Євангелія в моєму житті
Щоб ми мали радість
Здавалося, все, що створювало труднощі на місії, заважало мені відчувати радість. Але чи так повинно було бути?
Дуже швидко я зрозуміла, що моя місія буде зовсім не такою, як я її уявляла. Переді мною постали несподівані труднощі. Я намагалася позитивно на них реагувати, але мої спроби закінчувалися невдало, і я занепадала духом. На щастя, мене підбадьорювали зональні конференції, які завжди закінчувалися зборами свідчень.
Пригадую одну незабутню конференцію зони, коли кожен місіонер виходив до трибуни і розповідав про радість служіння на місії. Чим далі, тим все гірше я себе почувала. Я служила на місії вже рік, але ніколи не відчувала тієї радості, про яку казали інші. Я залишила конференцію з важким серцем, збентежена, сумніваючись, чи правильно зробила, що поїхала на місію. Що я робила не так? Чому не відчувала тієї самої радості? Того ж вечора я звернулася зі своїми тривогами до Небесного Батька і запитала, як я можу відчути радість.
Минуло кілька тижнів, і під час конференції колу я отримала відповідь, слухаючи виступ президента місії. Хоча він звертався до сотень присутніх, мені здавалося, що він промовляв особисто до мене. Він розповідав про радість Христового Викуплення, яку може щодня відчувати кожен з нас. Він свідчив, що навіть у важкі й непевні часи ми можемо відчувати радість, яку приносить розуміння важливості Спасителевої Спокути.
Я знала, що ті слова призначалися мені. Небесний Батько відповів на мою молитву. Можливо, моя місія не зовсім була такою, як я сподівалася, однак Спаситель любить мене і викупив мої гріхи. Радість, яку, як здавалося, я ніколи не відчувала, була навколо мене. Я просто не відкривала серця, щоб відчути її.
Мої труднощі залишалися зі мною, але цей досвід навчив мене, що я можу відчувати радість, якщо відкрию серце Спасителевій викупительній силі й буду з іншими ділитися свідченням про ту силу.
На місії я зрозуміла, що ситуації та обставини не можуть мати тривалий вплив на нашу здатність відчувати радість. Натомість істинна радість приходить тоді, коли ми слухаємося і віримо в Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа, Які зробили так, щоб у цьому житті—і в наступному—“[ми] ма[ли] радість” (2 Нефій 2:25).
Ми можемо відчувати радість, яку приносить розуміння важливості Спасителевої Спокути.
Найвеличніший з усіх, художник Дел Парсон, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви