священства, які дані тим, кого Він покликав.
Надто багато людей вважає, що провідники і члени Церкви повинні бути досконалими або майже досконалими. Вони забувають, що Господньої благодаті достатньо, аби виконати Його роботу через смертних. Наші провідники мають найкращі наміри, однак іноді ми помиляємося. І це стосується не лише стосунків у Церкві, те саме відбувається і в наших стосунках з друзями, сусідами, на роботі і навіть у подружжі та в сім’ях.
Легше бачити людські слабкості в інших. Однак ми припускаємося великої помилки, вбачаючи одне в одному тільки людську природу, а тоді вже й не помічаємо Божу руку, яка працює через тих, кого Він покликав.
Зосереджуватися на тому, як Господь надихає Своїх вибраних провідників і як Він спонукає святих виконувати дивовижне й надзвичайне, незважаючи на їхню людську природу,—ось один із способів, як нам триматися за євангелію Ісуса Христа і залишатися в безпеці на Старому Кораблі “Сіон”.
Друга істина—це вчення про план спасіння. Через пророка Джозефа Сміта Бог дав Церкві Книгу Мормона, Учення і Завіти та багато додаткових учень. Вони містять в собі знання про план спасіння, який є свого роду картою, що вказує, звідки ми прийшли, яка наша мета тут, на землі, і куди ми йдемо, коли помираємо. Цей план також дає нам унікальну, вічну перспективу: ми є духовними дітьми Бога. Розуміючи, Ким є наш Небесний Батько і наш зв’язок з Ним та з Його Улюбленим Сином, Ісусом Христом, ми будемо приймати Їхні заповіді та укладати з Ними завіти, які поведуть нас назад, в Їхню вічну присутність.
Кожного разу, коли я тримаю на руках новонароджену дитину, я запитую себе: “Хто ти, маля? Ким ти станеш завдяки Спокуті Христа?”
Так само ми, розмірковуючи, ставимо запитання, коли помирає хтось із дорогих нам людей: “Де вони є? Що вони бачать, і що з ними відбувається? Чи їхнє життя продовжується? Якої природи будуть наші найніжніші стосунки у прекрасному світі духів померлих?”
У тому світі наша сім’я має дві онучки, Сару та Емілі, та онука, Натана. Переживаючи смерть кожного з них, ми сім’єю трималися за євангельські істини обома руками. На наші запитання прийшла відповідь з втішенням і запевненням завдяки Спокуті Спасителя. Хоч ми й сумуємо за нашими онуками, та все ж ми знаємо, що вони живуть, і ми знаємо, що побачимо їх знову. Якими ж вдячними нам слід бути за це духовне знання в часи особистих і сімейних переживань.
Ще одна ключова істина в Церкві полягає в тому, що Небесний Батько створив Адама і Єву для дуже високої мети. Це було їхнім завдання—а згодом і завданням для їхніх нащадків—створювати смертні тіла для духовних дітей Бога, щоб вони могли набути досвіду смертного життя. У цьому процесі Небесний Батько посилає Своїх духовних дітей на землю, щоб їм навчатися і зростати завдяки досвіду земного життя. Оскільки Бог любить Своїх дітей, то Він посилає небесних посланців та апостолів, щоб ті навчали їх про головну роль Ісуса Христа як нашого Спасителя.
Упродовж віків пророки виконували свій обов’язок, коли попереджали людей про небезпеки, що чекали на них. Господні апостоли зобов’язані наглядати, попереджати і допомагати тим, хто прагне знайти відповіді на свої запитання стосовно життя.
Двадцять років тому Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів випустили документ “Сім’я: Проголошення світові”. У цьому натхненному документі ми помістили наступне: “Ми попереджаємо, що особи, які порушують завіти цнотливості, які жорстоко поводяться зі своїми дружинами або з дітьми або не виконують своїх сімейних обов’язків, одного дня будуть відповідати за це перед Богом. Більш того, ми попереджаємо, що руйнування сім’ї принесе людям, суспільствам і народам біди, які провіщали давні і сучасні пророки”5.
Як апостоли, ми сьогодні знову підтверджуємо це урочисте попередження. Будь ласка, пам’ятайте, що заповіді і завіти—це безцінні істини та вчення, що знаходяться на Старому Кораблі “Сіон”, за штурвалом якого—Бог.
Ще одне важливе вчення, від якого ми не повинні відходити,—це дотримання Суботнього дня. Воно допомагає нам залишатися незаплямованими від світу, дає нам можливість відпочити фізично і надає кожному з нас духовне оновлення через поклоніння Батькові і Сину кожної неділі6. Коли Суботній день стане для нас приємністю, то це буде ознакою нашої любові до Них7.
Докладаючи свої зусилля, щоб зробити Суботній день приємністю, ми також попросили місцевих провідників та членів Церкви пам’ятати, що причасні збори—це Господні збори і вони повинні основуватися на Його вченнях. Виконання обряду причастя відбувається тоді, коли ми відновлюємо наші завіти і підтверджуємо нашу любов до Спасителя та згадуємо про Його жертву та Його Спокуту.
Той самий дух поклоніння повинен відчуватися й на наших щомісячних зборах свідчень і посту. Ці причасні збори призначені, щоб члени Церкви стисло висловлювали свою вдячність за нашого Небесного Батька, Ісуса Христа, за відновлену євангелію, свою любов до Них та євангелії, а також особисто свідчили про все це. Збори свідчень і посту—це час ділитися короткими натхненними думками та урочисто свідчити. Це не час, щоб виступати з промовами.
Малі діти мають вчитись ділитися своїми свідченнями у Початковому товаристві та зі своїми батьками, збираючись разом на домашніх сімейних вечорах, поки вони не зрозуміють важливості зборів свідчень.
Нещодавно зроблений наголос на необхідності зробити Суботній день приємністю є прямим результатом натхнення, яке отримали від Господа провідники Церкви. Члени ради приходу повинні допомагати єпископату заздалегідь, за кілька тижнів, розглядати, які гімни і які теми треба рекомендувати для кожних причасних зборів.
Усі ми благословляємося, коли Суботній день сповнений любові до Господа вдома і в церкві. Коли наших дітей навчають у спосіб Господа, вони вчаться відчувати Його Дух і відповідати на Нього. У нас у всіх буде бажання відвідувати кожні недільні збори, щоб прийняти причастя, коли на них ми відчуваємо Дух Господа. І всі, молоді й літні, хто несе важкі тягарі, будуть відчувати духовне піднесення і заспокоєння, яке приходить завдяки роздумам Суботнього дня, присвяченим нашому Небесному Батьку і Господу Ісусу Христу.
На щастя, Христос завжди неподалік, Він чекає й бажає допомогти нам, коли ми хочемо покаятися і прийти до Нього.
А тепер, розмірковуючи над цими кількома істинами, які існують на Старому Кораблі “Сіон”, давайте залишатися на його борту і давайте пам’ятати, що, за визначенням, корабель—це засіб пересування, а мета засобу пересування—доставити нас у місце призначення.
Місце призначення нашого корабля—повнота благословень євангелії, царство небесне, целестіальна слава і присутність Бога!
Божий план працює. Бог—за штурвалом, і Його великий і могутній корабель пливе у напрямку спасіння та піднесення. Пам’ятайте: ми не можемо дістатися туди, просто вистрибнувши за борт і намагаючись доплисти туди самотужки.
Піднесення—ось що є метою подорожі земним життям, і ніхто не досягне її без засобів євангелії Ісуса Христа: Його Спокути, обрядів та направляючих принципів, які знаходяться в Церкві.
Саме в Церкві ми дізнаємося про труди Бога і приймаємо благодать Господа Ісуса Христа, якою спасаємося. Це в Церкві ми даємо зобов’язання й укладаємо завіти вічних сімей, які стають для нас перепусткою до піднесення. Ця Церква має владу священства, яка направляє нас у непередбачуваних водах смертного життя.
Давайте ж будемо вдячними за прекрасний Старий Корабель “Сіон”, тому що без нього нас буде кинуто дрейфувати—самотніх і безсилих, без стерна чи весла, крутитися в сильних течіях, які утворюють вітри і хвилі супротивника.
Міцно тримайтеся, брати і сестри, і пливіть на цьому славетному кораблі, Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і ми дістанемося місця нашого вічного призначення. Про це моє свідчення й молитва за всіх нас в ім’я Того, Чиїм ім’ям названо цей Старий Корабель “Сіон”, саме в ім’я нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа, амінь.