Це чудово працює!
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
Другий радник у Першому Президентстві
Якщо вам колись здаватиметься, що євангелія не так вже й працює для вас, я закликаю вас зробити крок назад, подивитися на своє життя і спростити свій підхід.
Мої любі брати і сестри, мої дорогі друзі, як приємно бути з вами сьогодні. Ми сумуємо через те, що бачимо три порожні місця тут, на подіумі. Ми сумуємо за президентом Пекером, старійшиною Перрі та старійшиною Скоттом. Ми любимо їх і молимося про благополуччя їхніх сімей.
Протягом цієї конференції ми матимемо привілей підтримати трьох братів, яких було покликано Господом зайняти їхні місця у Кворумі Дванадцятьох Апостолів.
Наші молитви за них зміцнюватимуть їх, коли вони носитимуть священну мантію апостольства.
Чи працює євангелія для вас?
Недавно я побачив цитату, яка змусила мене зупинитися і замислитися. Вона була приблизно такою: “Скажіть людині, що у всесвіті є трильйони зірок, і вона вам повірить. Скажіть їй, що на стіні ще не висохла фарба, і вона доторкнеться до неї, щоб пересвідчитись”.
Чи не нагадує це трохи всіх нас? Після нещодавно проведеної медичної процедури мої дуже здібні лікарі пояснили, що мені необхідно робити, щоб як слід одужати. Але спершу мені потрібно було знову дізнатися про себе те, що я давно вже мав знати: що я не дуже терпеливий пацієнт.
Тому я вирішив прискорити процес одужання, особисто взявшись за пошук в Інтернеті. Думаю, я сподівався знайти істину, яка була невідома моїм лікарям або яку вони намагалися приховати від мене.
Минуло чимало часу перш, ніж я усвідомив іронічність того, що роблю. Звичайно, особистий пошук—це непогана ідея. Але я знехтував істиною, на яку міг покладатися, і замість цього помітив, що зацікавився інформацію з розміщених в Інтернеті джерел, яка часто була непідтвердженою.
Іноді істина може просто здаватися нам настільки прямою, настільки ясною і настільки простою, що ми будемо не в змозі повністю оцінити її велику важливість. Тож ми відкладаємо те, істинність чого відчули і пізнали, заради здобуття більш таємничої чи складної інформації. На щастя, ми пізнаємо, що у гонитві за тінями ми гонимося за тим, від чого мало користі та що має незначну цінність.
Коли ж йдеться про духовну істину, як ми можемо знати, що ми на вірному шляху?
Один зі способів—це ставити правильні запитання, такі, що допоможуть нам замислюватися над своїм розвитком і оцінювати, як те чи інше працює для нас. Це такі запитання, як:
“Чи має моє життя сенс?”
“Чи вірю я в Бога?”
“Чи вірю я, що Бог знає і любить мене?”
“Чи вірю я, що Бог чує мої молитви і відповідає на них?”
“Чи дійсно я щаслива людина?”
“Чи ведуть мене мої зусилля до найвищих духовних цілей і цінностей у житті?”
Глибокі запитання стосовно мети життя змусили багатьох людей і сім’ї по всьому світу шукати істину. Часто цей пошук приводив їх до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і до відновленої євангелії.
Я думаю, що ми, члени Церкви, також можемо отримати користь, якщо час від часу будемо запитувати себе: “Чи мій досвід у Церкві працює для мене? Чи веде він мене ближче до Христа? Чи благословляє він мене та мою сім’ю миром і радістю, як обіцяно в євангелії?”
Алма поставив подібні запитання членам Церкви у Зарагемлі, коли спитав: “Хіба ви не відчули могутню зміну у ваших серцях? … [І] чи можете ви відчувати [її] тепер?”1 Такі роздуми можуть допомогти нам знов зосередити свої щоденні зусилля на божественному плані спасіння або перенаправити їх так, щоб вони знов були в гармонії з ним.
Багато членів Церкви дуже сердечно скажуть у відповідь, що їхній досвід членства в Церкві працює для них винятково чудово. Вони свідчитимуть, що будь-то в часи бідності чи процвітання, коли життя приємне чи приносить біль, вони знаходять глибокий сенс, чудовий мир і велику радість завдяки своїй відданості Господу і своєму відданому служінню в Церкві. Кожного дня я зустрічаюся з членами Церкви, які сяють від радості та словом і ділом доводять, що їхнє життя безмірно збагатилося відновленою євангелією Ісуса Христа.
Але я також визнаю, що є дехто, чий досвід менш, ніж задовільний,—хто відчуває, що їхнє членство в Церкві іноді не зовсім є тим, на що вони сподівалися.
Це засмучує мене, адже я знаю з власного досвіду, як євангелія може оживлювати й оновлювати дух людини—як вона може наповнювати наше серце надією, а розум світлом. Я особисто знаю, як плоди євангелії Ісуса Христа можуть перетворювати життя зі звичайного і похмурого на надзвичайне і піднесене.
Але чому, як здається, це працює краще для одних, ніж для інших? У чому полягає різниця між тими, чий досвід у Церкві сповнює їхні душі піснями викупительної любові2, й тими, хто відчує, що їм чогось не вистачає?
Коли я обмірковував ці запитання, до мене прийшло безліч думок. Сьогодні я хотів би поділитися двома з них.
Спрощуйте
Перша: чи не робимо ми наше учнівство надто ускладненим?
Ця прекрасна євангелія настільки проста, що її може осягнути дитина, і водночас настільки глибока й складна, що знадобиться все життя—навіть вічність—на вивчення і пошуки, щоб повністю її зрозуміти.
Але іноді ми беремо прекрасну лілею Божої істини і прикрашаємо її шар за шаром гарними людськими ідеями, програмами та надіями. Кожна з них сама по собі може бути корисною і прийнятною для певних часу та обставин, але коли вони накладаються одна на одну, з них може утворитися гора осаду, який стає настільки товстим і важким, що ми ризикуємо загубити під ним ту дорогоцінну квітку, яка колись нам так подобалася.
Тому, як провідники, ми повинні суворо захищати Церкву і євангелію в її чистоті та простоті й не обтяжувати наших членів Церкви зайвими тягарями.
І всім нам, як членам Церкви, слід докладати свідомих зусиль, щоб присвячувати наші енергію та час тому, що дійсно має значення, водночас надихаючи наших ближніх і розбудовуючи Боже царство.
Одна сестра, вчитель у Товаристві допомоги, була відомою тим, що готувала бездоганні уроки. Одного разу вона вирішила пошити чудову стьобану ковдру, яка мала послужити досконалим тлом для теми її уроку. Але втрутилося життя—були діти, яких треба було забирати зі школи, сусідка, якій слід було допомогти з переїздом, чоловік, у якого була лихоманка, та подруга, яка почувалася самотньою. Наближався день уроку, а ковдра ще не була готова. Зрештою, у ніч перед уроком вона майже не спала, бо всю ніч дошивала ковдру.
Наступного дня вона була виснажена і ледь спроможна сформулювати свої думки, але вона сміливо встала і провела свій урок.
І стьобана ковдра була вражаючою—бездоганні стібки, яскраві кольори і складний дизайн. А в центрі всього цього містилося одне слово, яке тріумфально відлунювало тему її уроку: “Спрощуйте”.
Брати і сестри, життя за євангелією не повинно бути ускладненим.
Це дійсно просто. Це можна описати приблизно так:
-
Слухання Божого слова зі справжнім наміром веде нас до віри в Бога і довіри до Його обіцянь3.
-
Чим більше ми довіряємо Богові, тим більше наші серця сповнюються любов’ю до Нього та одне одного.
-
Завдяки нашій любові до Бога, ми прагнемо наслідувати Його і приводити наші дії в гармонію з Його словом.
-
Оскільки ми любимо Бога, ми прагнемо служити Йому; ми прагнемо благословляти життя інших людей та допомагати бідним і нужденним.
-
Чим далі ми йдемо цим шляхом учнівства, тим більше бажаємо пізнавати Боже слово.
А коли це так відбувається, то кожен крок веде до наступного і сповнює нас все більш зростаючими вірою, надією і милосердям.
Це дивовижно просто і це чудово працює.
Брати і сестри, якщо вам колись здаватиметься, що євангелія не так вже й працює для вас, я закликаю вас зробити крок назад, подивитися на своє життя і спростити свій підхід до учнівства. Зосередьтеся на основних вченнях, принципах і застосуванні євангелії. Я обіцяю, що Бог буде скеровувати і благословляти вас на вашому шляху до повноцінного життя і євангелія безперечно краще працюватиме для вас.
Почніть з того місця, де ви зараз
Моя друга порада: почніть з того місця, де ви зараз.
Іноді ми відчуваємо розчарування, тому що ми не є “більш” якимись—більш духовними, шанованими, розумними, здоровими, багатими, дружніми чи здібними. Звичайно, немає нічого поганого у прагненні вдосконалитися. Бог створив нас для зростання і розвитку. Але пам’ятайте, наша слабкість може допомогти нам бути більш смиренними і навертати нас до Христа, Який “вчин[ить] так, щоб слабке стало сильним”4. З іншого боку, Сатана використовує наші слабкості до такої міри, що в нас зникає бажання навіть спробувати щось зробити.
Протягом свого життя я пізнав, що нам не потрібно бути “більш” якимись, щоб почати ставати такою людиною, якою Бог призначив нам стати.
Бог сприйме вас такими, якими ви є в даний момент, і почне працювати з вами. Усе, що вам треба мати,—це небайдуже серце, бажання вірити і довіру до Бога.
Гідеон бачив себе бідним селянином, найменшим у батьковому домі. Але Бог бачив його чоловіком великої доблесті5.
Коли Самуїл вибрав Саула царем, Саул намагався відмовити його від цього. Саул походив з одного з найменших колін дому Ізраїля. Як же йому бути царем?6 Але Бог бачив його обраним юнаком7.
Навіть великий пророк Мойсей відчував себе настільки приголомшеним і розчарованим, що навіть одного разу прагнув здатися і померти8. Але Бог не здавався щодо Мойсея.
Мої дорогі брати і сестри, якщо ми дивимося на себе лише своїми смертними очима, ми можемо не бачити себе достатньо хорошими. Але наш Небесний Батько бачить ким ми є насправді та ким ми можемо стати. Він бачить нас Своїми синами і дочками, істотами з вічного світла, з безкінечним потенціалом і божественною долею9.
Спасителева спокута відкрила двері спасіння для всіх, щоб повернутися до Бога. Його “благодаті [достатньо] для всіх людей, які упокорюються перед [Богом]”10. Його благодать є уможливлюючою силою, яка дозволяє увійти в Божі царства спасіння. Завдяки Його благодаті усіх нас буде воскрешено і спасенно в одному з царств слави.
Навіть найнижче царство слави, телестіальне царство, “перевершує всіляке розуміння”11, і незліченна кількість людей успадкує це спасіння12.
Але Спасителева благодать може зробити набагато більше для нас. Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми прагнемо чогось незрівнянно величнішого. Це—піднесення у целестіальному царстві. Це—вічного життя в присутності нашого Небесного Батька. Це—найвеличнішого дару Бога13. У целестіальному царстві ми отримаємо “від Його повноти і Його слави”14. Дійсно, все, що має Батько, буде дано нам15.
Піднесення—наша мета; учнівство—наша подорож.
Коли ви виявляєте трохи віри і починаєте свій шлях як смиренний послідовник нашого Господа Ісуса Христа, ваше серце буде змінюватися16. Усе ваше єство наповниться світлом17.
Бог допоможе вам стати кимось величнішим, ніж ви будь-коли уявляли собі можливим. І ви відкриєте для себе, що євангелія Ісуса Христа дійсно працює у вашому житті. Це працює.
Це працює!
Брати і сестри, дорогі друзі, я молюся, щоб ми зосередилися на “простот[і] …, що в Христі”18 і дозволили Його благодаті піднімати й нести нас протягом нашої подорожі з того місця, де ми знаходимось зараз, до нашої славетної долі у присутності нашого Батька.
Якщо ми це робимо і хтось запитує нас: “Як членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів працює для вас?”, ми зможемо сказати з гордістю і великою радістю: “Чудово працює! Дякую за запитання! Чи хотіли б ви дізнатися більше?”
Це моя надія, моя молитва, моє свідчення і моє благословення, в ім’я Ісуса Христа, амінь.