Музей вшановує минуле піонерів виставкою

“Віллі і Мартін: як це було. Данина піонерам-мормонам, які брали участь у переході з ручними візками”—така назва виставки на знак вшанування загонів з ручними візками Віллі і Мартіна і з нагоди відзначення 150-ї річниці першого переходу з ручними візками через долини, яка нещодавно закрилась у Музеї церковної історії та мистецтва після успішного її проведення з вересня 2006 р. по січень 2007 р.

Представлені на виставці картини і скульптури, що зображують перехід груп з ручними візками під керівництвом Віллі і Мартіна, що були захоплені сніговіями у долинах Вайомінгу під час їхнього пересування до Юти в 1856 р., усе ще можна подивитись у режимі онлайн, зайшовши на вебсайт цього музею (www.lds.org/church history/museum).

“Майже кожна табличка на цій виставці містить слова когось з тих піонерів або когось із їхніх рятівників,— сказав хранитель музею Роберт Дейвіс.—Я не міг знайти більш вражаючого способу розповісти цю історію, ніж передати її словами тих, хто її пережив. Ці цитати і мистецькі твори викликають співчуття і благоговійне ставлення до тих відданих людей, які перенесли жахливі трагедії і мали неймовірну віру в Бога”.

Виставка відображала важку подорож піонерів до Юти, починаючи з моменту, як вони ступили на борт кораблів у Англії, і до переходу засніженими рівнинами Айови та Небраски. Прикінцева частина виставки зображувала відновлену надію—хоробрі рятівники везуть виснажених піонерів, які були в загонах з ручними візками, щоб надати їм безпеку в Солт-Лейк-Сіті.

У 2006 р. виповнилося 150 років відтоді, як перший загін з ручними візками прибув у долину Солоного озера, і нова виставка була присвячена цій річниці. Про випробування, які мали ті піонери, Президент Гордон Б. Хінклі на генеральній конференції, яка відбулася в жовтні 2006 р., сказав так: “Їхня віра є нашим спадком. Їхня віра є згадкою для нас про ту ціну, яку вони сплатили за зручності, які ми маємо” (“Вірою пересувати гори”, Ліягона, лист. 2006, с. 84).

Дехто з митців, чиї роботи були показані на цій виставці, є прямими нащадками піонерів із загонів Віллі і Мартіна та їхніх рятувальників.

На картині Стівена Марка Бертолом’ю зображено, як його прапрабабуся та її сестра, ще підлітки, під снігом збирають хмиз. Він дізнавався і встановив, що ці дівчатка тягли один з двох ручних візків їхньої сім’ї через усі рівнини аж до Девілс-Гейт, де їх було врятовано.

Художник Глен Хокінс намалював свою прародительку Енн Джуел Роулі, вдову, яка в заметіль тягне ручний візок, а їй допомагають її семеро дітей, які йшли з нею у загоні Віллі.