Один мільйон місіонерів, тринадцять мільйонів членів Церкви

Вони є таким самим символом Церкви, як і Солт-Лейкський храм і Мормонський хор Скинії—миловидні, добре вдягнуті юнаки і дівчата на велосипедах або пішки йдуть від дверей до дверей з євангельським посланням. Мормонські місіонери подорожували по світу з перших днів заснування Церкви, і ця робота досягла великого успіху.

“Ми досягли великого успіху в місіонерській роботі за останні роки,—сказав Президент Гордон Б. Хінклі в Центрі підготовки місіонерів у м. Прово на останньому семінарі для нових президентів місій.—У нас зараз більше місіонерів і більше сильних місіонерів. Достовірно відомо, що з моменту організації Церкви місію відслужило один мільйон місіонерів”.

“Неможливо визначити, хто точно є мільйонним місіонером, —сказав старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, на прес-конференції, що проводилася під час навчання 118 нових президентів місій.—Але ми знаємо, що юнаки і дівчата, старші сестри і літні подружні пари вирішили добровільно служити за власний кошт чи кошт сім’ї, щоб нести це послання до 145 країн і територій”.

Наголошуючи на важливості розуміння розмаїття місіонерів за ці часи, старійшина Баллард говорив про унікальні риси, що роблять кожного з цього мільйона місіонерів особливим.

“Одна перуанська сестра готувала на вуличному візку гамбургери, щоб оплатити місію у себе на батьківщині,—сказав він.—Один молодий старійшина з Індії служив у Торонто (Канада), а одна пара пенсіонерів залишила своїх дітей та внуків, щоб допомогти копати колодязі в Західній Африці. Місіонери служать там, куди їх призначено, не знаючи наперед, де це може бути”.

Насправді-то, робота, яку виконують ці добровільні місіонери, є настільки ж різноманітною, як і самі місіонери. В один окремо взятий день місіонери працюють над усім, починаючи з гуманітарних проектів і допомоги людям простежити свою генеалогію і закінчуючи роботою зі зв’язків з громадськістю і навчанням відновленої євангелії Ісуса Христа.

“З особистого досвіду можу сказати вам, що вони вчаться, моляться, щиро переживають за кожне дитя Боже, а особливо за душі тих, кого вони можуть навчати,—каже старійшина Баллард.—Вони натикаються на ворожість й іноді словесні образи. Але вони не здаються. Вони служать, допомагають іншим і проходять зайву милю, щоб надихнути і благословити людей з різних прошарків суспільства й тих, хто має будь-які умови життя”.

На прес-конференції старійшина Баллард стояв серед місіонерів, які, за його словами, уособлювали місіонерський дух. Серед них була темношкіра подружня пара з Кенії, покликана очолити місію в Нігерії; пара молодих сестер-місіонерок: одна з Південної Кореї, а інша з Мексики, які служать на Храмовій площі в центрі Солт-Лейк-Сіті; літня пара з Юти, що служить на гуманітарній місії, подорожуючи по всьому світу й допомагаючи забезпечити чистою водою багато поселень; а також пара юнаків: один з Бразилії, а інший зі штату Айдахо, які щойно прибули до Центру підготовки місіонерів і готуються служити в Японії.

Ці юнаки, Самуель Пелакім та Брендон Соелберг, обидва відкладають навчання в коледжі, щоб провести два наступні роки свого життя без телевізора, побачень та інших підліткових розваг, а натомість проповідувати євангелію. “Дехто вважає, що я багато чим жертвую заради місії,—каже старійшина Соелберг.—Та в дійсності я відчуваю, що можу багато чого дати. Я завжди знав, що хочу служити на місії, тож для мене це зовсім не жертва. Мені потрібно зробити це, я хочу це зробити”.

Старійшина Пелакім погоджується. “Це чудова нагода служити, —каже він.—Ще з малого віку я помічав різницю між мною і моїми друзями. У них були проблеми, про які я навіть не турбувався, і я завжди знав, що все це завдяки євангелії”.

Саме це привело батьків 22-річного Унбюла Чо (Сеул, Південна Корея) до Церкви. “Мені завжди було цікаво, що б сталося з моєю сім’єю і мною, якби в Кореї не служили місіонери,—каже він.—Я хотів служити на місії, щоб допомогти іншим мати такі самі благословення, які є в моєї сім’ї”.

Гаселем Мунос так само бачила, як кілька її родичів приєдналися до Церкви в її рідній Мексиці. “Це змінило моє життя. Це змінило моє життя, і я сподіваюся, що це змінить на краще життя інших людей, яких я [навчатиму] як місіонерка”.

Прес-конференція проходила поруч з бронзовою статуєю Сем’юела Сміта, першого місіонера Церкви, зробленої в його повний зріст. У 1830 році—в рік, коли пророк Джозеф Сміт організував Церкву,—було покликано лише 16 місіонерів. Тепер, 177 років потому, близько 53 тисяч місіонерів, серед яких юнаки, дівчата, старші сестри й літні подружні пари, служать у майже 350 місіях по всьому світу.

У своїй роботі вони торкаються багатьох сердець. Президент Хінклі також оголосив, що кількість членів Церкви в усьому світі досягла 13 мільйонів. І надалі більше членів Церкви мешкатиме поза межами Сполучених Штатів, ніж у них, відображаючи масштаб глобальності та розмаїття громади членів Церкви.