Давати дітям можливість служити

Дженні Бейкер

Кожен, хто служить у Початковому товаристві, скаже вам, що часто дітям нелегко приходити в Товариство допомоги з готовністю тихо сидіти й навчатися. Яким би досвідченим не був провідник і як би сильно вчитель не любив своїх учнів, іноді діти поводяться шумно.

Святих останніх днів навчають, що кожен новий член Церкви потребує доручення¹. Наявність доручення допомагає людині відчути себе потрібною для Церкви і дає можливість навчатися та зростати. Діти можуть отримувати такі ж благословення, коли отримують нагоду служити.

Дітям не дають покликань, однак провідники Початкового товариства з молитвою можуть знаходити можливості для служіння навіть для найменших дітей. Ось кілька пропозицій:

Попросіть старшу дитину допомагати молодшій під час спільного заходу.
Запропонуйте дитині, яка прийшла раніше, стояти біля дверей і вітати інших дітей, які приходять у Початкове товариство.
Призначте старшу дитину слідкувати за тим, щоб мікрофон було ввімкнено.
Попросіть кількох старших дітей принести з бібліотеки крейду, губку, олівці та решту необхідних предметів.
Попросіть дитину, яка грає на піаніно, грати прелюдію або постлюдію.
Призначте двох друзів сісти біля гостя або нового члена Церкви, щоб ця особа відчула, що їй аді.
Запропонуйте дитині допомагати в диригуванні.
Дайте доручення кільком дітям допомагати розставляти або прибирати стільці.
Попросіть когось із дітей разом зі своєю сім’єю відвідати нову дитину, яка з’явилася у вашому приході чи філії.
Попросіть когось із дітей тримати малюнок.
Попросіть когось зробити простий малюнок крейдою, що відповідає темі уроку.
Попросіть кількох учнів придумати рухи, що ілюструватимуть нову пісню, яку вони вивчають.
Допоможіть 11-річній дитині скласти план дня заходів Початкового товариства. Це допоможе дитині виконати завдання, що міститься в путівнику “Віра в Бога”.

Яким би великим чи маленьким не було завдання, не забувайте дякувати дітям за їхнє служіння.

Мені дуже подобалося працювати з дітьми, коли вони вчилися служити. Найбільша нагорода—бачити, як вони зростають і, виконуючи програми Товариства молодих чоловіків і Товариства молодих жінок, застосовують ті навички, які почали розвивати в Початковому товаристві.

Що є насправді важливим?

Старійшина Кеннет Джонсон, сімдесятник, розповідає історію про те, як він фарбував свій будинок, а його п’ятирічний син захотів допомагати: “[Після того як я одягнув] його у свою стару сорочку, що була йому до п’ят і майже торкалася підлоги, кілька разів підкотив рукава, ми взялися фарбувати вхідні двері. Він наносив фарбу внизу, а я фарбував верхню частину. Я помітив, що через те що він був ще малим і не дуже сильним, то нерівномірно наносив фарбу, і внаслідок цього вона скочувалася краплями. Кожного разу, коли він нахилявся, щоб вмочити щітку, я швиденько розмазував фарбу в нижній частині дверей, а потім знову брався за свою верхню частину, щоб він не помітив, що я роблю. Через якийсь час я зрозумів, що найголовніше—це не бездоганно виконана робота, а можливість працювати зі своїм сином. Розмірковуючи про це, я усвідомив, як гарно він справлявся з роботою. З того часу кожного разу, коли я підходив до дверей і бачив нерівні мазки, то згадував про те, що є дійсно важливим у нашому житті”.

З “We All Have a Father in Whom We Can Trust,” Ensign, May 1994, 30.

Справа: фотоілюстрація Роберта Кейсі