Послання візитного вчителювання

Стати знаряддям у руках Бога, виявляючи милосердя

Помолившись, виберіть і прочитайте з цієї статті вірші з Писань та вчення, що відповідають потребам сестер, яких ви відвідуєте. Поділіться власним досвідом і свідченням. Запросіть тих, кого ви навчаєте, зробити те саме.

Що означає “милосердя”?

Президент Говард В. Хантер (1907–1995): “Нову заповідь Я вам даю,—сказав [Спаситель],—Любіть один одного! … По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. (Іван 13:34–35). Ця любов, яку ми повинні мати до своїх братів і сестер у людській сім’ї і яку Христос має до кожного з нас, називається милосердям або “чистою любов’ю Христа”. (Мороній 7:47). Це та любов, яка спонукала Христа на страждання і жертви Спокути. Це найвищий пік, якого може досягнути людська душа, і найглибше почуття людського серця. …

Спаситель заповідав нам любити одне одного так, як Він любить нас, зодягати себе “в узи милосердя” (УЗ 88:125), як Він зодягав Себе. Нас закликають очистити свої почуття, змінити серце й зробити так, щоб наші вчинки й зовнішній вигляд відповідали тому, що ми кажемо і у що віримо. …

Люди, сповнені любові Христової, не намагаються змушувати інших людей жити краще; вони надихають жити краще, дійсно надихають іти до Бога. Нам потрібно простягнути руку дружби. Нам потрібно бути більш добрими, лагідними, більше прощати й бути повільнішими на гнів” (“A More Excellent Way,” Ensign, May 1992, 61–63).

Як милосердя допомагає мені бути знаряддям у руках Бога?

Етер 12:28: “Віра, надія і милосердя ведуть до Мене—джерела всієї праведності”.

Старійшина Джозеф Б. Віртлін, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Коли ми бачимо очима віри, що ми діти люблячого Небесного Батька, який віддав Свого Сина, щоб викупити нас, ми відчуваємо велику зміну в наших серцях. Ми відчуваємо, “нібито співа[ємо] пісню спокутуючої любові” [Алма 5:26], і наші серця переповнюються милосердям. Знаючи, що любов Бога, “бажаніша за все,… так, і найрадісніша для душі” [1 Нефій 11:22–23], ми хочемо ділитися нашою радістю з іншими. Ми хочемо служити їм і благословляти їх” (“Розвинення божественних якостей”, Ліягона, січ. 1999, с. 31).

Енн С. Пінгрі, колишній другий радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги: “Ми можемо змінити лице землі, змінюючи сім’ю за сім’єю й домівку за домівкою, завдяки милосердю, нашим маленьким і простим виявам чистої любові.

Милосердя, чиста любов Христа, є “найблагороднішим і найсильнішим видом любові”, і ми “мол[имося] Батькові з усією енергією нашого серця”, щоб мати її. Старійшина Даллін Х. Оукс навчає нас, що милосердя—“це не дія, а стан, або суть нашого існування”. Наші щоденні пожертвування милосердям, “написан[і] не чорнилом, але Духом Бога Живого… на тілесних таблицях [наших] сер[дець]”. Мало-помалу наші милосердні вчинки змінюють нашу природу, визначають наш характер і, врешті-решт, роблять нас жінками, які, сміливо взявши на себе зобов’язання, кажуть Господу: “Ось я, пошли мене” (“Милосердя: сім’я за сім’єю, домівка за домівкою”, Ліягона, листопад 2002, сс. 108–109).