До семидесяти раз по семи

Старійшина Лінн Г. Роббінс

З президентства сімдесятників

В житті, сповненому каменів спотикання і недосконалості, ми всі вдячні за другий шанс.

Помилки—це факт життя. Навчитися майстерно грати на піаніно практично неможливо, не зробивши тисячу помилок—можливо навіть мільйон. Щоб вивчити іноземну мову, людина повинна стикнутися з неприємним фактом, що вона зробить тисячі помилок—можливо навіть мільйон. Навіть найвідоміші спортсмени світу ніколи не перестають робити помилки.

Кажуть, що “успіх—це не відсутність невдачі, а перехід від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму”¹.

Після винаходу лампочки Томас Едісон, начебто, сказав: “Я не зазнав невдачі 1000 разів. Лампочка була винаходом в 1000 кроків”². Чарльз Ф. Кеттерінг назвав невдачі “вказівними знаками на шляху до досягнення”³. Сподіваємося, що кожна помилка, зроблена нами, стає уроком мудрості, перетворюючи камені спотикання на сходинки.

Непохитна віра Нефія допомогла йому йти від невдачі до невдачі, поки він нарешті не отримав пластини з латуні. Мойсей 10 разів намагався втекти з ізраїльтянами з Єгипту, поки зрештою не зробив цього успішно.

Нам може бути цікаво—якщо Нефій і Мойсей отримали Господнє доручення, чому ж Господь не втрутився і не допоміг їм досягти успіху з першої спроби? Чому Він дозволив їм—і чому Він дозволяє нам—спотикатися і зазнавати невдачі в наших спробах досягти успіху? Посеред багатьох важливих відповідей на це запитання, ось деякі з них:

По-перше, Господь знає, що “все це додасть [нам] досвіду і буде [нам] на благо”⁴.
По-друге, щоб дозволити нам “відчу[ти] смак гіркоти, щоб [ми] могли знати, як цінувати добро”⁵.
По-третє, щоб довести, що “це війна Господа”⁶, і лише через Його благодать ми можемо виконати Його роботу і стати такими, як Він⁷.
По-четверте, щоб допомогти нам розвинути і отримати безліч якостей, подібних до Христових, які можуть бути перетоплені лише через протилежність⁸ і “у горні недолі”⁹.

Отже, в житті, сповненому каменів спотикання і недосконалості, ми всі вдячні за другий шанс.

У 1970 році, коли я був першокурсником в УБЯ, я записався на початковий курс основ фізики, який викладав видатний професор Джей Балліф. Після завершення кожного розділу курсу він проводив іспит. Якщо студент отримував трійку і хотів отримати кращу оцінку, професор Балліф дозволяв студенту скласти змінений іспит з того самого матеріалу. Якщо студент отримував четвірку з другої спроби, але все ще був незадоволений, він або вона могли скласти іспит третій раз, і четвертий раз, і так далі. Надаючи мені численні другі шанси, він допоміг мені покращитися і, зрештою, отримати п’ятірку у нього на уроці.

Він був надзвичайно мудрим професором, який надихав своїх студентів продовжувати намагатися—вважати невдачі вчителем, а не трагедією, і не боятися невдачі, але вчитися від неї.

Недавно я зателефонував цьому чоловіку через 47 років після закінчення його курсу фізики. Я запитав його, чому він дозволяв своїм студентам намагатися покращити свою оцінку необмежену кількість разів. Він відповів: “Я хотів бути на стороні студентів”.

Хоча ми й вдячні за другий шанс після помилок, або нестачі розуму, ми всі дивуємося благодаті Спасителя, який дає нам другий шанс, щоб подолати гріх, або невдачі серця.

Ніхто не знаходиться на нашій стороні більше за Спасителя. Він дозволяє нам складати Його іспити знову й знову. Щоб стати такими, як Він, потрібна буде незліченна кількість других шансів в нашій щоденній боротьбі з тілесною людиною, щоб контролювати апетит, навчитися терпеливості і прощенню, подолати лінощі, уникати гріха бездіяльності і так далі. Якщо помилятися—це людська природа, то скільки невдач нам потрібно, щоб наша природа більше не була людською, а божественною? Тисячі? Швидше, мільйон.

Знаючи, що пряма і вузька дорога буде усипана випробуваннями і що невдачі будуть для нас щоденним явищем, Спаситель заплатив безкінечну ціну, щоб дати нам стільки шансів, скільки буде потрібно, аби скласти іспит нашого смертного випробування. Протилежність, яку Він дозволяє, може часто здаватися нездоланною і майже неможливою, однак Він не залишає нас без надії.

Щоб наша надія залишалася стійкою, коли ми стикаємося з випробуваннями життя, благодать Спасителя завжди напоготові і завжди присутня. Його благодать—це “божественна допомога чи сила, …уможливлююча сила, яка дозволяє людям одержувати вічне життя та піднесення після того, як вони доклали максимально можливих зусиль”¹⁰. Його благодать і Його люблячий погляд знаходяться на нас протягом усієї подорожі, коли Він надихає нас, полегшує тягарі, зміцнює, визволяє, захищає, зцілює й іншим способом “допом[агає] Своєму народові”, навіть коли вони спотикаються на тісній і вузькій дорозі¹¹.

Покаяння—це завжди доступний дар Бога, який дозволяє і дає змогу переходити від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму. Покаяння не є Його запасним планом в разі нашої невдачі. Покаяння є Його планом, згідно зі знанням того, що ми зазнаємо невдачі. Це євангелія покаяння і, як зазначив Президент Рассел М. Нельсон, вона буде “навчальним планом на все життя”¹².

В цьому навчальному плані покаяння протягом життя, причастя—це призначений Господом спосіб надати постійний доступ до Його прощення. Якщо ми приймаємо його із скрушеним серцем і упокореним духом, Він пропонує нам щотижневе прощення, коли ми просуваємося від невдачі до невдачі на завітному шляху. Бо “незважаючи на їхні гріхи, Мою утробу сповнено співчуттям до них”¹³.

Але скільки ж разів Він буде пробачати нас? Як довго триває Його довготерпіння? Одного разу Петро запитав Спасителя: “Господи,—скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?”¹⁴

Мабуть, Петро вважав, що сім було досить високим числом, щоб підкреслити безглуздя того, щоб пробачати занадто багато разів, і що доброзичливість повинна мати межі. У відповідь Спаситель по суті сказав Петрові, що не треба навіть рахувати—щоб не встановлювати межі на прощення.

“Ісус промовляє до нього: “Не кажу тобі—до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!”¹⁵

Зрозуміло, що Спаситель не встановлював максимальну межу—490. Це все одно, що сказати, що прийняття причастя працює лише 490 разів, а на 491 раз небесний аудитор втрутиться і скаже: “Вибачте, але термін дії вашої картки покаяння щойно закінчився—відтепер ви самі по собі”.

Господь використав математичний приклад семидесяти разів по сім, як метафору Його нескінченної Спокути, Його безмежної любові та Його необмеженої благодаті. “Так, і скільки Мої люди каятимуться, стільки Я прощатиму їм їхні гріхи проти Мене”¹⁶.

Це не означає, що покаяння стає ліцензією на гріх. Ось одна причина, чому цю фразу помістили в книгу Моронія: “Але стільки, скільки вони каялися і прагнули прощення з щирим наміром, їм прощалося”¹⁷.

Під щирим наміром мається на увазі справжнє зусилля і справжня зміна. “Зміна”—це основне слово, яке в Путівнику по Писаннях використовується для визначення покаяння: “Зміна розуму й серця, яка приносить нове ставлення до Бога, до себе й до життя взагалі”¹⁸. Результатом такої зміни є духовне зростання. Тому наш успіх не у переході від невдачі до невдачі, а у зростанні від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму.

Стосовно зміни, обдумайте цю просту натхненну думку: “Те, що не змінюється, залишається таким же”. Ця очевидна істина не має на меті образити ваш інтелект; цю глибоку мудрість сказав президент Бойд К. Пекер, який потім додав: “Коли ми перестаємо змінюватися—наш розвиток припиняється”¹⁹.

Так як ми не хочемо припиняти наш розвиток, поки не станемо такими, як Спаситель²⁰, нам потрібно продовжувати підніматися щоразу, як падаємо, з бажанням і далі зростати й розвиватися, незважаючи на наші слабкості. В нашій слабкості Він запевняє нас: “Досить тобі Моєї благодаті,—бо сила Моя здійснюється в немочі”²¹.

Лише за допомогою прискореної кінозйомки та календаря росту ми можемо розпізнати наше фізичне зростання. Так само непомітне зазвичай і наше духовне зростання, яке можна побачити крізь об’єктив часу заднього виду. Було б мудрим регулярно робити інтроспективний погляд через той об’єктив, щоб побачити наш розвиток і надихнути себе “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії”²².

Я вічно вдячний за люблячу доброту, терпеливість і довготерпіння Небесних Батьків і Спасителя, Які надають нам незліченні другі шанси на нашій подорожі назад до Їхньої присутності. В ім’я Ісуса Христа, амінь.