Кафедра в Конференц-центрі

З виступу Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008), “До всього світу зі свідченням”, Ліягона, липень, 2000, с. 6

Кафедра в конференц-центрі має свою історію. Ось що розповідає про це Президент Гордон Б. Хінклі:

“Я люблю дерева. Коли я був хлопцем, улітку ми жили на фермі, де вирощували фруктові дерева. Кожного року в цю пору ми саджали дерева. Мені здається, я ще не пропустив жодної весни з того часу як одружився, щоб я не садив дерева, за винятком двох чи трьох років, коли нас не було в місті…

Отже, десь 36 років тому я посадив горіхове дерево. Там було багато дерев, і тому воно зростало прямим і високим, щоб дістатися до сонячного світла. Рік назад воно померло. Але горіх є цінним деревом для виготовлення меблів. Я покликав брата Бена Бенкса, сімдесятника, який до того, як присвятити увесь свій час Церкві, займався пиломатеріалами з твердих порід дерев. Він привів своїх двох синів, щоб подивитися на дерево. Один із його синів служить єпископом, а іншого нещодавно відкликали з цього покликання. Вони зараз продовжують бізнес свого батька. На їхню думку це було тверде, гарне і красиве дерево. Один з них запропонував зробити кафедру для цього залу. Ідея захопила мене. Дерево зрубали і потім розрізали на дві важкі колоди. Після того був довгий процес висушування, спочатку природним способом, а потім у спеціальній печі. Колоди порізали на дошки на лісопильні у місті Сейлем, шт. Юта. Потім дошки відвезли на меблеву фабрику Фетцера, де досвідчені працівники розробили і виготовили з того дерева цю величну кафедру.

Кінцевий продукт просто чудовий. Я хотів би, щоб кожен з вас переконався в цьому особисто. Він є витвором мистецтва, і зараз я промовляю до вас з кафедри, виготовленої з дерева, вирощеного у моєму дворі, де гралися і зростали мої діти.

Це переповнює мене почуттями. Я посадив ще один чи два горіхи. Мене вже багато років не буде на світі, перш ніж вони виростуть. Коли настане той день і ця кафедра вже буде старою, можливо, з одного з них зроблять їй заміну. Старійшині Бенксу та його синам, Бену та Бредлі, а також досвідченим працівникам, які розробили і виготовили цю кафедру, я висловлюю свою глибоку вдячність за можливість мати маленьку частину себе у цьому величному приміщенні, де будуть лунати голоси пророків до всього світу зі свідченням про Викупителя людства”.