Зростати завдяки покликанню
Я народився у Бразилії, в хорошій сім’ї, в якій було чотири хлопці, мати й батько. Коли я народився, мої батьки не були членами Церкви. Вони приєдналися до Церкви, коли я був маленьким хлопчиком, а коли мені виповнилося вісім років, я був охрищений і конфірмований.
Як тільки я досягнув 12-річного віку, єпископ запросив мене на співбесіду. Під час тієї співбесіди він пояснив мені, чим є Ааронове священство. Він пояснив мої обов’язки як носія того священства. Мене було рукопокладено президентом кворуму дияконів, але я був єдиним активним членом того кворуму. У той час мій надзвичайний єпископ виклав мені важливий урок з церковного служіння.
Просте запрошення
Однієї неділі ми були на зборах священства у каплиці. Він повернувся до мене і запитав: “А де ж інші хлопці? Де диякони твого кворуму?”
Я відповів: “Я диякон. Я—єдиний з усіх, кого я знаю”.
“А що ти робиш, щоб познайомитися із членами твого кворуму?”—запитав він.
Я відповів: “Я не знаю, що робити”.
Потім він лагідно сказав: “Я скажу тобі, що робити”.
Відразу ж після зборів він узяв мене, і ми обійшли весь прилеглий район, відвідуючи кожного юнака зі списку членів кворуму і запрошуючи кожного повернутися. І після кількох візитів дехто з них таки повернувся. Серед тих хлопців були такі, що відслужили місію, утворили прекрасні сім’ї і стали єпископами та президентами колів. А все почалося з нашого з єпископом простого візиту. Він звернув увагу на ту особливу проблему в нашому маленькому приході, і я по-справжньому вдячний за це, оскільки засвоїв урок, який ніколи не забував.
Протягом життя я зрозумів, що люди готові прийняти запрошення повернутися. Вам потрібно піти і запросити їх. Навіть такий хлопчик, яким був я, без усякого досвіду в священстві, може значною мірою сприяти зростанню царства.
Той досвід, який я отримав будучи президентом кворуму дияконів, дуже допоміг мені. Той єпископ був дуже мудрим. Він мав бачення майбутнього. Він доручив мені те завдання, оскільки знав, що я був хлопчиком, який потребує наставника. І він вирішив бути тим наставником, отже він витратив час на те, щоб піти зі мною і таким чином допомогти й підтримати. Він допоміг мені зрозуміти, як приємно служити в Церкві, розвивати своє свідчення. Це було прекрасно. Я буду вічно вдячний йому.
Урок про свідчення
Коли мені було майже 16 років, той самий єпископ доручив мені тимчасово заміняти вчителя Недільної школи для молоді. Коли він дав мені це покликання, я злякався і почав нервуватися. Я відчував, що мені не вистачає знань, щоб навчати. Я думав: “Як я можу бути вчителем у тому класі? Хіба може сліпий вести сліпих?”
Я пам’ятаю, що під час одного з уроків обговорення мало торкатися свідчення про Ісуса Христа. Ми навчалися з Книги Мормона тому, як можемо мати свідчення про євангелію. У серці я відчував, що переконаний в істинності цієї Церкви, в тому, що Ісус є Христос. Але я ніколи не молився про це. Я думав: “Як я можу навчати цих молодих людей, що їм потрібно молитися й отримати відповідь, якщо сам ніколи не молився, щоб мати відповідь?”
З народження мене навчали вірі в Ісуса Христа. І коли я став членом Церкви, то завжди мав тепле відчуття у серці, коли йшлося про Ісуса Христа, Небесного Батька і Церкву. У мене ніколи не виникало сумнівів щодо істинності Церкви Ісуса Христа; я ніколи про це не молився, бо переконання було сильним. Але готуючись до уроку того тижня, я вирішив, що мені слід молитися, аби отримати підтвердження, що євангелія істинна.
Я став на коліна у своїй кімнаті й вирішив щиро помолитися, щоб відчути серцем підтвердження, що це є істинна Церква Ісуса Христа. Я не очікував величного прояву, чи появи ангела, або ще чогось. Я не знав, чого чекати у відповідь.
Коли я став на коліна і запитав Господа, чи євангелія істинна, у моєму серці з’явилося дуже приємне відчуття, тихий голос, що підтвердив: євангелія—істинна, а мені слід і надалі триматися її. Прояв був таким сильним, що я ніколи не зможу сказати, що не маю знання. Я ніколи не міг знехтувати тією відповіддю. Хоча голос був тихим, відчуття у серці було дуже сильним.
Протягом усього того дня я відчував таке щастя, що не міг думати ні про що погане. Коли діти у школі казали щось неприємне, я їх не слухав. Я був, наче на небесах, коли думав про те прекрасне відчуття у своєму серці.
Наступної неділі, коли я стояв перед класом молодих людей, то міг поділитися своїм свідченням і сказати їм, що Небесний Батько відповість на їхні молитви, якщо вони мають віру. Я прочитав Якова 1:5, той самий уривок з Писань, який читав Джозеф Сміт, де йдеться про те, щоб просити у Бога мудрості. Але наступний вірш каже, що ви маєте просити у вірі, “бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер” (Якова 1:6). Там також сказано, що людина не отримає відповіді, якщо під час молитви в її серці немає довіри. І тоді я сказав собі й своєму маленькому класові, що ми повинні просити зі справжньою вірою, чекаючи на відповідь, і Господь відповість.
З того часу й надалі моє свідчення давало мені переконаність, необхідну для прийняття хороших рішень, особливо в ті моменти, коли я стикався з труднощами. Усі ми стикаємося з труднощами в дотриманні євангельських норм, особливо ті з нас, хто, як і я, є єдиними членами Церкви у своїх школах. Але свідчення допомагало мені пам’ятати, що навіть коли друзі спонукають мене робити щось неправильне, своїм серцем я знаю, що маю дотримуватися істинної євангелії Ісуса Христа. Після того випадку я ніколи не міг знехтувати своїм свідченням.
Той день сильно змінив моє життя. Потім з допомогою свого чудового єпископа і сім’ї я почав готуватися до місії. Я відслужив місію, а коли повернувся, то пішов до навчального закладу, щоб здобути ступінь. Я одружився і започаткував сім’ю. І все це сталося завдяки тій молитві, коли мені було лише 16.
Зростати протягом усього життя
Як я вже сказав, я завжди знав, що євангелія істинна, але мені довелося запитати, а потім розповісти про свій досвід іншим людям. Це допомогло мені також і під час місії, бо коли я пропонував людям помолитися, то міг розповісти про свій досвід. Таким чином вони знали, що я вже робив це. Я свідчив, що вони можуть отримати відповідь, якщо помоляться з вірою.
Я отримав великі благословення, бо мав можливість навчатися, служити і зростати завдяки покликанням і дорученням у Церкві. Я молюся, щоб і ви мали таку нагоду і вона принесла вам користь. Це може змінити ваше життя.