Мати сміливість взяти шлюб
Автор живе в Стокгольмі, Швеція.
Я навчився застосовувати свою свободу волі, щоб діяти, замість того, щоб бути під впливом, коли приймав найважливіше рішення у своєму житті.
Зліва: фотоілюстрація Галини Пєшкової; справа: фотоілюстрація Olena Kyrian/iStock/Thinkstock
Коли я повернувся додому в Швецію після місії, я довго намагався зробити наступний крок у своєму житті—укласти храмовий шлюб. Дух підтверджував, що мені необхідно започаткувати власну сім’ю, аби стати тією людиною, якою я маю стати. Я настільки був зосереджений на тому, що це рішення є найбільш важливим у моєму житті, що хоча і відчував, що вже знайшов вічну супутницю для себе і що Господь ухвалює мій вибір, моя віра хиталася. Разом зі своєю дівчиною—Евеліною—ми обрали час для храмового запечатування, забронювали квитки на медовий місяць і купили каблучки ще до того, як дійсно заручилися—і все це тому, що я боявся відповідальності, яку накладає шлюб. Я хотів, аби Небесний Батько наказав мені одружитися з Евеліною, бо я боявся взяти відповідальність за рішення в тому випадку, якщо шлюб розпадеться. Страх і неправильно сформульовані молитви ніби паралізували мою здатність прийняти важливе рішення, яке все ще стояло переді мною.
Вияв свободи волі—це Господній шлях
Спонукання Святого Духа змінили всю ситуацію, коли я звернувся до Учення і Завітів 58:26–29: “Бо ось, це не годиться, щоб Я на все давав накази; бо кого в усьому примушують, той є лінивим. …
… Люди мають завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею, і вершити багато праведності;
Бо є в них сила, завдяки якій вони є вільними в собі. …
Але той, хто не робить нічого, доки йому не накажуть, і сприймає наказ з непевним серцем, і виконує його ліниво, того проклято”.
Коли я розмірковував над цими віршами, то зрозумів роль свободи волі в плані нашого Небесного Батька. Це змінило мій спосіб мислення і додало сміливості рухатися вперед. Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що якби ми отримували натхненне спрямування без докладання особистих зусиль, то ми пропускали б “важливе особисте зростання”, яке відбувається, “коли [ми] прикладаємо зусилля, щоб зрозуміти, як іти за скеруванням Духа”1.
Сила рухатися вперед
Тоді я вирішив виявити свою віру і прийняти рішення. Господь благословив мене впевненістю в моїй здатності приймати рішення. Я зрозумів, що маю “завзято займатися … і робити багато чого за своєю власною вільною волею”—у тому числі заручитися. Господь заохочує нас самостійно користуватися силою, щоб управляти собою. Застосування цієї сили є вирішальною ознакою нашого життя.
Я впевнений, що Господь з більшим бажанням хоче бачити, що ми застосовуємо свою свободу волі, ніж бачити, що ми завжди приймаємо безпомилкові рішення. Однак Він дав нам необхідне знаряддя для прийняття хороших рішень, особливо коли треба визначатися, з ким укласти шлюб. Як навчав Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985): “Емоції не повинні цілком визначати рішення, але серце й розум, підкріплені постом і молитвою та серйозним розмірковуванням нададуть найвірогіднішу можливість отримати подружнє щастя. Це вимагатиме жертви, вміння ділитися і потребуватиме великої самовідданості”2.
У нас навіть є настанова, вміщена в Писаннях, стосовно того, як отримувати духовне підтвердження: “Ти повинен з’ясувати це повністю своїм розумом; потім ти повинен спитати Мене, чи це правильно, і якщо це правильно, Я зроблю так, щоб твої груди запалали зсередини; отже, ти відчуєш, що це правильно.
Але якщо це не правильно, в тебе не буде таких відчуттів, а буде заціпеніння думки” (УЗ 9:8–9). Однак не всі з нас відчуватимуть палання всередині як ознаку Господнього духовного підтвердження. Кожен повинен навчитися розпізнавати свій особливий спосіб отримання такого підтвердження3. Діючи за такою моделлю, ми здобудемо віру в свої можливості приймати рішення.
Небесний Батько знав потреби мого серця, душі та розуму. Він дав мені ці істини, які все змінили. Ми з Евеліною побралися. Уже кілька років ми насолоджуємося щасливим сімейним життям, у нас троє чудових дітей. Я такий вдячний Господу за свідчення про свободу волі та про її роль у прийнятті найважливіших у житті рішень.