Члени Церкви відзначають 200-ту річницю з дня народження Олівера Каудері
200 років тому, 3 жовтня 1806 р., у містечку Уеллс, що в Новій Англії, шт. Вермонт, народився Олівер Каудері, один з трьох свідків Книги Мормона. Місцеві члени Церкви і городяни відзначили цю подію 23 вересня зібранням у методистській церкві, де перед ними виступили професор історії з Університету Бригама Янга і президент колу Монпельєр, Вермонт.
Святкування мало відбутися у міському парку, але через дощ довелося зібратися в церкві, де були присутні преподобний Девід Адамс, пастор цієї церкви, і Рон Бреммер, голова міського правління (відповідає статусу мера).
“У Вермонті Олівер опанував три “-ння”: читання, писання і рахування, а залишивши Вермонт, він повинен був пізнати інші три “-ння”: відновлення, одкровення і примирення”,—сказав Фред Е. Вудс, професор церковної історії і доктрини.
Спільне проголошення Олівера Каудері і Девіда Уітмера та Мартіна Гарріса з’являється у передмові до Книги Мормона, підтверджуючи реальність божественного видіння, в якому ангел показав їм пластини, на яких була [вигравіювана] Книга Мормона. Олівер був “другим старійшиною” відновленої Церкви (див. УЗ 20:3) і одним з 6-и її членів-засновників, зауважив брат Вудс.
“Олівер виконував обов’язки писаря Джозефа Сміта під час перекладу Книги Мормона, яка зараз вважається однією з книг, які найбільше вплинули на Америку,—продовжив він.—Отже сьогодні ми вшановуємо людину, яка є знаковою постаттю не лише в мормонській історії і теології, але яка також вплинула і на американську історію та релігію”.
Брат Вудс навів події з життя Олівера, і серед них: період з 1828 по 1829 рік, коли він вчителював і харчувався у сім’ї Смітів у містечку Манчестер, шт. Нью-Йорк; подальшу його зустріч з Пророком; його присутність при відновленні Ааронового і Мелхиседекового священства через божественних посланців; його причетність до перекладу та видання Книги Мормона.
Цитуючи розділ 6 з УЗ, брат Вудс зауважив, що Оліверу було сказано, що він має “прагнути не багатств, але мудрості” (в. 7), що він повинен стати “засобом, за допомогою якого творитиметься багато добра” (в. 8), і що його допитливий розум дасть йому можливість отримувати одкровення (див. вв. 14–17, 21–24).
“Олівер мав подолати в собі один з найпоширеніших гріхів—гордість, яка тією чи іншою мірою притаманна кожному з нас,—сказав брат Вудс.—Його було відлучено від Церкви у квітні 1838 р., причини тому були різні, серед них—непідтримка керівництва Церкви”.
Брат Вудс процитував старійшину Г. Хоумера Дюрема (1911–1985), сімдесятника, який написав: “Те, що могло бути неправдивими звинуваченнями, ускладненими непорозумінням, яке збільшилось у зв’язку з продажем землі, врешті-решт призвело до його відмови постати перед Церковною радою”. Брат Вудс сказав: “Ті, хто нападали [на Церкву], втратили своє членство в Церкві і пізніше стали її ворогами”.
Упродовж наступних десяти років Олівер мав юридичну практику, головним чином у Тіффіні, шт. Огайо, і за весь цей час він ніколи не відмовлявся від свого письмового свідчення про Книгу Мормона, навіть тоді, коли у залі суду з цього приводу на нього напосівся адвокат-противник, розповів брат Вудс.
“Протягом шести років (з 1842 по 1848) Фінеас Янг, брат Бригама Янга і зять Каудері (Фінеас був одружений на зведеній по батькові сестрі Олівера—Люсі), постійно писав Оліверу і відвідував його,—сказав брат Вудс.—У цей же час церковні провідники не залишали Олівера без уваги. Наприклад, Уілларду Річардсу, який вів щоденник пророка Джозефа Сміта, було доручено Джозефом навесні 1843 року “написати Оліверу Каудері і спитати його, чи недостатньо він вже наївся “стручків” і чи не готовий він вже повернутися”. Кворум дванадцятьох послав листа Оліверу із запрошенням повернутися до кошари, і серед іншого було сказано: “Твої брати готові прийняти тебе. … Твоє місце, як ти це маєш знати, в Сіоні”.
Олівер надіслав сердечну відповідь, проте він ще не був готовий звернутися з приводу свого членства в Церкві, оскільки відчував, що обставини, через які його відлучили, не були розглянуті належним чином, сказав брат Вудс.
У жовтні 1848 р. Фінеас Янг відвідав сім’ю Каудері у них вдома в Елкхорні, шт. Вісконсін, розповідав брат Вудс. Він супроводжував Олівера, його дружину і дитину, єдину живу з їхніх шістьох дітей, до Кейнсвілла, шт. Айова, щоб вони відвідали місцеву конференцію Церкви. Там Олівер звернувся до приблизно 2-тисячного зібрання і попросив, щоб його прийняли у члени Церкви. Упродовж наступних тижнів товаришування з ним було повністю відновлене і 12 листопада 1848 р. він знову охристився.
Бажаючи приєднатися до церковної організації, що була в долині Солоного озера, і розпочати вирощування плодових дерев, він спочатку разом з дружиною поїхав провідати її сім’ю, Уітмерів, у Річмонд, шт. Міссурі. Ослабле здоров’я не дозволило йому здійснити подорож на захід, він помер 3 березня 1850 р. Брат Вудс навів слова зятя Олівера, Девіда Уітмера, який сказав: “Олівер помер найщасливішою людиною з усіх, кого я бачив. Потиснувши руку всій сім’ї і поцілувавши дружину й дочку, він сказав: “Ось приліг я в останній раз; я збираюсь до мого Спасителя” і відразу ж помер з посмішкою на обличчі”.
Адаптовано з газети Church News за 30 вересня 2006 р.; історична інформація про життя Олівера Каудері взята з виступу Фреда Е. Вудса “Яке більше свідчення ти можеш мати, ніж від Бога?”, з яким він звернувся до присутніх 23 вересня 2006 р. в Уельсі, шт. Вермонт, під час відзначення 200-ї річниці з дня народження Олівера Каудері.