Готуйтеся до гри
Недостатньо бути просто присутнім.
Баскетбол—це найулюбленіша справа в житті Роджера Енріке Веласкеса Паредеса, якого всі називають Кокі, бо так набагато легше, особливо коли час закінчується, а гра проходить на лінії.
Кокі, член приходу Вікторія з Центрального Перуанського колу Пуно, є нападаючим команди Benson Jazz, в якій грають юнаки віком до 17 років. Ця команда входить до ліги місцевих команд і спонсорується членами Церкви в місті Пуно, Перу. Команда Кокі, не маючи жодного програшу, останні два сезони виходила у чемпіонат і обидва рази посідала друге місце.
Заняття спортом навчають Кокі не лише грі в баскетбол, але й тому, як жити за євангелією і цінувати семінарію.
“Семінарія і баскетбол не так вже й відрізняються,—каже він, а потім сміється.—В обох випадках мені доводиться вставати рано”.
Але якщо відкинути жарти, то Кокі дійсно вбачає багато спільного між грою, яку він любить, і євангелією, за якою живе: вам потрібно слухати тренера, застосовувати те, чого він навчає, і постійно відпрацьовувати те, чого навчилися.
Слухати свого тренера
Кокі каже, що у нього прекрасний тренер, але яким би чудовим не був тренер, це мало допоможе, якщо ви не слухаєте його. У семінарії все так само.
“І в баскетболі, і в семінарії у мене хороші тренери,—каже Кокі.—Але якщо я не слухаю, то не вдосконалююся”.
Тренер намагається навчити гравця тому, що допоможе стати йому кращим, наприклад, як робити кидок. “Учитель робить те ж саме”,—каже Кокі. Крім іншого, вчителі намагаються допомогти учням успішно боротися із супротивником у своєму житті. “Вони намагаються навчити нас, як не піддаватися світу, і зміцнюють здатність опиратися спокусам”.
Кокі навчився, що недостатньо бути просто присутнім—чи то на баскетбольному тренуванні, чи то на семінарії в церкві. Цього недостатньо, щоб стати кращим. Вам необхідно слухати тренера.
Відпрацьовувати те, чого навчають
Кокі намагається слухати, коли тренер пояснює щось нове. Але він усвідомив, що якщо він дійсно хоче зрозуміти сказане тренером, йому потрібно відпрацьовувати це на практиці.
За словами Кокі, відпрацьовування або застосування чогось—це важлива складова навчання. Тренер може цілий день розповідати про те, як робити хороші кидки і навіть показувати їх багато разів, але поки ти не почнеш працювати над ними, то не навчишся робити їх сам.
“Те ж саме я зрозумів і про молитву”,—каже Кокі. Його навчали, що постійна особиста молитва відкриває доступ до Господньої допомоги. “Але тільки після того, як я випробував цей метод, я зрозумів, що він істинний”.
Застосування євангельських принципів у житті дає можливість Святому Духові свідчити нам про істинність принципу.
“Коли дізнаємося щось нове, але не застосовуємо його,—то це так, ніби ми його по-справжньому ніколи й не знали”,—каже Кокі.
Користуйся, щоб не втратити
Кокі слухав, чого навчав його тренер про кидки, і намагався застосовувати нові знання. А зараз, щоб удосконалюватися, Кокі має старанно це відпрацьовувати.
Старанність—це самовідданість або наполегливість у застосуванні того, що ви вивчили, навіть коли виникає спротив.
“Я повинен самовіддано працювати,—каже Кокі.—Якщо я перестану тренуватися, мої навички втратяться”.
Цей важливий урок він засвоїв після того, як певний час не міг тренуватися, бо зламав ніс під час однієї незапланованої гри зі старшими гравцями, які поводилися грубо.
“Якщо ми не тренуємося, то не лише припиняємо свій розвиток, але і скочуємося вниз,—каже Кокі.—Те ж саме стосується і духовності. Якщо ми приділяємо увагу вивченому і застосовуємо нові знання, то зможемо пізнавати ще більше. Якщо ж ні, то втрачаємо те, що маємо”.
Не здаватися
Товариші по команді разом з Кокі якомога уважніше слухають тренера, а потім застосовують все, чого він навчав. Вони тренуються годинами, щоб не втратити нові знання.
Хлопці також зрозуміли, що після всіх докладених зусиль буває так—і це дуже засмучує—що вони не стануть найкращими. “Ми так багато працювали,—каже Кокі.—І було дуже сумно знову програти чемпіонат”.
Хоча ніхто не може гарантувати негайної довершеності, відмова від тренувань зробить її взагалі недосяжною. А тим часом Кокі помітив, що вже отримав багато винагород, серед яких вдосконалення і певні успіхи—результат неперервних зусиль.
Кокі, який служить місіонером приходу, отримав також винагороди, не пов’язані з грою в баскетбол. Він допомагав в організації вечорів кіно, походів та спортивних заходів, щоб зацікавити двох юнаків у своєму приході, які певний час не приходили до церкви. “Спочатку нам доводилося вмовляти їх, бо інакше вони не прийшли б,—каже він.—А зараз вони приходять самі. Ми витратили трохи часу, часто їх відвідували, але тепер вони приходять регулярно”.
Приділяючи час грі в баскетбол, відвідуванню семінарії та служінню в Церкві, Кокі осягає те, що мав на увазі цар Веніямин, коли казав про необхідність бути старанними, щоб “здобути винагороду” (Moсія 4:27).
Він також навчається тому, що на гральному майданчику й поза ним винагорода гідна того, щоб над нею працювати.
Фотографії Адама С. Олсона