Молоді
Моя особиста Книга Мормона
У серпні 2005 року, коли Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) звернувся із закликом до членів Церкви прочитати Книгу Мормона до кінця року, я пообіцяла собі, що прочитаю всю книгу. Мені були відомі історії з Книги Мормона, однак я жодного разу не прочитала її повністю. Тепер я хотіла виконати свою обіцянку.
Мене навчали застосовувати Писання в житті й зробити їх особистою книгою. Тому під час читання я визначала головну ідею певного абзацу і записувала її на полях сторінки. Я також підкреслювала слова і фрази, які часто повторювалися, щоб наголосити на їхній важливості.
Я підставляла своє ім’я поруч з іменами у віршах Писань. Це допомагало мені пам’ятати, що слово Бога, звернене до інших людей, також може бути словом, зверненим до мене. Наприклад, у 2 Нефії 2:28 я написала своє ім’я: “А тепер, [Хілларі], я хочу, щоб [ти] дивил[ася] на великого Посередника і прислуха[лася] до Його великих заповідей”. Чим більше Книга Мормона ставала “моєю” книгою, тим з більшим захопленням я її читала кожного дня.
Завдяки щоденному читанню мої молитви ставали більш щирими й особистими. Я також могла зосереджуватися на своєму навчанні і за спонуканням Духа товаришувала з іншими людьми. В останній вечір року я закінчила читати Книгу Мормона.
Тоді я зрозуміла, як важливо читати всю Книгу Мормона разом з іншими Писаннями. І я хочу робити це ще багато разів у своєму житті.