Сила Спокути Ісуса Христа відчулася мною, коли …
Доросла молодь ділиться своїм досвідом, як Спокута Спасителя діє в їхньому житті.
Вгорі: фотоілюстрація Джені Бінгем; внизу справа: фотоілюстрація Елікзандра Боргеса
Спаситель допомагав мені і в хороші, і у важкі часи
День мого хрищення був схожий на сон: я була така щаслива і так рішуче хотіла почати життя як досконала особа. Однак, вже через кілька годин після хрищення, у мене вийшла суперечка з моїми рідними братами і сестрами. Памʼятаю, як мене засмутило, що я не стрималась, а пройшло ж не так багато часу після хрищення і конфірмації; але також памʼятаю, що коли я покаялась, то відчула себе знову цілком спокійно. Тож з юного віку я дізналась, що Спокута Ісуса Христа приносить потрібне полегшення від гріха.
Продовжуючи й далі зростати у своєму розумінні євангелії, я дізналась, що Спокута була не просто чимось, що мені слід використовувати тоді, коли я грішила. Спокута могла бути частиною мого життя в часи важких випробувань, радості, головного болю або успіху. Коли мені бувало важко через те, що однолітки не сприймали мене, я молилась Небесному Батьку і я отримала втіху, коли дізналася, що Спаситель страждав від таких самих почуттів. Коли мені щось вдавалося зробити добре, моя радість збільшувалась, коли я думала про радість Спасителя, бо й Він відчував такі ж емоції.
Аббі Мак-Кеон, шт. Юта, США
Я навчився покладатися на Господа
Упродовж багатьох років я відчував себе самотнім і покинутим. Я боровся з неправедними бажаннями, які підштовхнули мене до гріха, а через нього я зрештою опинився в замкненому колі провини й сорому. На щастя, люблячий єпископ навчив мене, що роль Спасителевої Спокути не тільки в подоланні гріха, але й у подоланні слабкостей, болю і печалі. Мій єпископ радів, коли у мене були успіхи, і втішав, коли я помилявся.
Я дізнався, що мати умоглядне знання про Спасителя—недостатньо, мені потрібно було молитися Небесному Батьку і дієво каятися, думаючи про Спокуту Ісуса Христа. Роблячи так, я більш слухняно виконував Божі заповіді і більше наближався до Спасителя.
І хоч я все ще продовжую боротися зі спокусами, та я засвоїв, що можу цілком покладатися на мого Спасителя і Його Спокуту. Поки я стою на камені мого Викупителя, мої слабкості можуть перетворитися на силу. Разом з Павлом я можу сказати: “Краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. … Коли-бо я слабий, тоді я сильний” (2 Коринтянам 12:9–10).
Джейкоб Х.Тейлор, шт. Айдахо, США
Я відчув переміну серця
Коли я був у старших класах, моє серце по-справжньому не було зосереджене на євангелії. Служачи на місії, я потроху дізнавався, чим в дійсності була місія, і захотів, щоб вона зміцнила мене в житті й сприяла моєму розвитку, за умови, що я справді буду гідним. Зрештою вина і сум через минулі гріхи просто замучили мене, і я захотів свободи—бути чистим і бути кращим знаряддям в Господніх руках. Після розмови зі своїм президентом місії я поїхав додому і певний час каявся.
Повернення додому було серед найтяжчих часів мого життя. Я почав інакше читати Писання, дійсно розуміючи й застосовуючи їх. І хоч я все робив “правильно”, та все ж відчував важкий тягар провини. Потім я почав зосереджувати своє навчання на Христі та Його Спокуті, на тому, як Він міг би бути моїм Спасителем і як Його безкінечна Спокута могла б викупити мою душу. Якось увечері, коли я роздумував над тим, про що дізнався після такого вивчення з молитвою, я відчув, що Дух торкнувся мого серця, зцілив мою душу і втішив мене. Я відчув безпеку і любов, у мене зникло відчуття вини.
Коли я тільки-но приїхав додому, то думав, що для процесу покаяння мені потрібна тільки переміна серця. Тепер же я знаю, що мені потрібен був час, щоб покаятися,—переміна відбувалася крок за кроком, потроху. Необхідно й далі докладати зусилля, щоб змінювати наші серця, бажання і звички, аби бути більш схожими на Христа. Ми не можемо зробити зміни на всі 180 градусів миттєво, але завдяки Спокуті вони відбудуться повністю.
Ім’я не вказується, шт. Джорджія, США
Я навчилась прощати
У моєму житті був такий момент, коли я настільки була емоційно ображена, що це позначилося на всіх інших аспектах мого життя. Я не могла зосередитися на заняттях чи на домашніх справах, мої стосунки з сусідками по кімнаті були натягнутими, і я постійно була готова розплакатися. Найскладнішим за все було те, що я ніяк не могла простити людину, яка так образила мене,—мене бісила навіть сама думка про прощення.
Нарешті я вирішила, що відчувала це тому, що була засмучена й розлючена. Я більше не хотіла носити той тягар. Я просила Небесного Батька допомогти мені простити. До того, як я дізналась про це, біль був нестерпним. Він не минув, але я вже могла терпіти його. Завдяки цьому досвіду я дізналася, що Спасителева Спокута не тільки дозволяє нам покаятися; вона також допомагає нам зцілитися. Коли я наблизилася до Небесного Батька зі своїми тягарями, у смиренні і зі щирим серцем, Він допоміг мені знести образу, муку й головний біль, які я відчувала.
Дені Лауріселла, шт. Каліфорнія, США
Я відчула надію на майбутнє
Коли мої батьки розлучилися, я відчула: вся моя надія мати вічну сімʼю зникла. Це був найтяжчий момент у моєму житті. Однак хоч це й нелегко було мені усвідомити, те випробування принесло непередбачені благословення для моєї сімʼї. Ось, наприклад, охристилася моя мама!
Також я краще змогла пізнати Мого Спасителя. Щоб розвіяти сум, я вирішила відвідати свою тітку в Перу, де зустріла нову подругу, яка дуже зміцнила мене. Часто ми з нею разом вивчали Писання, і в один особливий момент, коли ми обговорювали євангельські теми, я дуже сильно відчула любов мого Спасителя до мене. Це почуття було неначе голос мого Спасителя, Який каже мені: “Я завжди з тобою; ти просто не могла розпізнати це”.
Тепер я знаю, що наш Спаситель хоче допомогти нам і що Він завжди з нами. Іноді ми дозволяємо нашому смутку заглушити нашу віру й думаємо, що Він забув нас, але в дійсності Його Спокута завжди може допомогти нам.
Ліліана Соарес Морейра, м. Байя, Бразилія
Його досконала Спокута
Я звикла думати,
що була якась дірка
у Спокуті Христа—
Що Він міг спасти кожного,
Але не мене.
Та я помилялась.
Є не одна дірка,
Їх аж сім.
Дві дірки на
Його руках,
Там, де вони прибили Його
До хреста
На вимогу тих,
За кого Він помер,
Щоб їх спасти.
Дві дірки на
Його запʼястках,
Де вони прибили Його для певності,
Щоб під вагою Його тіла
Не могли б
Його руки
Роздертися,
Поки Його муки
Не скінчаться.
Дві дірки на
Його ногах,
Бо Він стояв
Усім як свідок
Божої неперевершеної любові
До кожного
З Його дітей.
І одна дірка в
Його боці,
Який вони прокололи,
Аби виявити, що Його робота
Виконана.
Сім.
Досконалість.
Сім досконалих дірок
В земній одній
Досконалій людині.
Досконала Спокута,
Щоб залатати дірки в нашому житті.
Його дірки роблять нас
Цілими.
Я помилялась.
Існує
цілісність
У Христовій Спокуті
Для мене,
Як і для всіх.
Кейсі Хаммер, шт. Юта, США
Я знайшла спокій в Його Воскресінні
Коли мені було 23 роки, померла моя бабуся. Хоч вона й прожила чудове життя і залишалася ще відносно молодою, її смерть прийшла раніше, ніж ми сподівалися. Я знала, що багато людей зазнали більших втрат, ніж я, і що моя бабуся перебуває в мирі, але все одно мені було боляче, що ніколи вже не побачу її в цьому житті.
Однак у цій скорботі я відчула допомогу Небесного Батька і Спасителя. Добрі візитні вчительки й друзі принесли записки з приємними словами і пригощення, а дорога сусідка зупинилася перед будинком нашої сімʼї з книгою, яку, за її словами, вона відчула натхнення купити для нас. Ця книга містила цитати апостолів і пророків про план спасіння та реальність життя після смерті.
Коли того вечора ми з сестрою читали вголос ті слова пророків, я відчула у своєму серці найприємніший спокій. Я знала, що завдяки Спокуті Ісуса Христа всі ми можемо стати чистими і будемо здатними перебувати з Ним у наступному житті. Я знала, що “Він приносить воскресіння померлим” і що все—і людей також—буде відновлено до свого належного порядку (Алма 40:3; див. також Алма 41:2). Я знала, що завдяки Спокуті всі члени моєї сімʼї, в т.ч. й ті, хто помер, можуть знову бути разом, і за це я буду завжди вдячна.
Аманда Сілі, шт. Юта, США