Пророче серце
Старійшина Гарі Е. Стівенсон
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Ми можемо радіти тому, що Господній пророк на своєму місці та що Господня робота виконується саме так, як Він це божественно призначив.
Я палко молився, щоб Святий Дух був з кожним із нас сьогодні під час цієї божественної події. Те, свідками чого всі ми стали, є надзвичайно вражаючим—це процес підтримки на урочистому зібранні 17-го пророка цього розподілу.
Коли я шукав скерування, аби дізнатися тему, на яку Господь хотів би, щоб я виступив сьогодні, мої думки було спрямовано до недавньої розмови з новопокликаним Першим Президентством. Під час цієї бесіди один із радників у ньому сказав приблизно таке: “Я дуже сподіваюсь, що члени Церкви зможуть осягнути велич того, що відбулося з покликанням нашого нового пророка, Президента Рассела М. Нельсона, та значущість і святість урочистого зібрання, яке відбудеться на генеральній конференції”. Далі він зазначив: “Відтоді, як це відбулося останнього разу, минуло 10 років, і багато людей, особливо молодь Церкви, не пам’ятають цієї події або ж раніше не були її свідками”.
Це привернуло мої думки до подій, очевидцем яких я був. Перший пророк, якого я пам’ятаю,—це Девід О. Мак-Кей. Мені було 14 років, коли він помер. Я пам’ятаю відчуття втрати, яке викликала його смерть, і сльози на очах моєї мами, і те, як вся наша сім’я сумувала. Я пам’ятаю, як у моїх молитвах слова “Будь ласка, благослови Президента Девіда О. Мак-Кея” виходили з моїх вуст так природно, що я промовляв їх навіть і після його смерті, якщо не був уважним. Я ставив собі питання, чи будуть в моєму розумі та серці такі ж самі почуття до наступних за ним пророків і така ж впевненість в них. Але, майже подібно до батьків, які люблять кожного зі своїх дітей, я відчув до Президента Джозефа Філдінга Сміта, який став наступником Президента Девіда О. Мак-Кея, і до кожного з пророків після нього: Гарольда Б. Лі, Спенсера В. Кімбола, Езри Тефта Бенсона, Говарда В. Хантера, Гордона Б. Хінклі, Томаса С. Монсона і сьогодні Президента Рассела М. Нельсона любов, спорідненість з ними і отримав свідчення про кожного з них. Я повністю підтримував кожного пророка підняттям руки і робив це з радістю в серці.
Після смерті кожного з наших улюблених пророків цілком природно відчувати смуток і мати почуття втрати. Але наш смуток зменшується завдяки радості та надії, які приходять, коли ми стаємо свідками одного з величних благословень Відновлення: покликання і підтримки живого пророка на землі.
Тому я говоритиму про цей божественний процес, за яким спостерігав протягом останніх 90 днів. Я опишу його чотири етапи: перший—смерть нашого пророка і розформування Першого Президентства; другий—період часу, коли очікувалося утворення нового Першого Президентства; третій—покликання нового пророка; і четвертий—підтримка нового пророка і Першого Президентства на урочистому зібранні.
Смерть пророка
2 січня 2018 року наш дорогий пророк Томас С. Монсон перейшов на інший бік завіси. Він назавжди залишиться у наших серцях. У зв’язку зі смертю Президента Монсона президент Генрі Б. Айрінг поділився думками, які точно передають наші почуття: “Його життя, як і життя Спасителя, позначене тим, що, простягаючи руку допомоги бідним, хворим—навіть усім людям—по всьому світу, він дбав про кожного”1.
Президент Спенсер В. Кімбол пояснював:
“Коли одна зірка заходить за горизонт, з’являється інша, і смерть породжує життя.
Робота Господа безперервна. Навіть коли помирає могутній керівник, Церква ні на мить не залишається без провідництва завдяки доброму Богові, Який встановив у Своєму царстві послідовне і безперервне наступництво. І як це вже відбувалося … до цього розподілу, люди благоговійно засипали могилу, витирали сльози і звертали свій погляд у майбутнє”2.
Період, коли Церквою керують апостоли
Період часу між смертю пророка і реорганізацією Першого Президентства називають “періодом, коли Церквою керують апостоли”. У цей період Кворум дванадцятьох під проводом президента цього кворуму спільно тримає ключі, щоб здійснювати керівництво Церквою. Президент Джозеф Ф. Сміт навчав: “У Церкви завжди є глава. Якщо смерть чи щось інше забере Президентство Церкви, тоді керівництво нею переходить до Дванадцятьох Апостолів доти, поки не буде знову утворено президентство”3.
Востаннє цей період, коли Церквою керують апостоли, почався зі смертю Президента Монсона 2 січня і завершився через 12 днів, у неділю, 14 січня. Вранці того Суботнього дня Кворум дванадцятьох зібрався у верхній кімнаті Солт-Лейкського храму в дусі посту й молитви під головуванням президента Рассела М. Нельсона, старшого з апостолів і президента Кворуму дванадцятьох.
Покликання нового пророка
На цих священних і незабутніх зборах, дотримуючись в єдності та одностайності затвердженої процедури, Брати, сидячи за старшинством у півколі з 13 крісел, підняли руки, щоб спершу підтримати утворення Першого Президентства, а потім підтримати Президента Рассела Меріона Нельсона як Президента Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Після цієї підтримки члени Кворуму дванадцятьох зібралися в коло і поклали руки на голову Президента Нельсона, щоб його висвятити і рукопокласти. Слова промовлялися наступним після нього за старшинством апостолом.
Потім Президент Нельсон назвав імена своїх радників, президента Далліна Харріса Оукса і президента Генрі Бенніона Айрінга; президента Оукса було представлено як президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів, а президента Мелвіна Рассела Балларда як діючого президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Після подібної підтримки голосуванням кожний з цих Братів був рукопокладений у своє відповідне покликання Президентом Нельсоном. Це була дуже священна подія, коли сильно відчувався Дух. Я твердо свідчу вам, що волю Господа, про яку ми так палко молилися, було могутньо явлено у заходах і подіях того дня.
З висвяченням Президента Нельсона і реорганізацією Першого Президентства закінчився період, коли Церквою керують апостоли, і новосформоване Перше Президентство відразу ж почало діяти, так що керування Господнім царством на землі не переривалося—о, як це чудово—ні на мить.
Урочисте зібрання
Цього ранку той божественний процес досяг своєї кульмінації у відповідності до мандату, наведеного в Писаннях, а саме в Ученні і Завітах: “Бо все має робитися за порядком і за загальною згодою в Церкві, молитвою віри”4 і “троє верховних первосвящеників, … підтриманих довірою, вірою та молитвою церкви, утворюють кворум Президентства Церкви”5.
Старійшина Девід Б. Хейт описав, як в один з попередніх разів відбувалося те, в чому ми брали участь сьогодні:
“Ми є свідками та учасниками найсвященнішої події—урочистого зібрання для вчинення божественної справи. У давні часи святі по всьому світу багато постилися і молилися, щоб на них вилився Дух Господа, як це рясно відбувається … і під час цієї події цього ранку.
Урочисте зібрання, як зрозуміло з назви, означає священну, спокійну і благоговійну подію, коли святі збираються під керівництвом Першого Президентства”6.
Брати і сестри, ми можемо радіти—і навіть вигукнути “Осанна!”—бо глашатай Господній, Божий пророк, на своєму місці і Господь задоволений тим, що Його робота виконується саме так, як Він це божественно призначив.
Президент Рассел М. Нельсон
Результатом щойно описаного божественного процесу є божественне покликання ще одного пророка. І як Президент Монсон був одним з найвеличніших людей, які жили на цій землі, так само і Президент Нельсон. Він був ґрунтовно підготовлений і особливо навчений Господом, щоб вести нас у цей час. Це велике благословення для нас, що зараз наш дорогий Президент Рассел М. Нельсон є нашим люблячим і відданим пророком—17-м Президентом Церкви в цьому останньому розподілі.
Президент Нельсон дійсно надзвичайна людина. Я мав привілей служити в Кворумі дванадцятьох із ним, як моїм президентом кворуму, трохи більше двох років. Я подорожував з ним і дивуюсь його енергійності, бо людина, щоб витримати його темп, повинна рухатися швидко! Загалом за все своє життя він відвідав 133 країни.
Він піклується про всіх, молодих і літніх. Здається, що він знає кожного і має особливий дар запам’ятовувати імена. Усі, хто його знає, відчувають, що вони в нього найулюбленіші. І так само з кожним з нас—завдяки його щирій любові до всіх та піклуванню про кожного.
Хоча в основному моє співробітництво з Президентом Нельсоном стосувалося церковної роботи, я також ознайомився з професійною діяльністю Президента Нельсона, якою він займався до того, як його було покликано служити генеральним авторитетом. Як багато хто з вас знає, Президент Нельсон був всесвітньо відомим кардіохірургом і на початку своєї медичної кар’єри був одним з перших розробників апарату штучного кровообігу. Він також був у складі групи дослідників, яка в 1951 році, використовуючи апарат штучного кровообігу, допомагала робити першу операцію на відкритому серці людини. Президент Нельсон зробив операцію на серці Президенту Спенсеру В. Кімболу незадовго до того, як Президент Кімбол став пророком.
Цікаво, що коли 34 роки тому з покликанням Президента Нельсона в Кворум дванадцятьох завершилась його професійна медична кар’єра, присвячена зміцненню і зціленню сердець, почалося його служіння апостолом, присвячене зміцненню і зціленню сердець незліченних десятків тисяч людей по всьому світу, кожного з яких надихали і зцілювали його мудрість, служіння та любов, виявлені у словах і вчинках.
Серце, подібне до Христового
Коли я уявляю, яким є серце, подібне до Христового, у повсякденному житті, то думаю про Президента Нельсона. Я не зустрічав нікого, хто уособлює цю рису так виразно, як він. Я багато чого навчився, маючи можливість безпосередньо спостерігати за тим, як проявляло себе серце Президента Нельсона, подібне до Христового.
Не минуло й кількох тижнів після мого покликання в Кворум дванадцятьох у жовтні 2015 року, як у мене виникла нагода трохи ознайомитися з тим, яким було професійне життя Президента Нельсона. Мене запросили відвідати збори, на яких його вшановували як одного з піонерів у галузі кардіохірургії. Коли я увійшов у зал, то здивувався, побачивши велику кількість фахівців, які зібралися там, щоб відзначити роботу, виконану Президентом Нельсоном, як лікарем і хірургом, багато років тому, і віддати їй належне.
Того вечора багато фахівців вставали і висловлювали свою повагу та захоплення визначним внеском Президента Нельсона в сфері його медичної спеціальності. Кожен з промовців дуже яскраво описував різні досягнення Президента Нельсона, однак мене ще більше захопила розмова з чоловіком, який сидів біля мене. Він не знав, хто я, але він знав Президента Нельсона як доктора Нельсона, як керівника програми інтернатури з торакальної хірургії у медичному університеті в 1955 році.
Цей чоловік був колишнім студентом Президента Нельсона. Він поділився багатьма спогадами. Найцікавішим було його описання навчального стилю Президента Нельсона, завдяки якому той став дуже відомим. Він пояснив, що навчання інтернів з кардіохірургії проводилося здебільшого в операційній. Там інтерни спостерігали за операціями і робили їх під наглядом викладачів, наче на практичному занятті. Він розповів, що атмосфера в операційній, коли там керували деякі хірурги-викладачі, була хаотичною, відчувалися суперництво, напруженість і навіть виявлявся егоїзм. Цей чоловік сказав, що ця атмосфера була неприємною, іноді навіть принижуючою. Тому хірурги-інтерни навіть відчували, що часто дуже ризикують своєю кар’єрою.
Потім він пояснив, яка унікальна атмосфера була в операційній Президента Нельсона. Вона була тихою, спокійною і піднесеною. До інтернів ставилися з глибокою повагою. Однак після демонстрації процедури доктор Нельсон очікував найвищого рівня ефективності від кожного з інтернів. Цей чоловік далі розповів, що найкращі результати операцій були саме в операційній доктора Нельсона і що звідти виходили найкращими хірургами.
Мене це зовсім не дивує. Це саме те, що я безпосередньо бачив і чим був дійсно благословенний у Кворумі дванадцятьох. Я відчуваю, ніби був, у певному сенсі, одним з його інтернів.
Президент Нельсон вміє винятково добре навчати інших і поправляє людину позитивно, з повагою, надихаючи. Він має серце, подібне до Христового, і є прикладом для всіх нас. Від нього ми навчаємося тому, що в яких би обставинах ми не були, наша поведінка і серце можуть бути в гармонії з принципами євангелії Ісуса Христа.
Тепер ми маємо велике благословення підтримати нашого пророка, Президента Рассела М. Нельсона. Протягом всього свого життя він якнайкраще виконував свої численні ролі, серед яких роль учня, батька, професора, чоловіка, лікаря, провідника священства, дідуся і апостола. Він виконував ці ролі тоді—і продовжує їх виконувати тепер—з пророчим серцем.
Брати і сестри, подія, свідками якої ми були і в якій брали участь сьогодні,—це урочисте зібрання,—надихає мене свідчити, що Президент Рассел М. Нельсон є сучасним глашатаєм Господа для всього людства. Я також свідчу про Бога Батька, про Ісуса Христа і про те, що Він є нашим Спасителем і Викупителем. В ім’я Ісуса Христа, амінь.