Плутанина з гарячим шоколадом
Ґрунтується на справжніх подіях
Було холодно! Ніколь разом з подругами поспіхом забігла в людне кафе, щоб кілька хвилин погрітися. Поки вони стояли, Ніколь проглянула меню.
“Я візьму собі гарячий шоколад”,—сказала вона.
“Я також”,—сказала Бет.
Одрі поглянула на годинник, а Хезер сказала: “У нас мало часу. Пам’ятайте, що моя мама забирає нас о другій”.
Ніколь подивилася на довгу чергу. Звичайно, було б добре випити філіжанку гарячого шоколаду, щоб не замерзнути, перш ніж вони закінчать свої передріздвяні покупки. “Ми з Бет будемо на вас чекати в сусідньому магазині одягу,—сказала Хезер.— Не затримуйтеся”.
Хезер і Одрі вийшли, а Бет і Ніколь стали в чергу.
“Подивися, у них французький з ваніліном”,— сказала Бет, показуючи на меню.
Очі Ніколь засяяли. “М-м-м! Я люблю французький гарячий шоколад з ваніліном”. Але потім вона насупили брови, чимось збентежена. “Там не написано французький гарячий шоколад з ваніліном,—сказала вона.— Там лише сказано французький з ваніліном”. Вона прикусила губу. “Хіба не буває французької кави з ваніліном?”
Бет знизала плечима. Коли настала черга Ніколь робити замовлення, вона запитала про це на всяк випадок у продавця.
“Це гарячий шоколад”,—запевнила її жінка за прилавком.
“Чудово!— сказала Ніколь.— Велику порцію французького з ваніліном.
Бет також замовила собі порцію й вони вийшли з кафе. Коли вони зустрілися з Хезер і Одрі, Ніколь понюхала свою паруючу філіжанку. Вона глибоко вдихнула. “Мені здається, що це французька кава з ваніліном!”
Бет зробила ковток. “І мені так здається. Але нічого. Вона смачна й гаряча. Я повністю зігріюся”.
“Але ж це кава!”
“То й що?”
Ніколь сказала подрузі: “Я належу до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Мені не можна пити каву”.
“Ти можеш випити кави лише цей єдиний раз,—нетерпляче сказала Хезер.— Тобі не потрібно бути досконалою щосекунди кожного дня. Ми нікому не скажемо. Давай, пий. Нам потрібно поспішати”.
Ніколь бачила, що черга в кафе стала ще більшою, а в них залишалося мало часу на покупки. Але вона знала, що їй слід робити. “Я поміняю каву на гарячий шоколад,—твердо сказала вона.— Ви йдіть. Зустрінемося в іграшковому магазині”.
Вона сама почала відходити, але її наздогнала Одрі. “Я зачекаю з тобою”,—сказала вона. Одрі також була святою останніх днів.
Поки дівчата стояли в черзі, Одрі сказала: “Я рада, що ти не пила каву”.
Ніколь посміхнулася. “Я також”.
Коли Ніколь пояснила жінці за прилавком, що напій був кавою, жінка вибачилася і поміняла його на гарячий шоколад. Потім Ніколь і Одрі швидко йшли по холоду, щоб наздогнати подруг. Ніколь відчувала всередині тепло, але не лише від гарячого шоколаду. Вона знала, що вибрала правильно. Незважаючи на те, що подруги казали, що ніхто нічого не дізнається, Небесний Батько знав. І вона відчувала, що Він нею пишався.
“Відрізняйтеся від мирського натовпу. … Прийміть рішення бути іншими, і ви отримаєте як фізичні, так і духовні благословення”.
Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Addiction or Freedom,” Ensign, Nov. 1988, 8.