Повноваження священства
Президент Даллін Х. Оукс
Перший радник у Першому Президентстві
Звеличування святого священства, яке ви маєте, є життєво важливим для роботи Господа у ваших сім’ях і у ваших церковних покликаннях.
Мої улюблені брати, ми чули оголошення-одкровення від Президента Рассела М. Нельсона. Ми чули важливі пояснення старійшин Крістофферсона і Разбанда та президента Айрінга. Все, що ще буде сказано, в тому числі й Президентом Нельсоном, конкретизує, що ви, провідники і носії священства Господа, зараз робитимете в своїх обов’язках. Щоб допомогти у цьому, я розгляну деякі фундаментальні принципи стосовно священства, яке ви маєте.
I. Священство
Мелхиседекове священство—це божественна влада, яку Бог делегував, щоб виконати Свою роботу “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). У 1829 році воно було дароване Джозефу Сміту та Оліверу Каудері апостолами Спасителя: Петром, Яковом та Іваном (див. УЗ 27:12). Воно є настільки священним і могутнім, що нам не вистачить слів описати це.
Ключі священства—це повноваження, щоб скеровувати використання влади священства. Таким чином, коли апостоли дарували Мелхиседекове священство Джозефу та Оліверу, вони також дали їм ключі, щоб керувати його використанням (див. УЗ 27:12–13). Але не всі ключі священства були даровані в той час. Всі ключі і знання, необхідні для цього “розподілу повноти часів” (УЗ 128:18), даються “рядок за рядком” (вірш 21). Додаткові ключі були отримані в Кертлендському храмі сім років потому (див. УЗ 110:11–16). Ці ключі були надані, щоб управляти владою священства під час додаткових завдань, які були отримані в той час, як, наприклад,—хрищення за померлих.
Мелхиседекове священство—це не статус і не титул. Це божественна влада, використання якої довірене на благо Божої роботи заради Його дітей. Нам слід завжди пам’ятати, що чоловіки, які мають священство, не є самим “священством”. Невірно казати: “священство і жінки”. Ми повинні казати: “носії священства і жінки”.
II. Священнослужіння
А тепер давайте поміркуємо, чого Господь Ісус Христос очікує від тих, хто має Його священство—як ми маємо приводити душі до Нього?
Президент Джозеф Ф. Сміт навчав: “Справедливо сказано, що Церква має досконалу організацію. Єдина проблема полягає в тому, що ці організації не до кінця розуміють покладені на них обов’язки. Почавши глибше розуміти покладені на них вимоги, вони вірніше виконуватимуть свої обов’язки, і Господня робота в світі буде завдяки цьому сильнішою, могутнішою й впливовішою”1.
Президент Сміт також застерігав:
“Надані Богом титули честі … пов’язані з кількома чинами і порядком святого священства. Їх не можна застосовувати чи розглядати як установлені людиною; вони не є прикрасою або знаком владарювання. Натомість вони свідчать про призначення на смиренну роботу на того Господаря, служіння Якому ми сповідуємо. …
… Ми працюємо заради спасіння душ, і нам слід ставитися до цього як до найважливішого свого обов’язку. Отже, нам слід бути готовими, якщо знадобиться, пожертвувати всім заради Божої любові, спасіння людей і тріумфу царства Божого на землі”2.
III. Чини священства
У Господній Церкві чини Мелхиседекового священства мають різні функції. В Ученні і Завітах первосвящеників названо “постійними президентами, або служителями над різними колами, розсіяними повсюди” (УЗ 124:134). Старійшин там названо “постійними священнослужителями [Господньої] Церкви” (УЗ 124:137). Ось інші вчення щодо цих окремих функцій.
Первосвященик виконує обов’язки і служить у духовних справах (див. УЗ 107:10, 12). Також, як навчав Президент Джозеф Ф. Сміт: “Оскільки його було висвячено у первосвященики, [він] має відчувати себе зобов’язаним … подавати гідний наслідування приклад літнім і молодим, й займати позицію вчителя праведності, не лише на словах, а зокрема, прикладом, ділячись з молоддю досвідом літньої людини і, таким чином, стаючи силою у громаді, в якій він живе”3.
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі, з Кворуму Дванадцятьох, так навчав про обов’язки старійшини: “Старійшина—це служитель Господа Ісуса Христа. … Він уповноважений служити від імені його Господаря і представляти Його … в служінні своїм ближнім. Він є представником Господа”4.
Старійшина Мак-Конкі не підтримував думку, що хтось “лише старійшина”. “Кожен старійшина в Церкві має ту саму міру священства, що і Президент Церкви … ,—сказав він.—Хто такий старійшина? Він є пастирем, пастирем, який служить у кошарі Доброго Пастиря”5.
У цій важливій функції—служити в кошарі Доброго Пастиря—не існує різниці між чинами первосвященика і старійшини в Мелхиседековому священстві. У величному 107-му розділі Учення і Завітів Господь проголошує: “Первосвященики за чином Мелхиседекового священства мають право служити у своєму власному покликанні під керівництвом президентства, виконуючи духовні справи, а також у чині старійшини [чи чинах в Аароновому священстві]” (УЗ 107:10; див. також вірш 12).
Найважливішим принципом для всіх носіїв священства є принцип, викладений пророком Яковом з Книги Мормона. Коли його самого та його брата Йосипа посвятили у священики і вчителі народу, він проголосив: “І ми звеличували нашу службу Господові, взявши на себе відповідальність відповідати за гріхи людей на свої власні голови, якщо ми не навчимо їх слова Божого з усією старанністю” (Кн. Якова 1:19).
Брати, наші обов’язки, як носіїв священства, є дуже важливими. Інші організації можуть задовольнятися мирськими нормами роботи щодо проголошення своїх послань і виконання інших своїх функцій. Але ми, хто має священство Бога, маємо божественну владу, яка керує навіть входженням до целестіального царства Бога. Ми маємо мету і відповідальність, які Господь визначив у даному через одкровення вступі до книги Учення і Завіти. Ми маємо проголошувати світові:
“Щоб кожна людина могла говорити в імʼя Господа Бога, саме Спасителя світу;
Щоб віра також могла збільшитися на землі;
Щоб Мій вічний завіт міг бути встановленим;
Щоб повноту Моєї євангелії могло бути проголошено слабкими й простими до кінців землі, і перед царями та правителями” (УЗ 1:20–23).
Щоб виконати цей божественний наказ, ми повинні бути вірними у “звеличуванні” наших покликань і обов’язків у священстві (див. УЗ 84:33). Президент Гарольд Б. Лі пояснив, що означає звеличувати священство: “Коли чоловік стає носієм священства, він стає розпорядником Господа. Він має розцінювати своє покликання, як виконання Господнього доручення. Це те, що означає звеличувати священство”6.
Отже, брати, якби Сам Господь попросив вас допомогти одному з Його синів або одній з Його дочок—що Він і робить через Своїх слуг—чи зробили б ви це? І якби ви зробили це, чи діяли б ви, виконуючи “Господнє доручення”, в якості Його представників, покладаючись на обіцяну Ним допомогу?
Президент Лі ще так навчав про звеличування священства: “Якщо ви тримаєте над чимось лупу, вона робить цю річ більшою на вигляд, ніж якби ви дивилися на неї лише своїми очима; так діє збільшувальне скло. Тож, … якщо хтось звеличує своє священство—тобто, робить його більшим за те, яким вони його спочатку вважали, а ще важливіше, яким його вважали інші—то це шлях, як ви звеличуєте своє священство”7.
Я наведу приклад носія священства, який звеличує свій обов’язок у священстві. Я почув цю історію від старійшини Джеффрі Д. Ерексона, з яким я спілкувався під час конференції колу в Айдахо. Будучи одруженим старійшиною, який був украй бідним і відчував, що не зможе закінчити останній рік навчання в університеті, Джеффрі вирішив залишити навчання і прийняти спокусливу пропозицію щодо роботи. Кілька днів потому до нього додому завітав його президент кворуму. “Чи розумієш ти важливість ключів священства, які я маю?”—запитав президент кворуму старійшин. Коли Джеффрі відповів ствердно, президент сказав йому, що почувши про його намір залишити університет, Господь мучив його безсонними ночами, щоб він передав Джеффрі наступне послання: “Як твій президент кворуму старійшин, я раджу тобі не залишати університет. Це тобі послання від Господа”. Джеффрі продовжив навчатися. Багато років потому я зустрів його, коли він був успішним бізнесменом, і чув, як він розповідав аудиторії про носіїв священства: “Та [порада] повністю змінила моє життя”.
Носій священства звеличив своє священство й покликання і це “повністю змінило” життя іншої дитини Бога.
IV.Священство в сім’ї
До цього моменту я говорив про функції священства в Церкві. А тепер я говоритиму про священство в сім’ї. Я почну з ключів. Той принцип, що владу священства можна використовувати лише під керівництвом того, хто тримає ключі від певної функції, є фундаментальним у Церкві, але не стосується використання влади священства в сім’ї8. Батько, який має священство, головує у своїй сім’ї владою священства, яке він має. Йому не потрібні скерування чи схвалення щодо ключів священства, аби дати пораду членам своєї сім’ї, провести сімейні збори, дати благословення священства своїй дружині й дітям, або дати благословення на зцілення членам сім’ї або іншим.
Якщо батьки звеличуватимуть своє священство у власній сім’ї, це сприятиме виконанню місії Церкви такою ж мірою, як і виконання всього іншого, що вони можуть робити. Батьки, які мають Мелхиседекове священство, повинні виконувати заповіді, щоб мати силу священства, аби давати благословення членам своєї сім’ї. Батьки також мають розвивати любов у сімейних стосунках, щоб члени сім’ї хотіли звертатися до своїх батьків по благословення. Батькам слід заохочувати членів сім’ї частіше отримувати благословення священства.
Батьки, дійте як “рівноправні партнери” своїх дружин, як навчає “Сім’я: Проголошення світові”9. І, батьки, коли ви матимете привілей застосовувати владу і вплив свого повноваження священства, робіть це “через переконання, довготерпіння, мʼякість, і лагідність, і любов нелицемірну” (УЗ 121:41). Цей високий стандарт використання повноваження священства є найважливішим в сімʼї. Президент Гарольд Б. Лі дав це обіцяння відразу ж після того, як став Президентом Церкви: “Ніколи влада священства, якою ви наділені, не буде такою прекрасною, як під час кризи у вашому домі, тяжкої хвороби, прийняття якогось важливого рішення. … Наділені владою священства, яка є владою Всемогутнього Бога, ви можете робити чудеса, якщо Господь побажає цього. Але ми повинні бути гідними для того, щоб використовувати це священство. Нерозуміння цього принципу робить неможливим отримання цього благословення—володіння цим великим священством”10.
Мої улюблені брати, звеличування святого священства, яке ви маєте, є життєво важливим для роботи Господа у ваших сім’ях і у ваших церковних покликаннях.
Я свідчу про Того, Чиє священство це є. Завдяки Його спокутним стражданням, жертві і воскресінню, всі чоловіки й жінки мають запевнення у безсмерті і можливість здобути вічне життя. Кожен з нас має бути вірним і старанним, виконуючи нашу частину цієї величної роботи Бога, нашого Вічного Батька, в ім’я Ісуса Христа, амінь.