Ми говоримо про Христа
Запросити Христа у свій дім
Кілька років тому, коли одна з молодих жінок нашого приходу напам’ять цитувала документ “Живий Христос”1, я вирішила також завчити його. Я брала з собою невелику копію цього документа на щоденні ранкові пробіжки. Оскільки я була одна й мене ніщо не відволікало, цей час був ідеальним для особистих роздумів. Так минуло кілька місяців, і я не лише була у прекрасній фізичній формі, але і досягла поставленої мети—вивчила документ напам’ять.
Я відчула задоволення, виконавши поставлене завдання, але ще більшу радість принесли наслідки, які мали тривалий вплив. Я помітила, що частіше думаю про Ісуса Христа, Його життя і хочу бути схожою на Нього. Я ставилася до чоловіка і дітей з більшим терпінням і любов’ю. В усьому, що я робила, я знаходила більше миру й щастя. Піклуючись про людей і виявляючи їм любов, я відчувала більше щастя. Потім, як і Легій, який скуштував від плода з дерева життя, я хотіла, щоб і моя сім’я відчула те ж саме (див. 1 Нефій 8:12).
Я почала думати над тим, як можу вивчати з дітьми документ “Живий Христос”. Я розуміла, що вони ще малі (найстаршій дитині було 11 років), і що цей чудовий документ є досить довгим. Однак у мене було бажання, і завдяки молитвам та розмірковуванням Дух показав, як я можу навчати свою сім’ю.
Я давно збирала ілюстрації, які вирізала з Церковних журналів. Взявши коробку, в якій зберігала малюнки, я почала відбирати ті, що відповідали різним уривкам з документа “Живий Христос”. Наприклад, до фрази “Він був Великим Єговою Старого Завіту” я знайшла зображення Христа, де він, як Єгова, розмовляє з Мойсеєм. До наступної фрази—“Під проводом Свого Батька”—я знайшла малюнок, де Небесний Батько та Ісус Христос стоять разом. За короткий час я підібрала багато ілюстрацій і поєднала їх з відповідним текстом заяви “Живий Христос”.
Грудень був ідеальним часом для того, щоб наша сім’я більше зосередилася на документі “Живий Христос”. Наші діти були цьому раді й дійсно захопилися нашим новим починанням. Ми розвісили малюнки, над якими працювали, на кухні. Я помітила, що упродовж дня діти повторювали фрази, коли проходили повз малюнки. Коли кожен запам’ятовував набір малюнків на стіні, ми їх знімали й починали працювати над наступним набором.
Кожен малюнок супроводжувався обговоренням євангелії та життя Ісуса Христа. На домашніх сімейних вечорах ми часто розповідали історії про Спасителя та присвячували Йому уроки. Мій чоловік розкривав деякі поняття, що містяться в документі “Живий Христос”, глибше пояснюючи їхнє значення.
Сімейні молитви стали більш змістовними, бо діти більше думали про Того, в Чиє ім’я молилися. Дух наповнив наш дім. Ми почували себе як Нефій, коли він писав: “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа” (2 Нефій 25:26). У нашому домі відчувався більший спокій.
На нас почали проливатися благословення, про які я ніколи не мріяла. Наприклад, хоча я і намагалася спростити деякі слова для нашої наймолодшої дитини—Джозефа,—якому було чотири роки, він наполягав на тому, щоб завчати весь документ слово в слово. Одного разу це яскраво виявилося в Церкві. На обкладинці програми зборів було зображено Спасителя в Гефсиманії. Таку ж ілюстрацію ми використовували для нашого заучування. Джозеф показав на малюнок і сказав: “Подивися, мамо. “Він віддав Своє життя, аби спокутувати гріхи всього людства”.
Якось діти шумно поводилися в церкві. Як ніколи їх було важко вгамувати, особливо під час причастя. Наступного вечора ми говорили про причастя під час домашнього сімейного вечора. Ми обговорювали його мету й те, як нам слід поводитися під час рознесення причастя. Я запитала дітей, про що вони думали під час причастя. Наша 10-річна Шеренн відповіла, що вона думала про життя Ісуса Христа і слова з документа “Живий Христос”. Нічого більше не потрібно було казати.
А якось Джозеф не хотів лягати спати. Він не хотів слухатися і був роздратований. Я попросила його розповісти уривок із заяви “Живий Христос”. Коли він почав, я відчула, як Дух наповнює кімнату. Син заспокоївся і повернувся до свого нормального, радісного настрою. Через якийсь час, коли ввечері він знову був невгамовний, я ще раз вдалася до цього прийому. Його відповідь була іншою: “Ні! Я не хочу бути радісним!” Наш маленький син зрозумів, який вплив справляють думки про Ісуса Христа. Дійсно, Спаситель став для всіх нас більш реальним.
Наша сім’я вивчила напам’ять документ “Живий Христос” наступного року на Великдень. Це був найкращий з усіх наших проектів, який тривав 4 місяці. І хоча він закінчився, я знаю, що наслідки того, що ми вивчили, можуть впливати на кожного члена нашої сім’ї до кінця життя.
Я знаю, що Небесний Батько та Ісус Христос—реальні. Я вдячна, що маю краще розуміння Їхньої роботи й більш глибоко відчуваю Їхню любов. Я вдячна Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина і за прекрасну нагоду пізнавати Його та ставати схожою на Нього.
Зліва: Фрагмент картини Христос і багатий юнак, художник Генріх Гофманн, з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.; справа: ілюстровано Майклом Т. Мальмом