Щоденники Джозефа Сміта
Сім щоденників пророка Джозефа Сміта належать до найважливіших записів, що допомагають нам зрозуміти його й розвиток Церкви за часів його життя.
редактори томів “Щоденників” у багатотомному виданні Joseph Smith Papers (Документи Джозефа Сміта), над яким зараз працює Відділ сімейної та церковної історії. Протягом наступних кількох років буде опубліковано всі листи, щоденники, історію, одкровення та інші документи Джозефа Сміта.
Пророк Джозеф Сміт придбав собі перший щоденник 27 листопада 1832 р., можливо, у відповідь на одкровення, яке він отримав того ж дня стосовно необхідності ведення записів у Церкві (див. УЗ 85:1–5). То був маленький кишеньковий записничок на 104 сторінки, який він називав “Книга записів”.
Перші слова, записані ним, виражали його щирий намір “записувати все, достойне [його] уваги”. Однак Джозеф Сміт був більш вправним в усному мовленні, і він висловлював свій жаль, що не дуже добре пише1. Внаслідок цього були періоди, коли він активно вів свій щоденник, але були також цілі місяці й роки мовчання. Однак він знову і знову починав вести щоденник або просив інших вести його замість нього. Згодом за допомогою вірного і надійного писаря, старійшини Уілларда Річардса, пророку вдалося знайти спосіб постійного ведення щоденника.
Кілька щоденників, написаних пророком або кимось іншим на його прохання, містять найбільш ранні з існуючих примірників його одкровень, а також дають єдиний детальний опис кількох його проповідей. Вони належать до найважливіших записів, що допомагають зрозуміти Джозефа Сміта й розвиток Церкви протягом його життя.
Далі подано короткий опис кожного із семи щоденників пророка та інформацію про кількох писарів, які допомагали у їх веденні.
Перший щоденник, написаний в Огайо, 1832–1834 рр.
Пророк Джозеф акуратно вів цей перший щоденник кожного дня протягом дев’яти днів, а потім зупинився майже на 10 місяців. Він повернувся до записів у жовтні 1833 р., коли поїхав на місію, щоб проповідувати в південній частині Канади. Записи, зроблені під час цієї місії, є багатим джерелом, що допомагає побачити його щирість, духовну та емоційну широчінь його особистості. Наприклад, 12 жовтня Джозеф написав: “Мій розум бадьорий. Господь з нами, але [я] дуже непокоюся про свою сім’ю”. Пізніше того дня він отримав одкровення, в якому Сідні Рігдон і він отримав запевнення, що з їхніми сім’ями все добре (див. УЗ 100:1). Повернувшись 4 листопада 1833 р. до Кертленда, шт. Огайо, Джозеф надиктував Оліверу Каудері, другому старійшині Церкви, такий текст у щоденник: “Я знайшов свою сім’ю в повному порядку, відповідно до обіцяння Господа. Я дякую Його святому імені за це благословення”.
Невдовзі він звернувся по допомогу до інших писарів. Крім Олівера Каудері, пророк покликав писарями старійшин Сідні Рігдона і Фредеріка Г. Уільямса, своїх радників у Першому Президентстві. У березні 1834 р., під час своєї наступної місії, Джозеф Сміт попросив свого напарника, старійшину Парлі П. Пратта, разом з яким подорожував, допомагати йому у веденні щоденника.
Не всі записи з’являються у хронологічному порядку. У багатьох випадках Джозеф повертається до подій, які відбувалися раніше. Він також використовував щоденник для ведення фінансових записів та усіляких записів іншого характеру, які час від часу з’являються у книзі.
Найбільш послідовні записи в щоденнику датуються періодом з кінця лютого по квітень 1834 р., коли пророк шукав добровольців і кошти для походу з метою полегшити становище святих останніх днів, вигнаних зі своїх домівок в окрузі Джексон, шт. Міссурі.
Другий щоденник, написаний в Огайо, 1835–1836 рр.
Другий щоденник—це середнього розміру бухгалтерська книга на 220 сторінок, яку було названо “Короткі нариси”. У щоденнику розповідається про діяльність Джозефа у Кертленді й околицях з кінця вересня 1835 р. до початку квітня 1836 р. Джозеф та Олівер починали вести записи, а потім невдовзі передали їх Фредеріку Г. Уільямсу. Незабаром пророк попросив Уоррена Перріша повністю присвятити себе служінню писаря. Хоча більша частина щоденника написана Уорреном, багато записів зроблено під диктовку Джозефа. Як правило, надиктовані записи є набагато довшими за ті, що Джозеф писав самостійно. І хоча вони менш особистісні, але й надиктовані записи зберігають ознаки стилю Джозефа. Записи, зроблені Уорреном Перрішем та іншими писарями, розповідають про кожен день того проміжку часу, протягом якого писався щоденник.
Цей другий щоденник містить розповідь про Перше видіння Джозефа, коли Бог, Небесний Батько, і Його Син Ісус Христос явилися Джозефу в гаю неподалік від його дому. У ньому також розповідається про те, як у 1823 р. Джозефу явився ангел Мороній. У щоденнику описані перші спроби пророка перекладати книгу Авраама. Особливе теологічне значення має видіння целестіального царства на небесах і одкровення про те, що “усі ті, хто померли, не пізнавши цієї євангелії, хто прийняв би її, якби їм було дозволено залишитися, будуть спадкоємцями целестіального царства Бога” (УЗ 137:7), отримане 21 січня 1836 р., яке є предтечею учення про викуплення померлих через вікарні обряди.
Однак найбільш знаменною подією, описаною у щоденнику, є підготовка до особливих урочистих зборів, що відбулися за три дні після освячення Кертлендського храму. На урочистих зборах церковні чини будуть “обдарован[і] силою згори” (УЗ 105:11), щоб проповідувати євангелію по всій землі. Отже, церковні чини слід готувати. У щоденнику йдеться про кілька нарад і приватних зустрічей, що були проведені з метою досягнення згоди й вирішення особистих розбіжностей серед братів.
Пророк провів багато часу, реорганізовуючи кворуми священства й ради таким чином, щоб вони були належним чином зорганізовані до урочистих зборів. Він наполягав, щоб брати пройшли підготовку у Школі старійшин і Школі гебрейської мови, яка була при ній. Щоденник розповідає про те, з яким ентузіазмом і відданістю Джозеф у той час вивчав гебрейську мову. У щоденнику описано, скільки сил доклав Джозеф, займаючись цими справами, а в кінці описано освячення храму, урочисті збори й недільні збори 3 квітня 1836 р. Того Великоднього ранку воскреслий Христос явився пророкові Джозефу Сміту й старійшині Оліверу Каудері. Після цього явилися Мойсей, Еліяс та Ілля і вручили ключі священства пророку Джозефу та Оліверу Каудері. Цей опис зараз міститься в Ученні і Завітах 110.
Перший щоденник, написаний у Міссурі, березень–вересень 1838 р.
Перший щоденник Джозефа Сміта в Міссурі—це 69 сторінок великої бухгалтерської книги. У цьому та наступних щоденниках Джозеф Сміт просив своїх писарів слідкувати за його діяльністю й описувати її на свій розсуд. Хоча особиста участь Джозефа стала меншою, коментарі писарів дають можливість дізнатися про додаткові аспекти життя Джозефа, про які ми не дізналися б іншим чином.
Цей щоденник починається з короткого ретроспективного огляду, який, очевидно, надиктував Джозеф Сміт після приїзду до громади святих останніх днів у Фар-Уесті, округа Колдуелл, шт. Міссурі. Він щойно вийшов з небезпечної ситуації, яку спричинило відступництво і юридичні переслідування внаслідок фінансового краху Кертлендсткого товариства безпеки.
Однак наступні записи—це листи, одкровення й інші документи, переписані в щоденник з невеликими коментарями або й зовсім без них. Щоденник було названо “Манускрипт”, очевидно для того, щоб вказати, що в ньому містяться “манускрипти”, тобто рукописні тексти2. Більшість листів та інших текстів, записаних у квітні 1838 р., є документуванням подій, що призвели до відлучення від Церкви Олівера Каудері й Девіда Уітмера.
За винятком одного одкровення, цей щоденник було написано головним діловодом і літописцем Церкви Джорджем Робінсоном. Коли документальні записи брата Робінсона було закінчено, він почав описувати події того часу. У цей час брата Робінсона було призначено писарем до Першого Президентства, і його записи в щоденнику зосереджуються не лише на пророкові, але і на його радниках—Сідні Рігдоні й Гайрумі Сміті.
В період з квітня по червень 1838 р. брат Робінсон регулярно вів щоденник і описував зусилля Першого Президентства в плануванні поселення святих останніх днів в Адам-онді-Амані у сусідній окрузі Девіс. Брат Робінсон також описав велику кількість одкровень, отриманих пророком, у тому числі одкровення про десятину (див. УЗ 119).
Записи послідовні й детальні. Вони велися з кінця липня до початку вересня. У щоденнику описано початок жорстоких переслідувань святих у північно-західній частині штату Міссурі. 2 вересня 1838 р. Джордж Робінсон описав атмосферу в тій місцевості: “Це надто схоже на встановлення влади погромників. Легко передбачити їхні злі наміри. У всій північній частині штату Міссурі відчувається хвилювання і збентеження”. Наприкінці ведення щоденника йдеться про те, що святі останніх днів з Фар-Уеста й інших частин округи Колдуелл, шт. Міссурі, почали рухатися на північ, щоб допомогти мешканцям округи Девіс захищатися від місцевих зловмисників.
Другий щоденник, написаний у штаті Міссурі, вересень–жовтень 1838 р.
Писар Джеймс Малхолланд протягом років був одним з численних квартирантів Джозефа Сміта. Він вів другий щоденник пророка, написаний у Міссурі, який був рукотворним буклетом з трьох сторінок. Записи описують лише один місяць—з початку вересня до початку жовтня. Цей щоденник було названо “Нотатки та інше”, і до нього увійшли короткі записи стосовно приїздів та від’їздів Джозефа Сміта. Часто вносилися помітки про поїздки Джозефа Сміта, які тривали не більше півгодини. Оскільки щоденник писався у час наростання конфлікту в шт. Міссурі, то, можливо, пророк дав доручення вести його, щоб мати записи, які потім можна було б використати в суді як доказ про його повсякденні пересування.
Джеймс Малхолланд не був посвячений у наміри та справи пророка, як писар Першого Президентства Джордж Робінсон. Останній запис, датований 5 жовтня 1838 р., закінчується словами: “Не бачив його усю другу половину дня. Я так розумію, що його немає вдома”. В дійсності, Джозеф Сміт поїхав у Де-Вітт, шт. Міссурі, щоб допомогти святим, яких оточили погромники.
Перший щоденник, написаний у Іллінойсі, 1839 р.
Після жахливого ув’язнення, що тривало протягом зими у в’язниці Ліберті, пророку Джозефу та іншим в’язням-святим останніх днів було дано можливість змінити місце судового розгляду справи. Очевидно, для того щоб уникнути публічного розголошення про судову справу, охоронці дали можливість в’язням утекти по дорозі до нового місця суду. Вони перетнули ріку Міссісіпі 22 квітня 1839 р., де приєдналися до святих зі шт. Міссурі, яких зі співчуттям прийняли мешканці Квінсі, шт. Іллінойс. Того ж дня пророк найняв Джеймса Малхолланда знову вести його щоденник. З квітня по жовтень 1839 р. брат Малхолланд записував те, чим займався пророк, на 15 сторінках саморобного буклету, що мав назву “Пам’ятні нотатки”.
У щоденнику описано ще одне зусилля пророка згуртувати святих для побудови царства Божого. Він купує землю уверх по річці біля Коммерса, шт. Іллінойс, і дає святим настанову переїздити туди. Хоча в тій місцевості було багато малярійних комарів, святі почали осушувати болотисту місцевість, перетворюючи Коммерс у прекрасне місто, яке вони потім назвали Наву.
У кінці жовтня 1839 р. Джозеф Сміт поїхав з Іллінойсу до Вашингтону, округа Колумбія, з проханням про допомогу й відшкодування федеральним урядом збитків, понесених святими останніх днів у шт. Міссурі. За два тижні до від’їзду Джозефа Джеймс Малхолланд припинив ведення щоденника. Він міг припинити ведення записів через те, що, можливо, як і багато інших, захворів на малярію. Поки пророк був у від’їзді, він помер.
Другий щоденник, написаний у Іллінойсі, 1841–1842 рр.
У грудні 1841 р., за кілька місяців після повернення з місіонерського служіння в Англії, старійшина Уіллард Річардс почав найдовший і найбільш послідовний щоденник, де описано життя пророка. Цей та наступний за ним щоденник, написаний у штаті Іллінойс, фактично, містить записи про кожен день, починаючи з середини грудня 1841 р. і до смерті пророка в червні 1844 р. Старійшина Річардс розпочав цей щоденник у великій бухгалтерській книзі, назвавши його “Книга закону Господнього”. Мабуть, ці записи почали вестися у відповідь на настанову “вести історію та загальні церковні записи про все, що відбувається в Сіоні, і про всіх, хто то присвятив майно” (УЗ 85:1). Дублікат запису кількох одкровень передує 89 сторінкам щоденника, в яких постійно зустрічаються записи про численні пожертвування для Церкви.
Цей щоденник описує багато важливих подій у житті пророка, таких як створення Товариства допомоги й побудову храму в Наву. У записах ідеться про діяльність Джозефа як Президента Церкви, мера міста, власника магазину, головного суддю, видавця газети, командуючого легіоном Наву та його роботу на інших посадах. На сторінках щоденника також містяться одкровення, запис про судові справи та листування пророка з його дружиною, Еммою, й іншими.
У червні 1842 р., коли Уіллард Річардс поїхав до Массачусетсу, щоб перевезти свою сім’ю до Наву, він передав щоденник Уільяму Клейтону. За періодичної допомоги Елайзи Р. Сноу та іншого писаря, ім’я якого встановити не вдалося, брат Клейтон продовжував вести решту щоденника і запис дарів. Останнім записом щоденника були події 20 грудня 1842 р.
Третій щоденник, написаний у штаті Іллінойс, 1842–1844 рр.
Хоча в попередньому щоденнику половина сторінок залишилися чистими, 21 грудня 1842 р. було почато новий щоденник, названий “Щоденник Президента Джозефа Сміта”, писарем якого знову був Уіллард Річардс. Згодом це перетвориться на чотиритомний щоденник, що налічує 1045 сторінок. У ньому містяться записи майже про кожен день; останній запис зроблено 22 червня 1844, усього за п’ять днів до вбивства пророка і його брата Гайрума.
Записи щоденника несуть відбиток стилю писаря, старійшини Річардса, але в них змальовано особистість і характер пророка таким чином, як Джозеф, найвірогідніше, не зміг би написати про себе. У записах описано й веселі жарти, і розповіді про судові справи, які Джозефу довелося розв’язувати, головуючи в суді в Наву. Така різнопланова інформація допомагає нам краще зрозуміти пророка Джозефа Сміта. У деяких записах містяться його погляди на те, якими мають бути записи в його щоденнику. Наприклад, 8 березня 1843 р. пророк сказав старійшині Річардсу: “Як історик ти упустив одну важливу річ: ти не називаєш і не згадуєш навколишні предмети, погоду тощо”. Перегляд Джозефом свого щоденника, хоча і не частий, показує, що він з великою увагою ставився до історичного контексту подій свого життя.
Хоча особисті спроби пророка вести записи про особисте й церковне життя не були вдалими, він згодом досягнув успіху у веденні регулярних записів своїх справ за допомогою інших людей. Його щоденники є не лише основоположними для опису ранньої історії Церкви, але для нас вони є прикладом того, яке важливе значення мають записи про наше особисте життя для життя наших нащадків.
Правопис і пунктуація в усіх цитатах зі щоденників узгоджені із сучасними правилами. Щоденники є власністю Бібліотеки церковної історії у Солт-Лейк-Сіті.