Ви хочете ці квіти?

Сінді Альмарас Ентоні, шт. Юта, США

Раптом Святий Дух сказав мені, що тій жінці квіти потрібні більше, ніж мені.

Одного дня, після особливо важкої зміни в педіатричному відділенні лікарні, я була стомлена і невдоволена. Коли я проходила повз пункт охорони, то побачила красиві квіти. Коли я сказала жінці, яка там стояла, якими гарними ті квіти були та як чудово вони пахли, вона відповіла, що я можу їх узяти.

Я була така рада! Я подумала, що Небесний Батько неодмінно хоче подарувати мені квіти, аби зробити той день для мене приємнішим.

Виходячи з лікарні, я опинилася позаду жінки на інвалідному візку. Я хотіла її обігнати і мені це вдалося, коли я виходила з будівлі. Коли я проходила повз неї, вона підняла голову і сказала: “О, які чудові квіти!” Я подякувала їй і поспіхом пішла до чоловіка, який чекав на мене в машині. Я дуже хотіла показати йому свої квіти.

Раптом Святий Дух сказав мені, що тій жінці квіти потрібні більше, ніж мені. Я не хотіла віддавати їх, але зробила так, як підказував Дух. Коли я запитала, чи хоче вона квіти, то сподівалася, що жінка відповість “ні”.

“О, так!”—відповіла вона. Із задоволенням! Вони такі прекрасні”.

Я вручила їй квіти, але коли повернулася, щоб іти, жінка почала плакати. Коли я запитала, чи все гаразд, вона відповіла, що кілька років тому помер її чоловік, а вже більше року ніхто з дітей її не провідував. Вона розповіла, що просила Бога показати їй ознаку Його любові.

“Ви—ангел, посланий від Бога, щоб подарувати мені мої улюблені квіти,—сказала вона.— Тепер я знаю, що Він любить мене”.

У мене защеміло в серці. Я була такою егоїстичною. Цій жінці потрібно було почути добре слово, а я навіть не хотіла з нею заговорити. Я не була ангелом. Коли ми прощалися, я також почала плакати.

Коли я підійшла до машини, чоловік запитав, що трапилося і чому я віддала свої квіти. Здавалося, що він був збентежений, але заспокоївся, як тільки я розповіла йому всю історію.

“Я замовив для тебе сьогодні троянди. Мені здалося, що тобі вони потрібні,—сказав він.— Я хвилювався, що ти просто віддала їх. Якщо то не були квіти, які я замовив, то де ж вони?”

Виявилося, що квітковий магазин забув доставити троянди, тож ми поїхали до магазину. Мій чоловік зайшов і невдовзі повернувся з прекрасним букетом.

Я не могла знову не розплакатися. Небесний Батько попросив мене пожертвувати тими квітами, знаючи, що на мене чекає щось краще, і також що його самотній дочці було потрібне нагадування про Його любов.