Як по-справжньому каятися

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

З виступу на жовтневій генеральній конференції 2011 року.

Фотоілюстрація Девіда Уінтерса

Покаяння—це широка тема, але сьогодні я б хотів згадати лише п’ять аспектів цього фундаментального євангельського принципу, які, сподіваюся, будуть корисними.

По-перше—запрошення покаятися—це прояв любові. Коли Спаситель “розпочав проповідувати й промовляти: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” (Матвій 4:17), це було посланням любові, запрошенням усім, хто хотів бути гідним приєднатися до Нього “і насолоджуватися словами вічного життя в цьому світі і [навіть] вічним життям у світі прийдешньому” (Мойсей 6:59). Якщо ми не запрошуємо інших змінитися, або якщо ми не вимагаємо покаяння від себе, ми не виконуємо свій основний обов’язок щодо інших та щодо себе.

По-друге—покаяння означає прагнення змінитися. Очікувати, що Христос перетворить нас на ангельських істот без жодних зусиль з нашого боку було б глузуванням над Його стражданнями за нас у Гефсиманському саду та на хресті. Натомість ми прагнемо Його благодаті, щоб доповнити і нагородити наші найстаранніші зусилля (див. 2 Нефій 25:23). Справжнє покаяння, справжня зміна можуть вимагати багатьох спроб, але є щось облагороджуюче і святе у таких намаганнях.

По-третє—покаяння означає не лише полишити гріх, але також взяти зобов’язання бути слухняними. У Bible Dictionary (Біблійному словнику) сказано: “Покаяння означає повернути серце і волю до Бога [а також] відмовитися від гріха, до якого ми маємо природну схильність” (“Repentance”). Для того, щоб наше повернення до Господа було повним, воно має бути нічим не меншим, ніж завітом слухняності Йому.

По-четверте—для покаяння вимагається серйозність наміру і готовність бути наполегливим, навіть крізь біль. Спроби створити список конкретних кроків покаяння можливо комусь допоможуть, але це також може привести до механічного підходу, до простого виставляння галочок, коли почуття не задіяно і зміни немає. Щире покаяння не поверхневе. Господь висуває дві вимоги, які включають в себе всі інші: “По цьому ви можете знати, чи покаялася людина у своїх гріхах—ось, вона зізнається в них і полишить їх” (УЗ 58:43).

По-п’яте—чого б не коштувало покаяння, воно поглинається радістю прощення.

Я із вдячністю визнаю і свідчу, що невимовне страждання, смерть і Воскресіння нашого Господа “створюють умови для покаяння” (Геламан 14:18). Небесний дар покаяння—це ключ до щастя у цьому і в наступному житті. Словами Спасителя і з глибоким смиренням і любов’ю я запрошую всіх: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” (Матвій 4:17). Я знаю, якщо ви приймете це запрошення, ви знайдете радість зараз і у вічності.