Незабутнє Різдво
Ми з дружиною були одружені менше двох років. У нас була новонароджена дитина, і, як і типова студентська сім’я, ми долали свої труднощі, намагаючись звести кінці з кінцями.
До закінчення вузу все ще залишалося кілька років, і ми намагалися відсвяткувати Різдво найкращим чином. У мене було кілька тимчасових робіт, а моя дружина Ліса працювала секретаркою. У нас не було ніяких розкошів, але ми були щасливими.
За кілька місяців до Різдва я все ще знайомився із сім’ями, до яких був призначений домашнім учителем. Одна сім’я була особливою через лихо, яке їх нещодавно спіткало. Двоє їхніх дітей загинули в аварії, після якої їхній батько все ще одужував, а мати страждала від важкої хвороби, яка зробила її інвалідом. Незважаючи на випробування, ця сім’я мала сильний дух, і вони показували приклад виконання заповідей.
Під час свого домашнього вчителювання у грудні я побачив, що у них немає різдвяної ялинки. У серці я відчув біль за їхніх дітей. Знаючи про їхні фізичні, духовні й фінансові труднощі, ми з дружиною вирішили щось для них зробити.
У нас було достатньо заощаджень, щоб купити ялинку, тож ми вирішили піти на Святвечір і купити найбільшу ялинку, яку тільки зможемо дозволити собі, загорнути її у подарунковий папір і анонімно залишити біля дому цієї сім’ї. На щастя, коли ми залишали ялинку, нікого не було вдома. Коли ми їхали додому, то передчували, яку радість матимуть ті люди, коли повернуться додому й побачать, що на них чекає ялинка. Завдяки тій маленькій жертві відчуття миру і радості у ті свята були сильними, як ніколи.
Коли ми повернулися у свою квартиру, то там біля дверей на нас також чекала несподіванка: чудово прикрашена ялинка! Ми з дружиною розплакалися, коли побачили цей анонімний подарунок, отриманий у час фінансової скрути.
Пізніше ми дізналися, що цей подарунок зробила нам та сама сім’я, якій ми подарували ялинку. Навіть у тяжку годину ця сім’я хотіла благословляти інших. Того року наші серця наповнилися справжнім духом Різдва. Те Різдво стало для нас незабутнім.