Знайти віру в Господа Ісуса Христа
Коли народився Спаситель, ангел Господній явився бідним пастухам і проголосив: “Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для нас Спаситель, Який є Христос Господь” (Лука 2:10–11).
Але Різдвяна історія—це не лише неймовірні чудеса появи нової зірки на небі й народження Немовляти-Христа у Віфлеємі. Ці дивовижні події стали кульмінацією багатовікових пророцтв і свідчень пророків Божих. Без цих пророцтв багато людей могли б виправдати свою невіру в ці чудесні події. Але пророки кожного розподілу часів дали нам багато свідчень про народження, життя і місію Спасителя. Священні літописи містять пророцтва, що давалися протягом тисяч років, і не лише стосовно першого приходу нашого Спасителя, але також і Другого пришестя—славетного дня, який неодмінно, безсумнівно настане.
Віра у Спасителя і Його місію є настільки важливою, що першим принципом євангелії є віра в Ісуса Христа (див. Уложення віри 1:4). Що таке віра? Апостол Павло навчав, що віра—“то підстава сподіваного, доказ небаченого” (Євреям 11:1). Як ми отримуємо доказ про нашого Спасителя, якого не бачили? Писання навчають нас: “Декому дано Святим Духом знати, що Ісус Христос є Син Бога і що Його було розіп’ято за гріхи світу. Іншим дано вірити їхнім словам, щоб вони також могли мати вічне життя, якщо вони залишатимуться вірними” (УЗ 46:13–14; курсив додано).
Вірити пророкам
З початку часів пророки знали, що Ісус Христос є Сином Божим, знали про Його земну місію і про Його Спокуту для всього людства.
Якби ми жили за часів тих пророків, то чи повірили б ми їхнім словам? Чи повірили б ми у прихід нашого Спасителя?
У стародавній Америці Самуїл, Ламанієць, пророкував, що в ніч Спасителевого народження “будуть у небесах великі вогні,… такі, що здаватиметься людині, що це день” (Геламан 14:3).
Багато людей повірило Самуїлу, вони визнали свої гріхи, покаялися й охристилися. Але більшість нефійців не повірили “ознакам і чудесам”. Замість того, щоб взяти їх до уваги, нефійці “поклада[лися] на… свою власну мудрість, кажучи: Може про деякі речі [віруючі] й здогадалися правильно,… але… не може такого бути, що така істота як Христос, прийде” (Геламан 16:15–18).
У ті дні й у наші часи розкольники, яких називають антихристами, переконували людей у тому, що немає потреби ні в Спасителі, ні в Його Спокуті. Коли пророцтво Самуїла нарешті виповнилося й був “один день, і ніч, і день—нібито один тільки день” (Геламан 14:4), яка радість наповнила серця тих, хто повірив пророкам! “І все сталося, дійсно, все-все, кожна дрібниця, згідно з словами пророків” (3 Нефій 1:20). З’явилася нова зірка, як і обіцяли пророцтва. Ті, хто повірили словам пророків, розпізнали Спасителя й мали благословення йти за Ним.
Пророцтва про Перше пришестя Христа виповнилися до “кожної крихти”. Внаслідок цього багато людей по всьому світу повірило, що Спаситель дійсно приходив і дійсно жив у середині часів. Але ще дуже багато пророцтв чекають свого виповнення! Ми чуємо, як сучасні пророки пророкують і свідчать про Друге пришестя Христа. Вони також свідчать про ознаки і чуда навколо нас, кажучи, що Христос неодмінно прийде знову. Чи віримо ми їхнім словам? Чи ж, незважаючи на їхні свідчення й застереження, ми ходимо “у темряві в полудень” (УЗ 95:6), відмовляючись бачити у світлі сучасних одкровень і заперечуючи, що Світло для Світу повернеться правити і царювати серед нас?
Пошуки віри
У своєму житті я знав багатьох хороших і щедрих людей, які дотримувалися християнських цінностей. Однак багатьом з них не вистачало віри в те, що Він живий, що він є Спасителем світу і що Його церкву було відновлено. Оскільки вони не вірять словам пророків, то їм не доступна радість євангелії та її спасительних обрядів.
У мене є близький друг, який у хвилину вияву братерських почуттів, запитав: “Старійшино Хейлз, я хочу вірити, я завжди хотів вірити, але як цього досягти?”
Апостол Павло писав: “Віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Римлянам 10:17). Уже той факт, що ви читаєте це послання в цю Різдвяну пору або в іншу пору року означає, що ви чуєте Боже слово. Перший крок у пошуку віри в Ісуса Христа—це дати Його слову, промовленому вустами Його слуг-пророків, торкнутися вашого серця. Але недостатньо, щоб ці слова лише пройшли повз вас, нібито вони самі по собі можуть змінити вас. Ви повинні робити свою частину. Почувши їх, ви маєте докласти всіх зусиль—серйозно поставитися до того, чого навчають, ретельно все обміркувати, дослідити у своєму розумі. Як зрозумів пророк Енош, це означає зробити все, щоб свідчення інших людей про євангелію “запали глибоко в [наше] серце” (Енош 1:3). Давайте пригадаємо той надзвичайний випадок, який стався з Еношем, що так зміцнив його віру.
По-перше, Енош чув про євангельські істини від свого батька. По-друге, він дозволив, аби вчення його батька про “вічне життя і про радість святих” глибоко запали в його серце (Енош 1:3). По-третє, він був сповнений бажання самому дізнатися, чи ці вчення є істинними і яким є його особисте становище перед Творцем. Як казав Енош, “моя душа жадала” (Енош 1:4). Наявність того сильного духовного голоду зробила Еноша достойним отримання Спасителевого обіцяння: “Благословенні всі ті, хто голодує і спрагне за праведністю, бо будуть вони сповнені Святим Духом” (3 Нефій 12:6). По-четверте, Енош записав: “Я став навколішки перед моїм Творцем, і я заволав до Нього в палкій молитві і благанні за свою власну душу; і весь день я волав до Нього; так, і коли прийшла ніч, я все ще здіймав свій голос високо, щоб він досяг небес” (Енош 1:4). То було нелегко. Віра не приходить швидко. В дійсності, Енош охарактеризував те, що з ним відбулося, як “боротьбу, яку [він] мав перед Богом” (Енош 1:2). Але віра таки прийшла. Силою Святого Духа він дійсно отримав свідчення для себе.
Ми не зможемо знайти віри такої ж, яку мав Енош, без своєї боротьби перед Богом у молитві. Я свідчу, що винагорода гідна зусиль. Якщо ви щиро й невпинно докладаєте зусиль, слово Христа, промовлене до Його учнів, здійсниться у вашому житті: “Просіть—і буде вам дано, шукайте—і знайдете, стукайте—і відчинять вам” (Матвій 7:7).
Здобувати силу через віру
Як тільки ми починаємо вірити в Ісуса Христа, Небесний Батько сприяє зміцненню нашої віри. Це відбувається багатьма способами, навіть через випробування. Ми здобуваємо свою віру за допомогою молитви, щирого бажання наблизитися до Бога й довіри до Того, Хто допомагає нам нести тягарі й дає відповіді на непояснені таємниці щодо мети життя: звідки ми прийшли? Навіщо ми на землі? І куди ми йдемо, завершивши земний шлях?
Коли приходять випробування смертного життя, а вони приходять до всіх нас, іноді важко продовжувати вірити. У ці часи лише віра в Господа Ісуса Христа і Його Спокуту може принести мир, надію й розуміння. Лише віра в те, що Він страждав заради нас, дасть нам силу витерпіти до кінця. Коли ми здобуваємо таку віру, то відчуваємо могутню зміну в серці й, подібно до Еноша, стаємо сильнішими й починаємо перейматися благополуччям наших братів і сестер. Ми молимося за них, щоб і вони також зміцнилися завдяки вірі в Спокуту нашого Спасителя.
Давайте розглянемо кілька з цих пророчих свідчень про вплив Спокути на наше життя. У цей же час я пропоную вам відкрити своє серце й дати цим свідченням глибоко запасти в нього та збудити якомога більший голод у вашій душі.
“І в той день зійшов на Адама Святий Дух, Який свідчить про Батька і Сина, кажучи: Я є Єдинонароджений від Батька від початку,… щоб, оскільки ти пав, тебе було викуплено” (Мойсей 5:9).
Аммон свідчив: “Ось, я бачив мого Викупителя; і Він прийде, і буде народжений від жінки, і Він викупить усе людство, яке вірить в Його ім’я” (Алма 19:13).
І, нарешті, Джозеф Сміт, будучи 14-річним хлопчиком, виявив непохитну віру й виконав пораду Якова “проси[ти] від Бога” (Якова 1:5). Бог Батько і Його Син Ісус Христос явилися йому й дали настанови. Яким славетним було те Перше видіння пророку цього розподілу! Через шістнадцять років у Кертлендському храмі Джозефа знову відвідав Спаситель і пророк свідчив: “Ми побачили Господа,… а Його голос був немов шум великої води, саме голос Єгови, Який мовив: “Я перший і останній; Я той, Хто живе, Я Той, Кого було вбито; Я ваш заступник перед Батьком” (УЗ 110:2–4).
Я запрошую всі душі, що голодують за вірою, “шукати Цього Христа, про Якого пророки й апостоли писали” (Етер 12:41). Нехай їхнє свідчення стосовно того, що Спаситель віддав Своє життя за вас, глибоко западе у ваше серце. Шукайте свідчення про цю істину через Святого Духа в молитві, і потім ви побачите, як ваша віра зміцниться і з якою радістю ви долатимете випробування цього смертного життя й підготуєтеся до життя вічного.
Ісус Христос дійсно приходив. Він дійсно жив. І він прийде знову. Цю чудову істину ми повинні нести в наших серцях на Різдво й протягом усього року.