Служіння, яке завершило свій цикл
Крісі Черч Саммерс, шт. Юта, США
Дядечко Джо жив сам і був самотнім. Тож разом зі своєю сусідкою по кімнаті ми намагалися провідувати його якомога частіше.
Ілюстровано Бредлі Кларком
Коли я навчалася на першому курсі коледжу, разом зі своєю сусідкою по кімнаті я ходила провідувати 98-річного брата її прапрадідуся, якого ми з любов’ю називали дядечко Джо. Він жив сам і був самотнім, тож ми намагалися провідувати його якомога частіше. Під час наших візитів він розповідав нам історії про те, як він жив у Мексиці та в кількох прикордонних містах в Аризоні, у тому числі й Ногалесі.
Коли моя сусідка по кімнаті тимчасово повернулася назад додому, я відчула, що маю й далі провідувати дядечка Джо. Ми стали хорошими друзями, і я ходила до нього ще півтора роки, аж до самої його смерті. Мені було сумно втрачати друга, але я була вдячна за дорогоцінний час, який ми провели разом.
Через десять років після смерті дядечка Джо я читала щоденник моєї прабабусі. У щоденнику розповідалося про те, що чоловік залишив її без грошей, з боргом у 30 доларів за оренду помешкання і дев’ятьма ротами, які треба було прогодувати.
Потім вона писала: “У Бісбі [шт. Аризона] люди так добре до нас ставилися. Хоча ми й жили за містом на південь від Бісбі, вони підвозили нас додому [з церкви]. Брат Джозеф Клайнман, який жив у Мексиці, підвозив нас додому багато разів, а крім того [його сім’я] запрошувала нас багато разів з ними вечеряти. Вони готували смаженого кролика та різні гарніри, які нам дуже були до вподоби. Їх перевели до Ногалесу … і вони дозволили нам взяти їхніх кроликів—гарненьких і біленьких,—а ми з того часу мали вдосталь їжі”.
Коли я читала цей запис, то зрозуміла, що Джозеф Клайнман, який допомагав моїй прабабусі, і є дядечком Джо! Я відчувала, як підказка Духа спонукала мене продовжувати відвідувати дядечка Джо, що дало незначну можливість виявити вдячність за доброту, яку він виявляв моїй прабабусі та її сім’ї.
Я була така рада стати частиною цієї історії любові та служіння, яка завершила свій цикл. Я знаю, що Господь знає про потреби Своїх дітей. Якщо ми дослухаємося до спонукань Святого Духа, то можемо благословляти життя інших і в той же час благословляти своє життя.