Роздуми
Вікно з видом на басейн
Автор живе в штаті Юта, США.
Наші сімейні стосунки можуть допомагати нам навчатися євангелії, розуміти її та жити за нею.
Ілюстрація Аллена Гарнса
Наша відпустка закінчувалася. Під час сніданку того ранку ми планували, як найкраще провести час у готелі, перш ніж подолати п’ятигодинну подорож автомобілем додому. Мій чоловік вирішив повести наших трьох малих донечок на останню розвагу до басейну. А я хотіла піти на біговий тренажер у спортзалі.
Той біговий тренажер, який я обрала, був спрямований до скляної стіни, яка виходила на басейн. Невдовзі я побачила сім’ю, свою сім’ю, яка йшла до басейну. Рушники, взуття і футболки розліталися в усі боки, коли дівчатка збуджено готувалися застрибнути у воду. Як правило, я б ішла за ними і збирала одяг та взуття і, чесно кажучи, мене б це трохи дратувало. Натомість я дивилася на цю сім’ю збоку, ніби величезне вікно переді мною було екраном у кінозалі. Поки мої ноги ритмічно рухалися по біговому тренажеру, я спостерігала.
Я бачила, якими щасливими всі вони були: сміялися, гралися разом, і мені пригадалися моменти, коли я розстроювалася через дріб’язкові суперечки, які неминуче виникають у сім’ї, або нелегкі почуття, що, попри мої найкращі зусилля, я не могла навчити своїх дітей любити одне одного. Але, спостерігаючи за ними, я бачила людей, які були щасливі разом. Я зрозуміла, що мені вдалося навчити їх любити одне одного; я просто не помічала, що вони це можуть.
Я бачила, як одна з дівчаток постійно стрибала з краю басейну в обійми свого тата. Я подумала про всі ті великі стрибки, які їй доведеться робити упродовж життя, і сподівалася, що вона віритиме, що Небесний Батько буде підхоплювати її кожного разу. Я знала, що з кожним стрибком вона навчалася довіряти і що наша сім’я була безпечним місцем, щоб навчитися тій довірі.
Інша дочка хотіла покращити своє вміння плавати. Я бачила, як сім’я підбадьорює її не полишати спроб. Будуть часи у її житті, коли вона потребуватиме такої ж підтримки перед лицем більших випробувань.
І тоді я побачила, як наша третя дочка випадково вдарилася об басейн. Розстроєна і сердита, вона, розбризкуючи воду, вийшла з басейну і сіла на стілець. Сім’я відразу ж помітила, що її немає. Я бачила, як кожен з любов’ю заохочував її повернутися в басейн. Згодом вона так і зробила, і я подумала про її майбутнє, про всі ті часи, коли їй буде боляче і захочеться опустити руки. Я сподівалася, що вона завжди знайде в любові своєї сім’ї силу, щоб витерпіти.
Раптом до мене прийшло усвідомлення: наші сім’ї можуть бути ключем до нашої здатності навчатися євангелії, розуміти її та жити за нею. Нефій зазначив, що “малими засобами Господь може вершити великі справи” (1 Нефій 16:29). Те саме відбувається і в сім’ях. Так, батькам нелегко. Але кожне зусилля навчати, виховувати і любити, яким би маленьким воно не було, має значення.
Мій невеличкий кіносеанс закінчувався. Коли я вимкнула тренажер і подивилася, як моя сім’я збирає одяг, то відчула, як оновилося моє зобов’язання продовжувати—продовжувати робити всі ті маленькі речі, які, як я боялася, ні на що не впливають.