Молитва в автобусі
Автор живе в Мексиці.
Софії було майже вісім років. Вона готувалася до хрищення. Вона отримувала багато важливих знань. Серед іншого вона також дізналася про молитву. Вона знала, що може молитися Небесному Батькові в будь-який час. Вона знала, що може молитися в будь-якому місці.
Одного дня Софія та її мама вирішили провідати свого тата на роботі. То була довга подорож. Її тато працював у іншому місті. Їм треба було їхати на автобусі, потім вантажівкою, а потім на таксі.
Поки вони їхали автобусом, Софія заснула. Вона прокинулася від плачу немовляти. Мама і тато з маленькою дитиною сідали в автобус. Батьки немовляти мали схвильований вигляд.
Софії було шкода дитинки. Їй також було шкода її батьків. Раптом у неї з’явилася ідея. Вона прошепотіла своїй мамі на вухо: “Чи можу я помолитися і попросити Небесного Батька благословити дитину?”
“Звичайно”,—сказала мама, усміхаючись.
Софія схилила голову і мовчки помолилася. Вона гаряче молилася. Вона просила Небесного Батька благословити дитину. Вона просила Його допомогти немовляті почуватися краще і більше не плакати.
Софія знала, що ми не завжди отримуємо те, про що молимося. Вона також знала, що на молитви не завжди відповідь надходить негайно. Але невдовзі дитина заспокоїлася. Потім вона перестала плакати. Здавалося, що вона почуває себе краще. Її батьки вже не були такі стурбовані.
Софія відчула всередині тепло і спокій. Вона була рада за дитину і за її батьків. Софія знала, що Небесний Батько почув її молитву.