Я згадав про сарану
Я народився в Англії в 1942 р. в люблячій сім’ї, яка складалася з мами, батька і сестри. Коли мені було сім років, наша сім’я отримала ще одне благословення—маленького хлопчика. Мама любила Спасителя, але не належала до жодної з церков. Вона ходила в найближчу церкву і заохочувала мене й сестру ходити разом з нею. Згодом я багато чого дізнався про Ісуса Христа і сподівався, що знайду церкву, яка зміцнить мою віру в Нього.
Одного разу в наш дім потрапила велика книга з малюнками під назвою Buffalo Bill’s Wild West Annual (щорічне видання Буффало Білла “Дикий Захід”). Я не знаю, звідки взялася ця книга. Зараз я думаю, що хтось із моїх друзів приніс книгу й забув забрати додому. Там були історії в малюнках про Буффало Біллі й малюка Біллі, що містили інформацію, важливу для хлопчика, який хотів стати ковбоєм. В ній також була історія в малюнках про людей, яких переслідували зловмисники й протизаконним чином вигнали з красивого міста, змусивши цих людей пройти сотні миль і знести безкінечні випробування перш ніж вони знайшли новий дім у західних необжитих землях. Кожен невеличкий малюнок розповідав хвилюючу історію про страждання і віру, а також чудесну історію про сарану, що знищувала посіви, і морських чайок, які знищили сарану.
Я прочитав історію кілька разів перш, ніж зрозумів, що бідні люди, яких переслідували, були членами церкви. Потім до мене поступово прийшло розуміння, що ця церква і є однією з тих, яку я шукаю. Я захотів приєднатися до тієї церкви. На жаль, переді мною постала проблема. На останньому малюнку в історії було зображено Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта. З іншого джерела я зміг дізнатися, що Юта знаходилася у Сполучених Штатах Америки. Оскільки я не мав жодної надії потрапити з Англії в Юту, мені довелося відмовитися від плану приєднатися до Церкви. Мені ніколи й на думку не спадало, що Церква може бути десь іще, крім Сполучених Штатів.
І так все залишалося незмінним до події, яка сталася через 11 років. До того часу моя сім’я іммігрувала до Австралії й оселилася в Сіднеї. Там мій брат почав цікавитися новою релігією. Він приніс додому кілька буклетів, що зацікавили мене, і сказав, що попросить старійшин подзвонити. Я погодився, думаючи, що до нас прийде пара шанованих літніх чоловіків. Я був досить здивований, коли двоє юнаків приблизно мого віку подзвонили й навчали мене основам плану спасіння. Я дуже зацікавився і погодився прослухати кілька бесід.
Я слухав місіонерів, але не мав жодного наміру приєднатися до Церкви, особливо коли дізнався про десятину. Однак якось місіонери почали розповідати про піонерів, яким довелося пройти довгий шлях, щоб дістатися до місця під назвою Солт-Лейк-Сіті. Це привернуло мою увагу і я почав ставити запитання. Чи мова йде про церкву з сараною й морськими чайками? Коли місіонер згадав Бригама Янга, я відразу ж пригадав ім’я і зрозумів, що стою на найважливішому перехресті у своєму житті. Якщо я збирався приєднатися до якоїсь церкви, то ця церква була саме тією.
Проблема з десятиною вирішилася, коли я дізнався про Слово мудрості. Я підрахував, що витрачав 10 відсотків доходу на цигарки й алкогольні напої. Отже, сплачуючи десятину, я не постраждаю фінансово, а гроші знайдуть набагато краще використання за забруднення легенів чорною смолою та отруєння печінки.
У той же час мій брат також дав буклет мамі. Вона погодилася прочитати його в поїзді по дорозі на роботу. Коли вона ввечері прийшла додому, то була повністю наверненою до Церкви. Вона з сумом дізналася, що перш, ніж зможе охриститися, має прослухати ряд місіонерських уроків!
Отже, всі ми приєдналися до Церкви—спочатку брат, потім, через тиждень, я, а ще через тиждень, моя мама охристилася і була конфірмована. Батько утримувався 21 рік, але, зрештою, приєднався до церкви у 1985 році. Через рік усі ми запечаталися у Сіднейському храмі.
Я був у Солт-Лейк-Сіті кілька разів, і також відвідував видатні місця, пов’язані з церковною історією, в Пальмірі, Кертленді та Наву. В усіх місцях, які я відвідував, я згадував книгу з малюнками про Буффало Білла і ніколи не переставав дякувати Господу за те, що вона з’явилася в моєму житті, коли я був лише 10-річним хлопчиком.