Молитва у центрі сімейної історії

Сусана Магдалена Гос де Морресі, Тьєрра дель Фуего, Аргентина

Після того як мене було покликано консультантом з сімейної історії нашої філії в Ушуайї, Аргентина, я відчула гостру необхідність шукати своїх предків. Завдання було важким, і, мабуть, не минало й дня, коли я не вдавалася до нових методів пошуку того, ким вони були і звідки приїхали з Італії.

У 2006 році я була покликана наглядати за роботою центру сімейної історії. Однак моє відчуття невдоволення не минало через неспроможність знайти інформацію про свою сім’ю. Моє невдоволення ще більше загострилося після того, як мій чоловік успішно знаходив своїх родичів. Того року Рубен знайшов імена понад 5000 своїх предків, які виїхали з Сан-Джинезіо, пров. Мачерата, Італія.

Одного дня в сімейно-історичному центрі Рубен знаходив родича за родичем у мікрофільмованих записах і щоразу радісно вигукував: “Ще один!” Я занепала духом і зі сльозами на очах розповіла йому про свій сум, додавши, що я не знаю, що робити, аби знайти членів своєї сім’ї. Побачивши мій біль, він запропонував помолитися. Ми так і зробили, благаючи Святого Духа просвітити нас, аби ми могли прискорити роботу заради моєї сім’ї.

Під час молитви Рубен раптом пригадав один веб-сайт з італійськими прізвищами. Відразу ж після нашої молитви ми зайшли на нього. За кілька хвилин ми знайшли чотирьох чоловік з моїм дівочим прізвищем Гос на телефонній директорії маленького італійського містечка Лутіццо на півночі Італії.

Я негайно послала листи кожному з них. Одна особа відписала, вказавши, що її чоловік мав таке ж прізвище, але він не належав до цієї сім’ї. Однак вона знала одну з померлих сестер мого дідуся і пообіцяла дати мені координати ще одного родича, який був живий.

Через кілька місяців, у грудні 2006 року, ми отримали телефоний двінок із закордону.

“Це Сусана Гос?”—запитав далекий чоловічий голос.

“Так”,—відповіла я.

“Це ваш кузен з Італії”,—сказав він.

Мені телефонував Джованні Баттіста Тубаро, який був сином Марії, сестри мого дідуся.

У березні 2008 року Джованні разом з дружиною Міріам приїхали до нас в Аргентину. Ми познайомили їх з євангелією та сімейно-історичною роботою, і кілька днів розмовляли про тих, хто жив до нас. Зараз кожне ім’я на шість поколінь вглиб має обличчя та історію.

Сімейна історія дала мені можливість сприяти важливій частині Господньої роботи. Вона також наблизила мене до моїх предків—дітей Небесного Батька, яких я б ніколи не знала, якби не молитва віри в центрі сімейної історії.