Секретна зброя
Автор живе в шт. Аризона, США.
Ніхто до кінця не розумів, на що була здатна Айві.
“Кожен може щось зробити” (Children’s Songbook, 236).
“Тільки не Айві! Вона ж дівчина,”—прошепотів Брейден позаду Адама.
Але того дня Адам був капітаном команди гри у вибивного, тож вибір був за ним. “Я вибираю Айві”,—повторив він трохи голосніше. Тайлер—капітан іншої команди, самовдоволено посміхнувся. Навіть тренер Гарсія був здивований вибором Адама.
Айві також була здивована, а потім сором’язливо зробила крок вперед. Брейден забурчав невдоволено.
Айві була не просто якоюсь дівчинкою. Вона була найменшою дівчинкою в класі. Здавалося, що вона не дуже швидко рухається, і м’яч виглядав більшим за неї. “Мабуть вона не може й м’яча підняти”,—сказав Брейден, коли Айві виходила вперед.
“Може вона стане нашою секретною зброєю”,—сказав Адам, намагаючись бути переконливим. Але він вибрав її не тому. Якось Айві сказала Адаму, що їй неприємно, коли під час спортивних ігор її завжди обирають останньою. Інші хлопці глузували з Айві, але мама і тато сказали Адаму, що хлопчикам слід з повагою ставитися до дівчаток. Тож він обрав Айві. Спостерігаючи, як Тайлер вибрав найбільшого хлопця у класі, Адам сподівався, що зробив правильний вибір.
Коли всі були поділені на комади, тренер Гарсія засвистів у свисток і команди розбіглися в протилежні сторони майданчика. Тренер Гарсія вручив Тайлеру м’ячик, і Тайлер уважно обвів поглядом усю команду Адама, перш ніж зосередився на Айві. Він відвів руку і кинув м’яч.
Бух! М’яч вдарився об землю і підскочив, нікого не зачепивши. Адам кліпнув очима. Айві відбігла якраз вчасно. Здавалося, що всі, хто був біля неї здивувалися, але Адам лише усміхнувся. Можливо, вибір на користь Айві зрештою був хорошою ідеєю.
Гра продовжувалася. Тайлер постійно намагався влучити в Айві м’ячем, але вона продовжувала вивертатися і ухилятися від нього. Ніхто не міг у неї влучити. Тайлер та кілька членів його команди були настільки зосереджені на тому, щоб вивести Айві з гри, що майже не намагалися влучити ще у когось. Адам широко усміхався. Насправді саме зріст Айві робив її найкращою в грі у вибивного. Оскільки вона була низенькою і прудкою, в неї важче було влучити.
Зрештою команда Адама виграла. “Ти вгадав із секретною зброєю,–сказав Брейден.— Айві грала дуже добре”.
“Так,—сказав Тайлер.— Наступного разу вона буде в моїй команді. І тоді ми неодмінно виграємо!” Айві усміхалася, коли йшла до класу в оточенні членів своєї команди.
Адам не міг стримати усмішку, коли йшов за групою. Він добре повівся з Айві й допоміг іншим хлопцям трохи більше поважати дівчат. Найбільша секретна зброя зовсім не була секретом—це простий вияв доброти.