Найкращі різдвяні дари

… це ті, що йдуть від серця і зміцнюють віру

Різдво—це пора дарувати подарунки, пам’ятаючи про дари, принесені мудрецями Дитині-Христу, і про дар, який Христос зробив для нас через Спокуту.

В повітрі відчувається збудження. Ми готуємося дарувати й отримувати подарунки. Подарунки бувають різних розмірів і форм, але, мабуть, найкращі подарунки це ті, що неможливо загорнути: це дар служіння, сім’ї, віри й свідчення.

Ми пропонуємо вам спогади наших читачів про дари, які вони дарували й отримували.

Прості нагадування. Найкращий подарунок, який я взагалі отримувала, був від моєї бабусі. Він складався з двох речей: наволочки й ланцюжка з медальйоном. Хоча це й прості предмети, але для мене вони багато значать. На наволочці написано моє ім’я літерами, що світяться у темряві, а під моїм іменем можна прочитати слова “Чи молилася ти?” Кожного разу, коли я застрибую в ліжко не помолившись, слова, що світяться у темряві, нагадують мені стати на коліна й помолитися.

У медальйоні є два зображення: одне зображення моє, а інше—Спасителя. У той час як наволочка нагадує мені молитися вдома, медальйон нагадує мені бути такою, як Спаситель, у школі й інших місцях, куди я йду.

Пейдж І., шт. Юта, США

Духовний вечір з Першим Президентством. Одна з найпрекрасніших різдвяних подій сталася у моєму житті, коли я вже був членом Церкви півтора роки. Я був на показі духовного вечора з Першим Президентством. Завжди так чудово чути пророка, але в Різдвяну пору це просто фантастично.

Коли ми сиділи в каплиці й слухали слова пророка, то дуже сильно відчували Духа. Його слова були дуже значущими, а я зміг краще зрозуміти істинний Дух Різдва й те, як важливо любити ближнього й служити. Що більш важливо, того дня моє свідчення про Ісуса Христа зміцнилося.

Коли я був дитиною, то завжди на Різдво отримував ті подарунки, які хотів, але я ніколи не отримував кращого подарунка за той, коли почув від пророка, що Ісус Христос живий і що це його істинна Церква.

Альваро М., Уругвай

Саморобні листівки. Я заробляю небагато, тож сама виготовляю подарунки, які потім дарую людям. Найкращий різдвяний подарунок, який я будь-коли робила—це листівки, виготовлені власними руками. То було чудово, бо я знала, що робила їх для близьких людей. Я використовувала те, що було під рукою—нитки, голки, тканину й інші предмети.

Кессі В., шт. Вашингтон, США

Паперові зірки. Я напівтаїтянка, напівамериканка. Протягом трьох років я жила в Лаосі, що межує з Таїландом. Перші два роки нашого перебування в Лаосі мої батьки наймали пілеанг, тобто няню, яку звали Рохана. Вона добре про мене піклувалася. Оскільки Рохана була буддисткою, то я не чекала від неї подарунка на Різдво.

Різдвяного ранку я побачила баночку, наповнену, мабуть, сотнею малесеньких паперових зірочок, складених таким чином, що вони були об’ємними. Серед них були блакитні, рожеві й блискучі. У Рохани не було грошей, щоб щось мені купити, тож вона годинами виготовляла ті зірочки для дитини, яка не була її власною.

То був чудовий різдвяний дарунок, дар часу й відданості.

Файє Х., шт. Вірджинія, США

Святкування Різдва сім’єю. До того як стати членом Церкви, я вважала, що Різдво—це лише час, коли люди носять новий одяг і взуття, а навколо мерехтять різнокольорові вогники. Але одного разу в грудні, після того як я приєдналася до Церкви, я отримала листа і листівку від місіонера, який охристив мене. Серед багатьох слів мені запали в серце такі: “Різдво—це день, коли ми можемо збиратися усією сім’єю за чудовим обідом”. Те коротке речення справило на мене велике враження.

Того дня я зателефонувала кожному зі своєї сім’ї, щоб дізнатися, чи зможуть вони прийти на чудовий різдвяний обід. Багато хто здивувався, тому що раніше ми ніколи не святкували Різдво всією сім’єю, але всі прийняли запрошення. Ми з сестрою старанно готувалися до нашого першого сімейного обіду, щоб він всім сподобався. Усе було просто, але мама була дуже щаслива, і всі були раді зустрічі.

Те Різдво було найщасливішим з усіх, і воно стало можливим завдяки простій листівці й листу, які нагадали мені, що Різдво—це час святкувати народження Спасителя з моєю сім’єю. З того часу ми святкуємо Різдво всією сім’єю.

Гедалва С., Бразилія

Жива різдвяна листівка. Коли я служив місіонером у Бразилії, у різдвяний вечір всі наші зустрічі були відмінені, тож я запропонував своєму напарнику: “Давай будемо живою різдвяною листівкою й відвідаємо своїх сусідів!” На мій подив, нас тепло приймали в кожному домі. Коли ми співали чудові різдвяні гімни й читали відповідні уривки з Писань, я відчував щось незвичайне і глибоке. Я більш повно зрозумів любов Спасителя, і я бачив сльози на очах наших сусідів, які до цього ставилися до нас з підозрою. Повернувшись додому й повечерявши, я зробив такий запис у щоденнику: “Сьогодні ми розділили народження Царя царів з нашими сусідами. Дух звеличив нас і об’єднав навічно”.

Нівальдо П., Бразилія

Різдво далеко від дому. Моїм найкращим подарунком було перше Різдво далеко від дому, коли ми з батьками і сестрою поїхали відвідати сім’ю мого брата.

Ми звикли до святкування Різдва в нашому домі, але того року мої брати і сестри роз’їхалися, й ми вирішили поїхати до мого брата Джоша, оскільки він із сім’єю не міг приїхати до нас. Я не знала, чого чекати, тому думала, що оскільки я не святкую Різдво вдома, то не отримаю ніякої радості. Здавалося, що Різдво не буде таким самим. Батьки, я і сестра відкрили свої подарунки ще до від’їзду.

Коли брат зустрів нас в аеропорту, моя чотирирічна племінниця Кайлі почала співати Різдвяні пісні, й мені стало легше. Різдвяного ранку я з радістю дивилася, як сяяли обличчя моїх племінниць і племінників, коли вони відкривали свої подарунки. Було приємно дивитися, як інші відкривають свої подарунки, й відчувати радість, замість того, щоб зосереджуватися на тому, що отримала я сама.

Ханна С., шт. Монтана, США

Дар хрищення. Ми з напарницею навчали 14-річну дівчину на ім’я Марта, і вона вже майже була готова до хрищення і конфірмації. Нам залишилося провести з нею ще кілька уроків, і їй потрібно було припинити працювати по неділях, щоб мати змогу приходити до церкви. Їй подобалося те, чого вона навчалася, і вона вірила всьому, але працювала у своєї тітки й була надто юною, щоб знайти іншу роботу. Марті було важко прийняти рішення, тож ми навчали її про благословення Суботнього дня й заохочували її молитися.

Переддень Різдва був дощовим, і коли вже майже настав час іти додому, ми відчули, що маємо зайти і привітатися з Мартою. Перш ніж ми встигли постукати у двері, вона вибігла й обійняла нас, підстрибуючи від радості. Дівчина сказала: “Мені більше не доведеться працювати по неділях! Я буду приходити до церкви! Я буду христитися!” Навіть дощ був приємним після цього. Переддень Різдва був найкращим часом побачити, як людина приймає рішення присвятити своє життя Христу. Ми були двома найщасливішими місіонерками.

Ерін Б, шт. Юта, США

Сім’я. Найкращий різдвяний подарунок, який я отримала у житті, був тоді, коли мої брати, сестри, батько і я вперше зібралися разом за весь рік. Я люблю свою сім’ю понад усе, і наша зустріч принесла моєму батькові величезну радість. А я була від цього також дуже щаслива.

Хезер Р., шт. Юта, США

Дар здоров’я. У жовтні ми почули жахливу новину: у нашого улюбленого президента колу стався серцевий напад і він знаходився у комі. Минали тижні, члени нашого колу гаряче молилися за нього. Лікарі були дуже стурбовані, але потім він вийшов із коми й дуже швидко одужав. Він живе у моєму приході й одного разу, в неділю напередодні Різдва, я зайшла в каплицю й була здивована, побачивши його у президії. Після того як виступили промовці, президент колу вийшов до кафедри й сказав нам, що відчував силу наших молитов. Коли я дивилася на нього, то сльози бігли по моїх щоках і я розуміла, що його видужання було великим різдвяним подарунком для всіх нас.

Кеті Б., шт. Вашингтон, США

“Дух Різдва—це дух любові, щедрості й доброти. Він сповнює світлом вікно нашої душі, і ми дивимося на неспокійне життя світу й починаємо більше цікавитися людьми, а не речами”.

Президент Томас С. Монсон, перший радник у Першому Президентстві, “Дорогоцінний дар”, Різдвяний духовний вечір з Першим Президентством, 3 грудня 2006 р.