“Якщо Ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте”
Керол М. Стівенс
Перший радник у генеральному президентстві Товариства допомоги
Заповіді Бога—це прояви Його любові до нас, і наш послух Його заповідям є виявом нашої любові до Нього.
Коли наша найстарша дочка, Джен, привезла свою третю доньку з лікарні, я поїхала до неї додому, щоб допомогти. Коли ми відправили її найстаршу дочку до школи, то вирішили, що найважливішим для Джен зараз буде перепочинок. Тому найбільше, чим я могла тут зарадити, це узяти її дочку Хлою до cебе додому, щоб її мама і новонароджена сестричка трохи побули в тиші.
У машині я пристебнула Хлою в її сидінні, пристебнулася сама, і виїхала з їхнього двору. Та перш ніж ми виїхали з вулиці, Хлоя вже відстебнула свій пасок безпеки і стояла, заглядаючи мені через плече, і щось мені кажучи! Я зупинила машину на узбіччі, вийшла і знову застебнула її в її сидінні.
Ми знову поїхали, але проїхали зовсім трошки, як вона знову вилізла із свого сидіння. Я повторила ті самі кроки, але цього разу, вже навіть до того, як я встигла повернутися на своє сидіння і пристебнути мій власний пасок безпеки, Хлоя вже стояла!
І ось я сиділа в машині, яка стояла на узбіччі, і змагалася в упертості з трирічною дитиною. І вона перемагала!
Я використовувала усі ідеї, які лише могла придумати, щоб довести їй, що сидіти пристебнутій в її сидінні—це хороша ідея. На неї це не впливало! Зрештою я вирішила спробувати підхід “якщо: то”.
Я сказала: “Хлоє, якщо ти залишишся пристебнутою у своєму сидінні, то щойно ми доїдемо до будинку бабусі, ми будемо ліпити з пластиліну”.
Жодної відповіді.
“Хлоє, якщо ти залишишся пристебнутою у своєму сидінні, ми тоді зможемо спекти хліб, коли приїдемо додому до бабусі”.
Мовчання.
Я спробувала знову: “Хлоє, якщо ти залишишся пристебнутою у своєму сидінні, ми можемо зупинитися біля крамниці і купити тобі щось смачне!”
Після трьох спроб я зрозуміла, що це була марна справа. Вона була налаштована рішуче, і жодні обіцяння нагород за слухняність не могли переконати її залишатися пристебнутою у сидінні.
Ми не могли провести цілий день на узбіччі, але я хотіла дотримуватися закону, а їхати з Хлоєю, яка б стояла в машині, було б небезпечно. Я мовчки помолилася і почула шепіт Духа: “Навчай її”.
Я повернулася лицем до неї і відтягла від себе свій пасок безпеки, щоб вона могла його побачити. Я сказала: “Хлоє, я ношу цей пасок, оскільки він мене захистить. Але ти не носиш свій пасок безпеки, і ти не будеш в безпеці. І мені буде дуже сумно, якщо ти поранишся”.
Вона подивилася на мене. Я майже бачила як повертаються колещата її свідомості, поки я з нетерпінням чекала на її відповідь. Зрештою її великі блакитні очі засяяли і вона сказала: “Бабусю, ти хочеш, щоб я носила мій пасок безпеки, тому що ти любиш мене!”
Дух наповнив машину, коли я висловила мою любов до цієї дорогоцінної маленької дівчинки. Я не хотіла втрачати це почуття, але я знала, що у мене виникла можливість щось зробити, тому я вийшла з машини і застебнула її у її сидінні. Потім я запитала: “Хлоє, будь-ласка, ти залишишся у своєму сидінні?” І вона залишалася—усю дорогу до крамниці, де ми купили щось смачне! І вона залишалася пристебнутою усю дорогу від крамниці до мого дому, де ми пекли хліб і ліпили з пластиліну, оскільки Хлоя нічого не забула!
Коли, повертаючись того вечора, я виїхала на дорогу, мені згадався уривок з Писань: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте”1. У нас існують правила, щоб навчати, спрямовувати і захищати дітей. Чому? Тому що ми їх дуже любимо. Доки Хлоя не зрозуміла, що я хочу всадити її в крісло і пристебнути її в ньому лише тому, що люблю її, вона не хотіла робити те, що здавалося їй обмеженням. Вона відчувала, що її пасок безпеки обмежував її свободу.
Як і Хлоя, ми можемо вибрати бачити в заповідях обмеження. Нам іноді може здаватися, що закони Бога обмежують нашу особисту волю, забирають нашу свободу вибору і зменшують наш розвиток. Але якщо ми прагнемо отримати більше розуміння і якщо дозволяємо нашому Батькові навчати нас, ми почнемо бачити, що Його закони є проявами Його любові до нас, і наш послух Його законам є виявом нашої любові до Нього.
Якщо ви бачите, що у переносному сенсі ви стоїте на узбіччі, дозвольте мені запропонувати кілька принципів, виконання яких допоможе вам безпечно повернутися на “дорогу віри та послуху”2.
Перший, довіряйте Богу. Довіряйте Його вічному плану для вас. Кожен з нас є “улюбленим духовним сином чи улюбленою духовною дочкою небесних батьків”. Їх любов до нас виявляється у заповідях. Заповіді—це життєво важливі інструкції, які навчають, скеровують і захищають нас, у той час, як ми “набува[ємо] земного досвіду”3.
У “доземному царстві” ми використали нашу свободу волі, щоб прийняти план Бога4, і ми дізналися, що послушність вічному закону Бога є життєво важливою для нашого успіху у Його плані. Писання навчають нас: “Існує закон, нескасовно встановлений в небесах до заснування цього світу, на якому ґрунтуються всі благословення”5. Якщо ми виконуємо закон, ми отримуємо благословення.
Навіть з усіма нашими помилками, протидією і навчанням, які супроводжують наш досвід смертного життя, Бог ніколи не втрачає бачення нашого вічного потенціалу, навіть коли це робимо ми. Ми можемо довіряти Йому “оскільки Бог хоче, щоб Його діти повернулися”6. І Він приготував шлях через Спокуту Його Сина, Ісуса Христа. Спокута—це “суть плану спасіння”7.
Другий, довіряйте Ісусу. Максимальним виявом послуху і чистої любові є Спокута Ісуса Христа. Підкоривши Себе волі Батька, Він віддав Своє життя за нас. Він сказав: “Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як Я зберіг заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його”8.
Ісус також навчав:
“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.
Це найперша і найбільша заповідь.
А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”9.
Кожної неділі у нас є можливість обдумувати і згадувати чисту любов нашого Спасителя, коли ми приймаємо символи Його безкінечної Спокути. Під час причастя я дивлюся, як руки простягаються, щоб передати хліб і воду. І коли я простягаю свою руку і приймаю, я укладаю завіт, що я готова узяти на себе Його ім’я, щоб завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей. І Він обіцяє, що “Його Дух [зможе] завжди бути з [нами]”10.
Третій, довіряйте підказкам Духа. Пам’ятаєте, як у випадку з Хлоєю Дух прошепотів мені уривок з Писань? Це Іван, розділ 14, вірш 15: “Якщо Ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!” А далі йдуть оці важливі вірші:
“І вблагаю Отця Я,—і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,—
Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він”11.
Кожен гідний, конфірмований член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів має право на супровід Святого Духа. Піст, молитва, вивчення Писань і послух значною мірою посилюють нашу здатність чути і відчувати підказки Духа.
Коли ваш розум охоплять сумніви і збентеження, Батько і Син пошлють Святого Духа, щоб попередити і безпечно скерувати вас крізь небезпеки цієї смертної подорожі. Він допоможе вам згадувати, утішить вас і сповнить вас “надією і досконалою любов’ю”12.
Четвертий, довіряйте пораді живих пророків. Наш Батько приготував для нас спосіб почути Його слово і пізнати Його закон через Його пророків. Господь проголосив: “Моє слово … все буде здійснено, чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно”13.
Недавно живі пророки порадили нам “пам’ята[ти] день суботній, щоб святити Його”14, і жити за законом посту. Слухняність цим пророчим порадам готує для нас шлях бути слухняними заповідям Бога, любити Його і наших ближніх, у той час як ми зміцнюємо нашу віру в Ісуса Христа і простягаємо наші руки, щоб любити людей і піклуватися про них15.
Виконання слова Господа, даного через Його пророків, дає безпеку. Бог покликав Томаса С. Монсона, радників у Першому Президентстві і членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів, як пророків, провидців і одкровителів. У цьому світі, де зростають страх, відволікання, нещастя і гнів, ми можемо подивитися на них, щоб побачити, як виглядають учні Ісуса Христа, сповнені милосердя, як вони говорять і реагують на питання, які можуть викликати чвари. Вони свідчать про Ісуса Христа і діють з милосердям, чистою любов’ю Ісуса Христа, Чиїми свідками вони є.
Після мого випадку з Хлоєю я шукала в Писаннях вірші, де згадуються заповіді і любов. Я знайшла багато. Кожен з цих віршів нагадує нам, що Його заповіді є проявами Його любові до нас, і наш послух Його заповідям є виявом нашої любові до Нього.
Я свідчу, що якщо ми будемо довіряти Богу, нашому Вічному Батькові, довіряти Його Синові, Ісусу Христу, і застосовувати віру в Його Спокуту, довіряти шепоту Духа і довіряти пораді живих пророків, ми знайдемо, як з’їхати з узбіччя і безпечно продовжувати шлях—і не просто терпіти—а знаходити радість у нашій подорожі додому. В ім’я Ісуса Христа, амінь.