Наші літні місіонери
Вони—“як роса та від Господа, як той дощ на траві”.
Будучи членом президентства Азійської території, я мав особливий привілей служити в тій частині світу, яку 45 років тому полюбив ще молодим місіонером. З того часу багато чого змінилося. Територія, яка колись називалася Південною Далекосхідною місією, зараз нараховує 25 місій. Невелика кількість членів Церкви у кількох філіях зросла до 750 тис. Каплиці всіяли всю землю, і члени Церкви в Азії мають можливість поклонятися в храмах.
Разом зі зростанням Церкви в Азії зростала моя любов до тих людей, які не шукають нагороди чи почестей або якоїсь мирської вигоди. Вони прагнуть лише прославляти нашого Небесного Батька. Це наші літні місіонери: прекрасні зрілі брати і сестри, які спокійно і старанно допомагають “закласти основи цієї Церкви й вивести її з мороку і з темряви” (УЗ 1:30).
Їхній досвід, віра, свідчення і любов дають їм можливість здійснювати неймовірні чудеса у встановленні та зміцненні Церкви в нашій частині Господнього виноградника—від Улан-Батора до Нью-Делі. Саме про них писав Михей: “Яковів залишок буде посеред численних народів, як роса та від Господа, як той дощ на траві” (Mихей 5:7).
Часто вони були здивовані, дізнавшись про місце, куди їх покликали служити. Можливо, дехто з них, як то кажуть, подібно до пророка Йони обрав би Таршіш замість Ніневії. Однак вони не “утек[ли] до Таршішу з-перед Господнього лиця” і не жили “в середині… риби три дні та три ночі” (Йона 1:3, 2:1). Натомість, знаючи про те, що їх покликав Господь, “вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним” (Матвій 4:20).
Серед їхніх численних і різноманітних завдань—робота у храмах, викладання в семінарії та інституті релігії, служіння в офісі місії, служіння в Постійному фонді освіти, служіння у філіях (викладання, тренінги, робота з неактивними членами Церкви, можливість ділитися досвідом), передання досвіду й надання допомоги в покращенні професійних навичок та сприянні працевлаштуванню, робота в їхніх професійних сферах (юридична, фінансова, інженерна, освітня, медична), координування гуманітарного служіння та надання допомоги під час повені, землетрусів та інших природних катаклізмів. Дехто з них навіть бере участь у пошуках, навчанні та хрищенні нових членів Церкви!
Старійшина Філ і сестра Бренда Френдсен є однією з таких пар. Вони служили в Каохсіунгу на Тайвані. Крім своїх основних обов’язків, старійшина Френдсен служив радником президента місії. Нижче наведене коротке інтерв’ю з Френдсенами є ілюстрацією того, про що думають і що відчувають багато подружніх пар. А ті, хто розмірковує, чи варто служити на місії, знайдуть для себе щось цікаве.
Якими були ваші думки, коли ви розглядали можливість служити на місії?
Сестра Френдсен: “Ми завжди думали про служіння на місії після того, як виростуть діти. Коли настав цей час, було важко дійти згоди щодо того, куди поїхати і чим саме займатися. Після багатьох обговорень старійшина Френдсен запропонував, щоб ми поклалися у своєму виборі на Господа. Коли ми отримали своє покликання на місію, то нам важко було уявити щось більш захоплююче. Для нас воно стало особливим благословенням!”
Що ви відчули, коли дізналися, що повернетеся на місце попереднього служіння на місії?
Старійшина Френдсен: “Повернення після 44-річної перерви було найбільшою нагородою. Там, де раніше була одна малесенька філія, що збиралася в орендованому приміщенні, зараз стоїть прекрасний центр колу. Восьмирічний хлопчик, якого я колись знав, зараз є відданим президентом колу. Розвиток Церкви у цій частині світу дійсно сягнув дивовижного розмаху. Кожного дня ми з сестрою Френдсен здобуваємо новий духовний досвід, працюючи над тим, щоб допомагати людям зміцнити своє свідчення”.
Чи відчували ви, що ваші здібності належно використовуються?
Старійшина Френдсен: “Ми могли застосовувати свої таланти й досвід, і ми відкрили в собі таланти, про існування яких не знали. Я зміг значною мірою оновити знання китайської мови. Сестра Френдсен навчилася відповідати по телефону китайською і навчилася читати імена, щоб пересилати пошту. Ми впевненні, що оволодіння новими навичками в нашому віці є корисним для старих мізків!”
А як же ваша сім’я?
Сестра Френдсен: “Мене непокоїло те, що я буду далеко від дітей і онуків. Однак є багато дивовижних технологічних досягнень у засобах комунікації, які доступні літнім місіонерам. Можна сказати, що я частіше чую і бачу свою сім’ю поки ми тут, ніж коли ми були вдома. У нас народиться щонайменше чотири онуки, поки ми тут. Ми вважаємо це одним з найбільших благословень. І хоча мені дуже хотілося б потримати новонароджених малюків на руках, ми побачимо їхні фото та відео відразу ж після народження. У багатьох відношеннях можна сказати, що місія згуртувала нашу сім’ю, а не роз’єднала її”.
Старійшина Френдсен: “В дійсності, поїхавши на місію, ми відчуваємо, що наша сім’я збільшилася. Ми є “дідусем і бабусею” для місіонерів. Кожного дня ми слухаємо захоплюючі розповіді юних місіонерів. Ми їх любимо—і вони люблять нас! Хіба вам не подобається слухати колишніх місіонерів, які розповідають про те, як вони ділилися євангелією? Ми слухаємо ці історії щодня, коли вони ще зовсім свіжі й майже не редаговані. Це просто неймовірно—бачити, як місіонери мужніють і стають досвідченими вчителями євангелії та провідниками!”
Сестра Френдсен: “Хоч ми поїхали на місію, однак продовжуємо виконувати місіонерську роботу і в Аризоні. Двоє з наших найкращих друзів запросили місіонерів до себе додому. Крім того, наша дочка зі своїм чоловіком вирішили ділитися євангелією з іншими людьми. Внаслідок цього один з їхніх друзів нещодавно охристився. Чим більше ми намагаємося служити, тим більше благословень ми отримуємо. Ми ніколи не зможемо відплатити Господу”.
Чи відповідає служіння на місії вашим внутрішнім потребам?
Старійшина Френдсен: “Місіонерська робота ніколи не є нудною! Щодня з’являються нові питання і нові пригоди. Крім виконання обов’язків у офісі кожної суботи зранку ми викладаємо англійську, а в неділю вранці—курс “Основи євангелії”. Двічі на тиждень ми викладаємо англійську для колишніх місіонерів, які готуються до вступу в коледж. Ми також шукаємо зацікавлених Церквою і навчаємо їх. Кожна можливість для служіння відкриває двері для навчання євангелії”.
Які поради ви можете дати подружжям, які думають про поїздку на місію?
Сестра Френдсен: “Мабуть, найбільше я переживала за стан здоров’я. Але Господь нас щедро благословив здоров’ям. Наш місіонерський розпорядок сприяє зміцненню здоров’я. Ми рано встаємо і рано лягаємо спати, щодня робимо фізичні вправи і їмо здорову їжу. Господь благословляє місіонерів силою виконувати їхню роботу. Вам не слід боятися!”
Старійшина Френдсен: “Іноді ми посміхаємося, коли ті, хто залишився вдома вважають, що ми пішли на жертву. Ця жертва є мінімальною в порівнянні з благословеннями, радістю і задоволенням, які Бог дає нам щодня”.
Те, що розповідають Френдсени, як правило, ми чуємо від інших літніх місіонерів, які служать по всій Азії. Нещодавно одне літнє подружжя було дуже зворушене, коли їм сказали, що вони можуть закінчити місію на місяць раніше, щоб повернутися додому на Різдво. Ми думали, що їхні сльози є сльозами радості від того, що вони побачаться на Різдво з дітьми та онуками. Але ми не розуміли, що їхні сльози були сльозами суму. Знаючи, що вони, можливо, ніколи більше не зможуть служити в цьому покликанні, це подружжя вирішило провести ще одне Різдво на місії!
Я з повагою ставлюся до літніх місіонерів. Їм дійсно дано силу в тих місцях, де необхідно закладати основи Церкви і виводити її з мороку і темряви.
Літні місіонери служать у численних і різноманітних призначеннях.
Вгорі зліва направо: старійшина і сестра Френдсен з місіонерами свого округу; старійшина Френдсен готується, щоб проповідувати на вулиці з молодими місіонерами; сестра Френдсен служить у Початковому товаристві; Храм у Мехіко, де служили брат і сестра Ортіс (див. нижче); “старійшина і сестра Лопес були покликані збирати історичні факти й писати історію Церкви у Бразилії.
Фотоілюстрації Стіва Бандерсона, Гюн Гю Лі, Уелдена С. Андерсена, Коуді Белла, Феррелла Барлоу і Девіда Стокера
Справа: перші три фотографії люб’язно надано Філом і Брендою Френдсенами; фотографія храму в Мехіко, Мексика, зроблена Уелденом С. Андерсоном; фотографія Лаурені Адемар Фочетто