Найдорогоцінніший подарунок
“Немає дара більшого, за дар спасіння” (УЗ 6:13).
Софі допомагала мамі прибирати дім. Сьогодні мали прийти місіонери. Їх радо чекали в домі Софі в Колумбії. Мама приготувала особливий обід: тамалес, рис і кукурудзу з перцем.
Місіонери навчали Софі та її сім’ю про Ісуса Христа і Його Церкву. Лише два тижні тому старійшина Крейг і його новий напарник, старійшина Джессен, охристили Софі, її батьків і двох старших братів. Софі вже помітила зміни в сім’ї. В ній з’явилося більше сміху, співу й молитов.
Під час обіду Софі слухала, як батьки й брати обговорювали Писання з місіонерами. Коли зі столу прибрали тарілки, старійшина Крейг сказав: “Наступного тижня я їду додому”.
Софі важко було уявити, що це станеться так швидко. На очах у неї з’явилися сльози. Софі поглянула на братів. Вони також мало не плакали.
Старійшина Крейг також розчулився. “У мене для вас щось є”,—сказав він татові. Він дістав з рюкзака пакунок. “Це для вас і ваших синів”.
Тато відкрив коробку і витягнув з неї шість білих нарядних сорочок. У кімнаті запанувала тиша. “Ми не можемо прийняти такий дорогий подарунок”,—нарешті сказав він.
Софі чула жалкування в голосі тата. В сім’ї не було білих сорочок для тата і хлопців, і Софі знала, що тато хоче виявляти повагу, одягаючи до церкви білі сорочки.
“Мені не потрібно стільки білих сорочок, коли я повернуся додому,—сказав старійшина Крейг.—Ви зробите мені послугу, залишивши їх у себе”.
“Але у мене нічого для вас немає”,—сказав тато. Він вказав на Книгу Мормона. “Ви вже зробили нам найдорогоцінніший подарунок. Ви принесли нам євангелію Ісуса Христа”.
Наступної неділі Софі вирішила щось зробити для старійшини Крейга. Поговоривши з мамою, вона вирішила зробити маленьку ткану ковдру, яка називається серапе. Вона взяла мамин ткацький станок, підібрала кольори ниток і працювала щодня після школи й виконання роботи по дому. Коли пальці заплутувалися, вона акуратно розправляла нитки й продовжувала роботу.
Нарешті серапе було закінчено. Дівчинка сподівалася, що старійшині Крейгу сподобаються м’які коричневі й кремові кольори, які вона поєднала разом. Вона загорнула серапе в коричневий папір.
Коли старійшина Крейг прийшов до них востаннє, Софі вручила свій подарунок.
“Дякую, Софі”,—сказав старійшина Крейг. На його очах були сльози. “Я ніколи не забуду тебе і твою сім’ю”.
“І ми вас ніколи не забудемо”,—сказала Софі.
Ілюстрація Джима Медсена