Ти помолишся зі мною?
Джонатан Х. Боуден, шт. Юта, США
“Я повернуся за кілька хвилин”,—сказав батько сім’ї, яка приймала мене в Таїланді, прямуючи до вхідних дверей. Принаймні я подумав, що він сказав саме це. Навіть докладаючи всіх зусиль, я ледь розумів тайську мову.
Я жив у Таїланді приблизно чотири місяці як волонтер громадського служіння, і хоча міг сказати основні фрази тайською мовою, мені все ще потрібно було багато навчатися. Мене щойно перевели в новий регіон, однак сім’я, яка приймала мене, вже зрозуміла, що я був членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я зробив усе, щоб пояснити їм свої цінності й навіть подарував сім’ї Книгу Мормона тайською мовою та брошуру Заради зміцнення молоді.
Чекаючи, коли батько цієї сім’ї повернеться додому, я сів у вітальні на підлозі й почав вивчати тайський розмовник. Раптом з’явилося сильне відчуття, що я маю запропонувати йому помолитися зі мною. Мені спадало на думку й раніше звернутися до нього з таким проханням, але цього разу відчуття було сильним, як ніколи. Перебуваючи в Таїланді, я часто розповідав про євангелію, але ніколи не просив нікого молитися зі мною.
У мене були дуже хороші стосунки зі своїм тимчасовим батьком. Я навіть називав його “татом”, що, як здавалося, йому було приємно. Я був збуджений і нервувався. А якщо він скаже “ні”? А якщо у нього з’явиться неприємне почуття до мене до кінця терміну перебування в цій сім’ї? Чи слід мені ставити під загрозу наші стосунки? А ще гірше те, що я не вмів молитися тайською мовою. Я навіть не знав достатньо слів, щоб попросити мого тайського батька помолитися, тому звернувся до Небесного Батька по допомогу.
Невдовзі я почув, як клацнув замок вхідних воріт. Коли зайшов мій тимчасовий батько, він привітав мене і сказав, що йде спати. Я зрозумів, що не повинен втрачати цю можливість. Я ще навіть не почав говорити, але вже знав, що сказати і як сказати це тайською мовою.
“Тату, в Америці я завжди молився зі своєю сім’єю, і мені цього по-справжньому не вистачає. Ти помолишся зі мною?” Я був здивований його відповіддю.
“Джоне,—відповів він,—звичайно помолюся. Навчи мене”.
Потім я пояснив тайською мовою, що таке молитва, але вирішив помолитися англійською. Я знав, що Бог слухає, і я знав, що мій тимчасовий тато відчуває Духа. Мої очі наповнилися сльозами, коли в кінці молитви він промовив “амінь”.
Мені важко виразити словами радість і любов, які я відчув до мого тимчасового батька і до Небесного Батька. Цей випадок додав мені впевненості й відкрив більше можливостей ділитися євангелією з іншими людьми. На жаль, моя тимчасова сім’я не прийняла мого запрошення відвідати місцеву філію, але я знаю, що ті знання, якими я з ними поділився, раніше чи пізніше підуть їм на користь.
Хоча ми не завжди можемо побачити плоди своїх трудів у цьому житті, я зрозумів, що посіяні зерна євангелії можуть благословити хоча б одне життя—ваше. І у визначений Господом час ці зерна можуть благословити життя інших людей.