Благоговійне ставлення до храму
Юні святі останніх днів у Південно-Африканській Республіці знають, що дім Господа гідний їхньої найглибшої поваги.
Наледі Мкокозо приходить до храму змалку. Тепер, коли вона вже старша і часто приходить до храму, ви можете сказати, що храм в ній—у її серці та думках. “В моїй кімнаті висить зображення Йоганнесбурзького храму,—каже 17-річна Наледі.—Я помістила зображення на стіні, щоб завжди мати чисті думки. Це допомагає також відчувати присутність Духа”.
Сьогодні зранку в Йоганнесбурзі, Південно-Африканська Республіка, йде невеликий дощ. Але дощ не зіпсував радісного настрою Наледі та інших молодих людей з філії Еннердале, Йоганнесбурзький Південно-Африканський кіл, які прийшли до храму виконувати хрищення за померлих. Наледі прийшла тому, що “хотіла знову побачити храм і відчути Дух Господа”. Для Наледі день у храмі не такий, як усі інші. “Це—особлива нагода і особливий момент,—каже вона,—отже, ми повинні одягнутися і діяти особливим чином”.
Наледі розуміє, що храм—це священне місце: “Ми повинні бути дуже благоговійними у храмі, тому що це дім Бога, в ньому перебуває Святий Дух. Отже, ми повинні приготуватися, поводитися гідно і бути чистими й чемними”.
Святиня для Господа
Храми в буквальному розумінні є домами Господа. Дійсно, на кожному храмі написані слова: “Дім Господа, Святиня для Господа”. Це найбільш священні місця поклоніння на землі. Оскільки храми є святими і робота, що виконується в них, є святою, кожен, хто відвідує храм, має бути чистим і гідним. В одкровенні пророкові Джозефу Сміту Спаситель обіцяв:
“І якщо Мої люди збудують дім Мені в ім’я Господа і не дозволять нічому нечистому увійти в нього,… Моя слава буде на ньому;
Так, і Моя присутність буде там, бо Я ввійду в нього, і всі чисті серцем, які ввійдуть у нього, побачать Бога” (УЗ 97:15–16).
Чи означає це, що кожен, хто входить до храму, побачить Бога? Старійшина Девід Б. Хейт (1906–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював:
“Дехто насправді бачив Спасителя, але коли ми звернемося до словника, то бачимо, що є багато інших значень дієслова бачити, наприклад, пізнати Його, розпізнати Його, визнавати Його і Його роботу, усвідомлювати Його важливість або прийти до розуміння Його.
Такі небесні уроки і благословення доступні кожному з нас”1.
Луїс Грюневальд, президент Йоганнесбурзького храму, каже, що молодь Церкви може сподіватися дізнатися більше про Спасителя і більше про себе у цих священних будівлях. “Храм не лише дає священну можливість виконувати роботу за померлих,—каже він.— Храм допомагає також молоді отримати повноту життя як у цьому житті, так і в наступному”. Служіння в храмі приносить багато благословень.
Чотири великі благословення
По-перше, каже президент Грюневальд, коли молоді люди приходять до храму, вони матимуть привілей наблизитися до свого Небесного Батька і Спасителя у Його домі. Саме це мав на увазі старійшина Хейт, коли казав, що храм—це місце, де ми пізнаємо Господа.
По-друге, це можливість безкорисливого служіння. Президент Грюневальд каже, що такий вид служіння “лежить в основі милосердя і Духа Христа”. Далі він продовжує: “Будемо сподіватися, що молодь матиме змогу часто приходити й виконувати хрищення для померлих, а це згодом приведе їх до отримання особистого ендаументу й священної можливості запечатування. Ці обряди відкривають ворота до необмежених благословень у вічності”.
Храмові обряди—це третє величне благословення, на якому наголошує президент Грюневальд: “Без цих обрядів ми не зможемо здобути повноти життя або піднесення”. Ендаумент і целестіальний шлюб—ось ці два обряди. Ендаумент—це ряд послідовних настанов, завітів та обіцянь, в яких ми зобов’язуємося жити праведно і наслідувати вчення Спасителя. Целестіальний шлюб—це храмовий обряд, що запечатує чоловіка і дружину разом з їхніми дітьми на вічність.
І четверте, “У храмі все складається в одне”,—пояснює президент Грюневальд. Він каже, що все чого навчають молодь у Церкві, стає ще яскравішим і поєднується в одне ціле у храмі. А всі ці вчення обертаються навколо Спокути Ісуса Христа і плану спасіння. У храмі “євангелія стає одним великим цілим”.
Спокій у храмі
“Це—дім Господа, отже ми повинні виявляти повагу і зберігати спокій”,—каже Вінсент Маєте, 17 років, з приходу Ріджвей. Вінсент приїхав до храму рано- вранці разом з іншими молодими людьми свого приходу, серед яких Роксана Кокрелл, Джиммі Плаатєс і Кайл Зееман.
Роксана, якій 14 років, каже: “Я вирішила прийти до храму замість того, щоб спати”. Але ранній підйом був того вартим. Дівчина рада, що вирішила виконувати хрищення за померлих разом із друзями. “Я допомагала людям. То було прекрасно!”
Кайл, 17 років, оглядає прекрасну храмову територію. Після ранкового дощу все трохи вологе. “Тут панує такий спокій, якого ви не відчуєте в жодному іншому місці,—каже він.— Іноді вам потрібно іти на невеличкі жертви, щоб прийти сюди, але так добре, коли приходиш. Я хочу одружитися у храмі”.
20-річний Джиммі каже: “Наявність храму тут, у Південній Африці, означає для нас багато. Ми можемо виконувати ці особливі обряди, христитися за членів сім’ї, які вже померли. Це для нас велике благословення. Дух, особливо коли ви знаходитеся вередині храму, такий сильний. Навіть поза храмом ви можете відчувати мир”.
Одяг—це вияв поваги
14-річна Палеза Мкокозо з філії Еннерладе завжди одягає найкращий одяг, коли приходить до храму. “Я одягаюся таким чином, бо відчуваю повагу до Небесного Батька”,—пояснює вона. Вона має цю повагу завдяки почуттям, які у неї виникають, коли вона приходить до храму. “Коли ви приходите в дім Господа, то не відчуваєте жодних спокус і знаєте, що все тут правильно. Ви не припуститеся помилки”.
Президент Грюневальд посміхається, коли каже: “Молодь приходить до храму у належному одязі. Що означає “належний одяг”? Це наш найкращий недільний одяг”. Це той одяг, у якому ви ходите на причасні збори. “Їхній одяг має бути акуратним, відповідним для недільного дня, найкращим з того, який вони мають,—каже він.— Такою є норма”.
18-річний Генрі Мкхонза, також з філії Еннердейл, під час розмови про храм стоїть, склавши руки на грудях. Генрі трохи схожий на місіонера. Він уже давно готується до цього покликання. “Благоговіння—це те, що бачать люди: одяг, у який ви одягаєтеся, ваші вчинки. Ці вияви багато скажуть про те, ким ви є,—пояснює він.— Якщо ви виявляєте благоговіння стилем свого одягу, то вам не доведеться багато говорити. Дивлячись на вас, люди зрозуміють, що для вас важливо”.
“Ваш стиль одягу має велике значення,—погоджується 16-річна Стефані Медхев з філії Еннердейл,—тому що храм такий величний. Це—дім Господа, отже ми одягаємося так, ніби ми в присутності Господа”.
Ці юнаки та дівчата зрозуміли, що належний одяг і зовнішній вигляд виказують їхню повагу і благоговіння. “Усе набуває глибокого символічного значення,—каже президент Грюневальд.— Наприклад, справа не в білій сорочці. Просто білий колір—символ чистоти. Для тих, хто не має чіткого розуміння, важливим є зовнішній аспект символа. Біла сорочка—це просто символ чистоти. Це не питання моди чи стилю. Це питання того, як моя зовнішність показує, що серцем і розумом я хочу іти за сучасними пророками”.
Готові до майбутнього
Мир у серці й розумі, радість від служіння і впевненість у собі—ось що можна прочитати на обличчях цих юнаків та дівчат з Йоганнесбурга. Тому що вони мають тверду віру у священну природу храму і благословення, що доступні в цих святих будівлях, вони є прикладом праведності для інших.
Благословення храму легко побачити в житті молоді Південно-Африканської Республіки, як і обіцяв президент Грюневальд. “У цих молодих людей зміцнюється відчуття того, що Церква, до якої вони мають привілей належати, об’єднує їх як братів і сестер,—каже президент.— Вони з більшою впевненістю йдуть і виконують Господню роботу. Це почуття допоможе їм і в горі, і в радості. Так, у храмі Господь готує молодь до її майбутнього”.
“Скористайтеся можливістю христитися за померлих. А потім, нехай цей священний досвід стане якорем у вашому житті. В усі часи і в скрутних обставинах поводьтеся так, щоб у належний час ви змогли отримати від Господа особливу, призначену не для всіх кредитку, а саме перепустку до Його святого Дому, щоб насолоджуватися усіма його благословеннями і привілеями”.
Президент Гордон Б. Хінклі, “Keeping the Temple Holy,” Ensign, May 1990, 49.