Візьміть Святого Духа собі за провідника

Старійшина Ларрі Й. Уілсон

Сімдесятник

Який незрівнянний дар отримують ті, хто повірив в Ісуса Христа. Цим даром є Святий Дух.

У цю Великодню неділю наші думки звернені до Воскресіння Господа Ісуса Христа і до порожньої могили, які дають кожному віруючому надію в перемозі Христа над неминучою поразкою. Як і апостол Павло я вірю, що саме так, як Бог “воскресив Ісуса з мертвих, … Той, Хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла [н]аші через Свого Духа, що живе в [н]ас”¹.

Оживлювати означає робити живими. Саме так, як Христос повертає наші тіла до життя після фізичної смерті через силу Свого Воскресіння, Він також може оживити нас, тобто повернути нас до життя після духовної смерті². У книзі Мойсея ми читаємо, як Адам зазнав такого виду оживлення: “[Адам] був охрищений, і Дух Бога зійшов на нього, і таким чином він був народжений від Духа і був оживлений у чоловікові внутрішнім”³.

Який незрівнянний дар отримують ті, хто повірив в Ісуса Христа. Цим даром є Святий Дух, Який дає нам те, що у Новому Завіті називають “життя в Христі”⁴. Але чи не сприймаємо ми цей дар, як щось звичайне?

Брати і сестри, як продемонстровано в наступній історії, взяти “Святого Духа собі за свого провідника”⁵,—це надзвичайний привілей.

Під час війни в Кореї Ензайн Френк Блер служив на судні для перевезення військ, яке було дислоковане в Японії⁶. Судно було не таким великим, щоб мати штатного капелана, тому капітан попросив брата Блера бути неофіційним капеланом на кораблі, помітивши, що молодий чоловік був віруючою і принциповою людиною, яку дуже поважала вся команда.

Ензайн Блер писав: “Наше судно потрапило у величезний тайфун. Хвилі були приблизно 14 метрів заввишки. Я був на варті, … коли один з наших трьох двигунів зупинився, і було повідомлено про течу в центральній частині судна. У нас залишилося два двигуни, один з яких працював лише на півпотужності. Ми були у серйозній халепі”.

Варта Ензайна Блера закінчилась і він збирався лягти спати, коли в його двері постукав капітан. Він попросив: “Ти міг би помолитися за це судно, будь ласка?” Звичайно ж, Ензайн Блер погодився на це.

У той момент Ензайн Блер міг би промовити просту молитву: “Небесний Батько, будь ласка, благослови наше судно, щоб ми були у безпеці”, і просто піти спати. Натомість він помолився, щоб дізнатися, чи було щось, що він міг зробити, аби забезпечити безпеку судна. У відповідь на молитву брата Блера Святий Дух підказав йому піти на капітанський місток, поговорити з капітаном і дізнатися більше. Він дізнався, що капітан намагався визначити, з якою потужністю мали працювати робочі двигуни. Ензайн Блер повернувся у свою каюту, щоб помолитися знов.

Він запитав: “Що я можу зробити, щоб допомогти у вирішенні проблеми, пов’язаної з двигунами?”

У відповідь Святий Дух прошепотів, що він має пройтися судном і поспостерігати, щоб зібрати більше інформації. Він знову повернувся до капітана і попросив дозволу пройтися палубою. Тоді, обв’язавшись навколо пояса рятувальним тросом, він вийшов у шторм.

Стоячи на кормі, він спостерігав за гігантськими пропелерами, які показувалися з води, коли судно видиралося на хвилю. Лише один з них працював на всю потужність, обертаючись дуже швидко. Побачивши все це, Ензайн Блер ще раз помолився. Чітка відповідь, яку він отримав, полягала у тому, що єдиний справний двигун працював під дуже високим тиском, і його потрібно було уповільнити. Тож, він повернувся до капітана і дав йому цю рекомендацію. Капітан був здивований і сказав йому, що інженер судна дав йому абсолютно протилежну пораду—щоб вони збільшили швидкість робочого двигуна, аби вийти зі шторму. Однак капітан вирішив прислухатися до поради Ензайна Блера і уповільнив роботу двигуна. На світанку судно безпечно вийшло у спокійні води.

І вже через дві години потому робочий двигун повністю зупинився. На двигуні, який працював лише у півсили, судно змогло дотягти до порту.

Капітан сказав Ензайну Блеру: “Якби ми тоді не уповільнили той двигун, ми б втратили його посеред шторму”.

Без того двигуна було б не можливо керувати судном. Судно перекинулося б і затонуло. Капітан подякував молодому офіцеру святому останніх днів і висловив своє переконання у тому, що те, що він дослухався до натхнених слів Ензайна Блера, врятувало судно і його команду.

Ця історія є доволі драматичною. Хоча, мабуть, малоймовірно, що ми стикнемося з такими жахливими обставинами, ця історія містить важливі настанови стосовно того, як ми можемо отримувати супровід Духа частіше.

По-перше, коли нам потрібне одкровення, ми повинні належним чином налаштувати свій “приймач” на небесну частоту. Ензайн Блер жив чистим і відданим життям. Якби він не був слухняним, то не мав би духовної впевненості, необхідної, щоб помолитися про безпеку його судна, як він це зробив, і отримати таке конкретне скерування. Кожен з нас має докладати зусилля, щоб узгодити своє життя із заповідями Бога, аби бути скерованими Ним.

Іноді ми не можемо чути небесний сигнал, оскільки не є гідними. Покаяння і послух—це спосіб знову досягти чистого спілкування. Слово каятися у Старому Завіті означає “повертатися” або “розвертатися”⁷. Якщо ви відчуваєте, що віддалилися від Бога, вам потрібно лише прийняти рішення відвернутися від гріха і стати лицем до Спасителя, й ви побачите, що Він чекає на вас, Його руки простерті. Він прагне скеровувати вас, і ви знаходитеся лише на відстані однієї молитви, щоб знову бути скерованими⁸.

По-друге, Ензайн Блер не просто просив Господа вирішити його проблему. Він спитав, що сам міг зробити, щоб сприяти вирішенню цього питання. Ми також можемо запитати: “Господь, що мені зробити, щоб сприяти вирішенню цього питання?” Замість того, щоб просто перелічувати наші проблеми в молитві, і просити Господа вирішити їх, нам слід шукати більш ініціативні способи отримання допомоги від Господа, зобов’язавшись діяти відповідно до скерування Духа.

Є й третій важливий урок в історії Ензайна Блера. Чи міг би він молитися з такою спокійною впевненістю, якби не отримував скерування від Духа раніше? Наближення тайфуну не є часом, щоб струшувати пил з дару Святого Духа, і розбиратися, як його використовувати. Цей молодий чоловік безсумнівно дотримувався зразку, яким користувався вже багато разів до цього, у тому числі і як місіонер повного дня. Святий Дух потрібен нам як провідник у спокійних водах, щоб Його голос був знайомий нам у найлютішому штормі.

Дехто, можливо, думає, що нам не слід очікувати, що Дух скеровуватиме нас щодня, бо “не годиться, щоб [Бог] на все давав накази”, аби ми не стали лінивими слугами⁹. Однак цей уривок з Писань був наданий деяким першим місіонерам, що просили Джозефа Сміта отримати одкровення, яке мали отримати самостійно. У попередньому вірші Господь сказав їм відправитися на місію, “як вони порадяться між собою і зі Мною”¹⁰.

Ці місіонери хотіли отримати конкретне одкровення стосовно їхніх планів на подорож. Вони ще не навчилися шукати власного скерування в особистих справах. Господь назвав таке ставлення тим, чим воно є: лінню. Можливо, перші члени Церкви були настільки раді мати істинного пророка, що опинилися під загрозою провалу у засвоєнні, як самостійно отримати одкровення. Бути духовно самостійними—це чути голос Господа через Його Духа для власного життя.

Алма радив своєму синові: “Радься з Господом в усіх своїх діяннях”¹¹. Жити так, як ми часто кажемо “жити за натхненням від Духа”,—це високий привілей. Це приносить відчуття спокою і впевненості, а також плоди Духа, як-от любов, радість і мир¹².

Здатність Ензайна Блера отримати одкровення, врятувала його і його товаришів від лютого шторму. Сьогодні лютують й інші види штормів. У притчі про дерево життя з Книги Мормона¹³ наведено могутній образ того, як досягти духовної безпеки у такому світі. У цьому сні розповідається про те, як раптово постала імла темряви, щоб принести духовне знищення членам Церкви, які йшли шляхом назад до Бога¹⁴.

Розмірковуючи над цим образом, подумки я бачу юрби народу, що прямують тим шляхом. Дехто з них міцно тримається за жезл із заліза, однак багато інших просто йдуть за тими, хто попереду них. Такий підхід останніх не потребує значних розмірковувань чи зусиль. Ви просто можете робити й думати те, що роблять і думають інші. У сонячну погоду це працює не погано. Але шторми брехні та імли обману постають без попередження. У цих ситуаціях знання голосу Святого Духа—це справа духовного життя і смерті.

Нефій дав могутнє обіцяння: “Той, хто прислухається до слова Бога, і … міцно трима[єть]ся за нього, … ніколи не загине; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ним і засліпити, щоб привести їх до знищення”¹⁵.

Недостатньо лише йти за людьми, які йдуть попереду вас. Ми не можемо просто робити й думати те, що роблять і думають інші; нам слід жити за скеруванням Духа. Кожен з нас особисто має триматися за жезл із заліза. Тоді ми можемо прийти до Господа зі смиренною впевненістю, знаючи, що Він “вестиме [нас] за руку і дасть [нам] відповідь на [наші] молитви”¹⁶. В ім’я Ісуса Христа, амінь.