Матусин холодильник
Як мама використовувала холодильник незвичайного жовтого кольору, щоб навчати нас? Вона розміщувала на ньому те, що було найголовнішим.
Я не пам’ятаю, щоб батько плакав під час маминого поховання чи в будь-який з її останніх днів. Саме на ньому лежав обов’язок втішати всіх нас. Але одного вечора після похорону я бачила, як батько плакав, стоячи навпроти холодильника і дивлячись на те, що мама на нього прикріпила. Холодильник був вкритий речами, що нагадували про мамине життя.
Коли батьки одружилися, то купили холодильник, який уже не був новим. Мама сама пофарбувала його в незвичайний жовтий колір, якого я ніколи не бачила на жодному іншому холодильнику. (Вона також пофарбувала підлогу, деякі інші меблі й нову сукню). Але в дійсності ми бачили той дивний жовтий колір лише один раз, коли холодильник зламався, і в ньому потрібно було замінити деталь. Тоді мама все з нього зняла.
Ми не бачили його кольору, тому що мама покрила холодильник багатьма речами: цікавою карикатурою з газети, відомим висловлюванням, фото мого батька, уривком з Писань для заучування напам’ять, квитанцією з хімчистки, рекламою якогось продукта, листом, на який потрібно відповісти, рецептом, списком продуктів, списком членів приходу і навіть нашими табелями. Коли ми ставали старшими, вона поміщала туди список з нашими щотижневими завданнями і посланнями до всієї сім’ї. У нас не було дошки, на якій пишуть крейдою, чи дошки для оголошень, тож наші батьки також поміщали на холодильнику євангельські малюнки.
У лютому мама прикріпляла велике серце, написавши на ньому всі наші імена. У березні—свою весільну фотографію і список того, що вона хотіла отримати на день народження. Червень вона присвячувала татові, тому що то був місяць його народження. Вона робила те ж саме на день народження кожного з нас. У вересні—зображення мексиканського прапора. У листопаді, в місяці, коли батьки згадували всіх своїх предків, мама поміщала фотографії близьких, і, користуючись цією нагодою, розповідала про них. У грудні вона прикріпляла маленьку сценку Різдва, яку зробила з клаптиків тканини.
Кожного разу, коли хтось із нас вирушав на місію, мама прикріпляла фото місіонера на холодильник і не знімала його до самого повернення. Коли помер єдиний мамин брат, вона помістила на холодильник фотографію, де вони були зображені разом, і ніколи не знімала її. Вона ніколи про це не говорила, але кожного разу, коли ми бачили, як подовгу вона дивиться на те фото, то розуміли, як багато для неї значив брат.
Одним словом, холодильник і мама об’єднували сім’ю.
Сьогодні у моєму власному домі є холодильник. І хоча він новий і не пофарбований у незвичайний жовтий колір, він продовжує традицію об’єднувати і навчати сім’ю. На ньому висить старе весільне фото моїх батьків, ще одне таке ж фото моєї тітки і незрозумілі малюнки моїх маленьких дітей. Коли я бачу ці предмети, то згадую маму і дякую їй за те, що навчила мене розуміти, як холодильник може бути чимось більшим за устрій для охолодження продуктів.