Порада пророка і храмові благословення
Старійшина Коічі Аоягі
Сімдесятник
Я свідчу, що коли ми молимося, просячи скерування, йдемо за сучасними пророками і ставимо храм на перше місце у своєму житті, Небесний Батько буде нас вести і благословляти.
Коли я був юнаком, Японію відвідав Спенсер В. Кімбол (1895–1985), на той час член Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Він виступав на конференції, на яку я також прийшов. Я досі пам’ятаю його пораду: “Молоді люди мають їхати на місію, і їм слід укладати шлюб у храмі”.
Я відчув спонукання від Святого Духа і вирішив, що поїду на місію та укладу храмовий шлюб, хоча тоді в Японії ще не було храму.
На той час мені виповнилося 19, і я навчався на другому курсі університету. Мої батьки, які не були святими останніх днів, були абсолютно проти мого рішення служити на місії. Кожного дня я молився, щоб вони дали мені дозвіл і благословення. Минуло шість місяців, і Господь відповів на мою молитву.
“У нас фінансові труднощі, і ми більше не можемо платити за твоє навчання й давати тобі гроші на життя,—сказали мені батьки.— З цього часу й надалі ти будеш утримувати себе сам. Ми також не будемо проти твого служіння на місії!”
Я отримав благословення своїх батьків, тож залишив навчання, відслужив будівельну місію для Церкви, а потім почав шукати роботу, аби назбирати грошей для місії проповідування. З Господньою допомогою я знайшов три роботи! Кожного дня, крім неділі, увесь наступний рік я розносив газети з 3 ночі до 7 години ранку, прибирав будівлі з 9 ранку до 2 години дня і працював кухарем з 5 до 7:30 вечора. Потім я переодягався і вечорами служив місіонером округу.
Коли мені було 22 роки, мене покликали до Північної Далекосхідної місії. Під час служіння на місії я відчував найбільшу радість за все своє життя, мав багато можливостей пізнавати Божу любов і отримав багато благословень. На мою сім’ю також пролилося багато благословень, і батьки подолали свої фінансові труднощі.
Слідувати за пророком
Після завершення місії Дух спонукав мене до виконання другої частини поради Президента Кімбола і не зволікати з храмовим шлюбом. За рік до цього члени Церкви в Японії почали планувати подорож до Солт-Лейкського храму. Оскільки вони мали вирушати через три місяці, я молився і постився, щоб знайти гідну молоду жінку, з якою я зможу увійти до храму.
Невдовзі я прийшов на один церковний захід у своєму рідному місті Мацумото. Там я натрапив на Шіроко Момосе, з якою ми навчалися в одній школі, коли я приєднався до Церкви. Дух відразу ж підтвердив, що вона була саме тією, кого Господь підготував для мене.
Невдовзі після того як ми почали зустрічатися, я запропонував Шіроко одружитися. Вона ощасливила мене, прийнявши пропозицію, але здивувала тим, що сказала після цього.
“Знання про те, що твій Господь є і моїм Господом, робить мене дуже щасливою—сказала вона.— Коли оголосили про поїздку до Солт-Лейкського храму, я дуже захотіла поїхати. Я багато молилася, щоб Господь допоміг мені знайти того, з ким я зможу укласти там шлюб. Приблизно рік тому під час молитви Дух дав мені знати, що я маю чекати на тебе і що ти запропонуєш мені одружитися, коли повернешся з місії”.
То був великий духовний досвід для нас обох, і він зміцнив наше рішення одружитися в Солт-Лейкському храмі. У нас було мало грошей на подорож, але ми не занепали духом. На той час ми знали, що коли покладаємося на Господа і дотримуємося Його заповідей, Він допомагає нам виконувати все те, чого ми не могли б іншим чином досягнути.
Ми зверталися до Небесного Батька в молитві і докладали всіх зусиль, аби зібрати необхідну суму. Ті зусилля в поєднанні з фінансовою допомогою одного з друзів Шіроко дали нам змогу приєднатися до японських святих, які вирушили до Солт-Лейкського храму.
Неможливо передати радість, яку ми відчули після запечатування нашого шлюбу на вічність. Ми ніколи не забудемо того дня. Наша радість була ще більшою від того, що ми дослідили п’ять поколінь своїх родичів і підготували їхні імена для виконання храмової роботи. Під час перебування в Солт-Лейк-Сіті ми виконували обряди для тих наших родичів. Виконання цих обрядів допомогло нам відчути їх ще ближче. Ми знали, що зроблене нами приносить їм радість.
Ми були бідними молодятами, але відвідування храму стало для нас пріоритетом. Пізніше ми їздили до храму в Лайє на Гавайях так часто, як дозволяли наші фінанси.
Благословення храму
“Храм нам потрібен більше, ніж будь-що інше”,—казав пророк Джозеф Сміт1.
У Божому плані спасіння храми є важливими для нашого вічного щастя, оскільки в них ми виконуємо священні церемонії та обряди спасіння. У Bible Dictionary сказано, що храм—це найсвятіше місце поклоніння на землі і є “місцем, куди може прийти Господь”2.
Якщо ми шануємо свої храмові завіти і приходимо до храму “зі смиренним серцем, будучи чистими, шанобливими і цілісними”3, ми відчуємо Святого Духа і отримаємо подальше світло і знання. Коли ми йдемо з храму, то залишаємо його з силою Господа і з Його іменем на собі, Його славою навколо нас, даючи можливість Його ангелам наглядати за нами (див. УЗ 109:13, 22).
Після укладання шлюбу й повернення до Японії Господні обіцяння здійснилися в моєму житті, коли я шукав повноцінну роботу.
Господь дотримується Своїх обіцянь
Я мав тимчасову роботу, коли народилася наша перша дитина. Ми дуже раділи, однак я знав, що не зможу утримувати сім’ю, яка буде постійно збільшуватися, не маючи повноцінної роботи. Ми почали гаряче молитися, просячи допомоги в небес.
До служіння на місії я хотів працювати в галузі міжнародної торгівлі. Але щоб потрапити на роботу в торгову компанію, претенденту, як правило, необхідно було мати університетський диплом за відповідним фахом. Я не закінчив коледж і не мав відповідної освіти, але коли молився, то відчув, що Господь благословить нас і підготує для мене роботу.
Попри відсутність відповідної освіти я вирішив пройти співбесіду в кількох торгових компаніях. У перших двох мене не прийняли, але цікавий випадок стався, коли я прийшов до третьої компанії.
Церква на той час мала небагато членів у Японії, і багато людей мали упереджене ставлення до Церкви. Коли три представники з третьої компанії проводили зі мною співбесіду, вони проглянули моє резюме і дізналися, що я—святий останніх днів. Вони почали ставити мені запитання про Церкву і хотіли почути докладні відповіді. Оскільки я щойно повернувся з місії, то мені було легко говорити про відновлену Церкву Ісуса Христа.
Хвилин 40 я розповідав про євангелію і свідчив про життя Ісуса Христа, Відступництво, Перше видіння Джозефа Сміта, Книгу Мормона, Відновлення істинної Церкви Ісуса Христа і про вчення Церкви.
Ніхто з комісії мене не зупиняв. Через кілька днів торгова компанія запропонувала мені роботу з несподівано високою зарплатнею. Пізніше, коли я запитав свого менеджера, чому вони мене взяли на роботу, він відповів: “Під час співбесіди я відчув упевненість, що ти сумлінний, щирий і вірний, а також що ти будеш виявляти всі ці якості, працюючи на компанію”.
Я свідчу, що Господь виконує Свої обіцяння. Під час співбесіди я відчував на собі силу Духа Господнього, згідно з обіцянням, яке Він дає тим, хто відвідує храм і шанує свої храмові завіти. Я також відчував Його Духа поруч, коли працював у компанії, в роботу якої я мав благословення внести багато цінних досягнень.
Храм з’являється в Японії
У 1975 році на регіональній конференції в Токіо Президент Кімбол оголосив про будівництво Токійського Японського храму. Японські святі, переповнені почуттями, спонтанно почали аплодувати, щоб виразити свою радість і вдячність.
Токійський Японський храм був завершений у 1980 році. Під час днів відкритих дверей та церемонії освячення святі мали благословення отримати чудовий духовний досвід і велику радість. Ті духовні прояви продовжувалися після освячення храму, коли святі почали отримувати обряди для себе, а потім для своїх померлих родичів.
Сьогодні, після майже 45 років нашого подружнього життя з Шірокі, моє рішення виконувати пророчу пораду продовжує благословляти наше життя і життя наших дітей. Ми побудували чудову домівку у Господній спосіб—домівку, яка основується на євангелії Ісуса Христа, включаючи храмові завіти.
Я свідчу, що коли ми молимося, просячи скерування, і робимо храм пріоритетом нашого життя, Небесний Батько буде нас вести і благословляти.