Місце для нас
Наша мета на землі
У моїй школі проводився місячник навчанню цінностям, і наш учитель попросив написати твір під назвою: “Чому я тут?” Це мав бути твір на 10 абзаців про мету нашого життя. Коли я прочитала тему на дошці, моє серце сповнилося втіхою і щастям. Як член Церкви і як дочка Бога я знала свою мету вже впродовж багатьох років. Але коли я поглянула на обличчя своїх однокласників, моє серце сповнилося смутком. Чому? Тому що вони почали нарікати, що тема важка. Вони не мали такого знання, яке мала я.
Коли я здала свій твір, то зрозуміла, яке благословення бути членом єдиної істинної Церкви. З того дня і надалі моє бажання служити на місії та ділитися своїм свідченням про євангелію Ісуса Христа зміцнилося.
Я знаю, що Небесний Батько любить мене і хоче, щоб одного дня я була з Ним. Я також знаю, що моя мета—служити іншим.
Джеймі А., Філіппіни
Як Книга Мормона допомагає мені
Книга Мормона надихає нас, коли нам треба знайти відповіді на запитання або коли нам треба сильніше відчувати Дух Господа. У ній містяться пророцтва, отримані обранцями Батька, бо вони були вірними і праведними. З цієї книги ми отримуємо більше мудрості про євангелію, і ми можемо бачити, що Господь завжди буде незмінним.
Книга Мормона допомагає нам, бо люди в минулому мали труднощі, подібні до тих, які ми маємо в цей час, починаючи від сімейних проблем і закінчуючи впливом інших людей. Їхні приклади дають нам силу і бажання іти вперед з вірою і праведністю та не опускати руки. Як і ми, ті люди в давнину проходили через усілякі труднощі, однак перемагали завдяки тому, що супротивник не зміг подолати їх. Це вселяє у нас більше бажання залишатися сильними і непохитними у євангелії Ісуса Христа.
Керолайн М., Сан-Паулу, Бразилія
Служити там, де нас просять
Якраз перед освяченням Сан-Сальвадорського храму в Сальвадорі ми з сім’єю вирішили послужити на днях відкритих дверей і допомогти людям, які не належать до Церкви, познайомитися з євангелією Ісуса Христа, коли вони прийдуть до храму. Мені доручили бути гідом і розповідати людям про кожну кімнату в храмі, священні завіти, які ми там укладаємо, і про те, як наше життя змінюється, коли ми дотримуємося тих завітів.
Настала моя зміна і я розпочав екскурсію. Не встиг я вийти з кімнати, як попросили прислати ще одного екскурсовода, бо щойно прибула велика група. Мене попросили повернутися до кімнати, де збиралися гості, і провести іншу групу, призначену для мене.
Коли я дійшов до кімнати, мене знову попросили змінити призначення і показати відео тим людям, які щойно прибули до храму. Мені було сумно, що я не міг говорити з людьми і розповідати їм про храм.
Десь за півгодини прибула група зі Сполучених Штатів, де ніхто не розмовляв іспанською. Кілька волонтерів повсюди ходили розшукуючи того, хто розмовляв англійською і міг вести цю групу. Саме тоді я зрозумів, що Господь посилає нас туди, де ми Йому потрібні, і не обов’язково туди, де нам хочеться бути. Я був єдиним, хто знав, як запустити відео і привітати групу англійською. Американські відвідувачі були раді і після екскурсії дякували мені за теплий прийом.
У кінці того дня я відчував вдячність Господу за те, що Він показав мені: коли ми робимо усе так, як Він до цього спонукає, ми будемо задоволені своєю роботою.
Ерік А., Сальвадор