Служіння в Церкві
Сила домашнього вчителювання
Автор живе в шт. Аризона, США.
Як ми можемо проводити домашнє вчителювання для сім’ї, де нас навіть не впускають в дім?
Моїм напарником по домашньому вчителюванню призначили брата Еріксона—літнього члена мого приходу, який був відданим домашнім учителем. Він просив мене призначати зустрічі, що мене зовсім не обтяжувало.
Серед сімей, довірених нам, сім’я Райтів (прізвище змінено) була неактивною в Церкві. Коли я зателефонував їм додому, брат Райт сказав: “Ніколи більше не дзвоніть мені додому”.
Я розповів братові Еріксону про те, що сталося. Наступного місяця, коли він знову попросив мене зателефонувати Райтам, я нагадав йому, що Брат Райт не хоче, аби ми телефонували. Брат Еріксон наполягав на тому, аби я все ж подзвонив, тож так я і зробив. Коли брат Райт підняв слухавку, я попросив його не класти її і сказав, що мій напарник з домашнього вчителювання наполягав на тому, щоб я подзвонив. Я запитав, чи можемо ми здійснювати домашнє вчителювання за допомогою щомісячних дзвінків. Він погодився.
З того часу я дзвонив Райтам кожного місяця. Кожного разу, коли я дзвонив, брат Райт казав: “Ну от ви і подзвонили”. Потім він клав слухавку. Я до цього спокійно ставився, а брат Еріксон більшого і не вимагав.
Але через кілька місяців, брат Еріксон запропонував, щоб ми попостилися за Райтів. Я погодився, тож однієї неділі ми молилися і постилися, аби знайти спосіб зворушити брата Райта. Наступного ранку, коли я проїздив повз дім Райтів по дорозі на роботу, брат Райт виходив зі свого дому. Я побачив іграшкову вантажівку під задніми колесами його машини, тож зупинився і вказав на неї. Він мені подякував.
“До речі,—сказав я,—я ваш домашній учитель”.
Він подякував знову і поїхав на роботу.
Я зателефонував брату Еріксону і розповів про те, що сталося. Він попросив мене подзвонити братові Райту і призначити домашнє вчителювання на наступний вечір, що я і зробив. Брат Райт був і приязним, і доброзичливим. У нас пройшла чудова зустріч із сім’єю, і ми призначили наступну. Я вийшов з їхнього дому з великим свідченням про піст і молитву та про важливість домашнього вчителювання.
Пізніше того ж тижня я дізнався, що брат Райт дозволив місіонерам повного дня навчати його 15-річну дочку. Вона вже багато місяців молилася, щоб батькове серце пом’якшилося і він дозволив їй охриститися. З часом ця сім’я почала відвідувати церкву, а брат Райт врешті-решт дозволив своїй дочці охриститися. Насправді, саме він її і охристив.
Я вдячний, що брат Еріксон був чутливий до впливу Духа. Його духовне бачення протягом всієї цієї історії допомогло мені здобути більше свідчення про силу і потенціал відданого домашнього вчителювання.