Дорогоцінні дари від Бога
Президент М. Рассел Баллард
Діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Життя може бути сповнене вірою, радістю, щастям, надією і любов’ю, коли ми виявляємо хоч крихітку справжньої віри в Христа.
Брати і сестри, ми щойно взяли участь в урочистому зібранні. Ця традиція сягає ще біблійних часів, коли давній Ізраїль збирався, щоб відчути присутність Господа і радіти Його благословенням1. Ми маємо привілей жити у час, коли цю давню традицію було відновлено через пророка Джозефа Сміта2. Я закликаю вас записати у вашому особистому щоденнику, які у вас були почуття стосовно цієї найсвященнішої події, у якій ви взяли участь.
Недавно ми попрощалися з нашим дорогим другом і пророком, Президентом Томасом С. Монсоном. Хоча всім нам не вистачає його, ми глибоко вдячні за те, що Господь покликав нового пророка, Президента Рассела М. Нельсона, головувати над Своєю Церквою. Тепер ми належним чином розпочали новий етап в історії нашої Церкви. Це дорогоцінний дар від Бога.
Коли кожен з нас підтримував Президента Нельсона підняттям руки, ми були свідками перед Богом і визнали, що він є правомочним наступником Президента Монсона. Піднявши свої руки, ми пообіцяли дослухатися до його голосу, коли він отримує скерування від Господа.
Господь сказав:
“Ви … повинні прислухатися до всіх його [тобто Президента Церкви] слів і наказів, які він даватиме вам, коли отримуватиме їх … ;
Бо його слово ви повинні отримувати, як з Моїх власних уст, з усім терпінням і вірою”3.
Я знайомий з нашим новим пророком-Президентом вже понад 60 років. Я служив з ним у Кворумі дванадцятьох 33 роки і свідчу, що він був підготовлений рукою Господа стати нашим головуючим апостолом і пророком, щоб використовувати всі ключі святого священства на землі. Хай же кожен з нас цілковито підтримує його і його радників та дослухається до їхнього скерування. Ми також тепло вітаємо старійшину Гонга і старійшину Соареса як членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Після Воскресіння Ісуса—події, яку ми відзначаємо у ці славетні вихідні дні Великодня,—Він явився Своїм учням і сказав: “Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю”4. Зверніть увагу на ці два етапи—Бог посилає Свого Сина. А Син посилає Своїх слуг—смертних чоловіків і жінок—виконувати Їхню роботу.
Нам не слід дивуватися, коли ми дізнаємось, що ці люди, покликані виконувати Господню роботу, не є досконалими. У Писаннях є багато історій про чоловіків і жінок, які були покликані Богом виконувати велику роботу—чудових синів і дочок нашого Небесного Батька, покликаних виконувати свої доручення у Церкві, які старалися робити все, що в їхніх силах, і втім жоден з них не був досконалим. Те ж саме стосується і нас сьогодні.
Усвідомлюючи реальність наших людських слабкостей і недоліків, як нам рухатися вперед, допомагаючи одне одному і підтримуючи одне одного? Все починається з віри—справжньої, щирої віри в Господа Ісуса Христа. Віра в Спасителя—це перший принцип учення і євангелії Христа.
Кілька років тому я відвідував Святу Землю. Коли ми проїжджали повз рослину гірчиці, директор Єрусалимського центру УБЯ спитав, чи доводилось мені колись бачити гірчичне зерно. Я ніколи ще його не бачив, тож ми зупинилися. Він показав мені зерна гірчиці. Вони були дивовижно маленькими.
Тоді я пригадав учення Ісуса: “Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!”5
Якщо у нас є віра, така маленька, як гірчичне зерно, Господь може допомогти нам усунути гори збентеження і сумнівів щодо завдань, поставлених перед нами, коли ми служимо Божим дітям, в тому числі членам наших сімей, членам Церкви і тим, хто ще не приєднався до Церкви.
Брати і сестри, життя може бути сповнене вірою, радістю, щастям, надією і любов’ю, коли ми виявляємо хоч крихітку справжньої віри в Христа—навіть гірчичне зерно віри.
Старійшина Джордж А. Сміт згадував таку пораду, отриману ним від пророка Джозефа Сміта: “Він сказав мені, що я ніколи не повинен впадати у відчай, які б труднощі не оточували мене. Якби я потонув у найглибшій впадині Нової Шотландії і на мене звалилися всі Скелясті гори, мені не варто було б розчаровуватися, але я мав би триматися, виявляти віру та бути достатньо мужнім, і тоді б я нарешті вибрався на верхівку цієї груди”6.
Нам слід пам’ятати слова, проголошені апостолом Павлом: “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє,—в Ісусі Христі”7. Знання про це є ще одним дорогоцінним даром від Бога.
Окрім дарів, вже згаданих мною, є й багато, багато інших. Я скажу зараз лише про кілька з них: дар Суботнього дня, причастя, служіння іншим та незрівнянний дар від Бога—наш Спаситель.
Сила Суботнього дня полягає в тому, щоб відчувати в церкві та вдома приємність, радість і теплоту відчуття Духа Господа, коли ніщо не відволікає.
Надто багато людей, маючи розумні пристрої, дозволяють собі фактично жити он-лайн—екрани освітлюють їхні обличчя вдень і вночі, а навушники в їхніх вухах блокують спокійний, тихий голос Духа. Якщо ми не знайдемо часу, щоб відкрити вуха, то можемо втратити нагоди почути голос Того, Хто сказав: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я”8. Немає нічого поганого в тому, щоб користуватися перевагами технологій, даних через натхнення від Господа, але ми повинні користуватися ними з мудрістю. Пам’ятайте про дар Суботнього дня.
Благословення прийняття причастя на причасних зборах ніколи не повинно стати чимось рутинним або просто чимось звичайним. У цілому тижні є лише 70 хвилин, коли ми можемо зробити паузу і знайти більше миру, радості та щастя у нашому житті.
Прийняття причастя і оновлення наших завітів є знаком, який ми даємо Господу, що ми завжди пам’ятаємо Його. Його Спокута є милостивим даром від Бога.
Привілей служіння дітям Небесного Батька—це ще одна можливість наслідувати приклад Його Улюбленого Сина, служачи одне одному.
Деякі можливості для служіння є формальними—в нашій сім’ї, у наших церковних покликаннях, а також це наша участь в діяльності громадських організацій, які займаються служінням.
Членам Церкви—як чоловікам, так і жінкам,—не слід вагатися, якщо вони бажають обійняти державну посаду будь-якого рівня, де б вони не жили. Наші голоси вкрай необхідні сьогодні й вони є важливими у наших школах, наших містах і наших країнах. Там, де існує демократія, ми, члени Церкви, маємо обов’язок голосувати за чесних чоловіків та жінок, які бажають служити.
Багато нагод для служіння є неформальними—без доручення—і вони з’являються, коли ми простягаємо руку допомоги іншим, кого зустрічаємо під час подорожі життям. Пам’ятайте: Ісус навчав законника, що ми повинні любити Бога і нашого ближнього, як самих себе, беручи за приклад доброго самарянина9.
Служіння є нагодою, завдяки якій ми розуміємо життя і священнослужіння Христа. Він прийшов, щоб служити, бо як сказано в Писаннях: “Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!”10
Можливо найкраще описання земного священнослужіння Спасителя дав Петро, коли, говорячи про Ісуса, сказав ці п’ять слів: “І ходив Він, добро чинячи”11.
Господь Ісус Христос є нашим найдорогоціннішим з усіх дарів від Бога. Ісус сказав: “Я—дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”12.
Нефій написав про важливість нашого Спасителя, проголосивши: “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів”13. Наше життя має бути зосереджено на Христі в усі часи й усюди.
Нам слід пам’ятати, що це Його ім’я написане на всіх наших місцях для поклоніння; наше хрищення виконується в Його ім’я; і наші конфірмація, висвячення, ендаумент і запечатування шлюбу виконуються в Його ім’я. Ми причащаємося й обіцяємо взяти на себе Його ім’я—і стати справжніми християнами. Зрештою, у причасній молитві нас просять “завжди пам’ятати Його”14.
Готуючись до Великодньої неділі, яка буде завтра, давайте пам’ятати, що Христос—понад усе. Він—праведний Суддя, наш відданий Заступник, наш благословенний Викупитель, Добрий Пастир, обіцяний Месія, справжній Друг і набагато, набагато більше. Він дійсно є дуже дорогоцінним даром від нашого Батька для нас.
У нашому учнівстві до нас є багато вимог, у нас є багато турбот і доручень. Однак певні дії завжди повинні бути суттю нашого членства у Церкві. “Отже,—наказує Господь,—будь вірним; стій у чині, який Я призначив тобі; допомагай слабким, піднімай руки, що опустилися, і зміцнюй ослаблі коліна”15.
Це Церква в дії! Це чиста релігія! Це євангелія в її істинному розумінні, коли ми допомагаємо тим, хто має духовні та мирські потреби, підбадьорюємо їх і зміцнюємо! Аби це робити, нам потрібно відвідувати їх і допомагати їм16, щоб їхні свідчення про віру в Небесного Батька та Ісуса Христа і Його Спокуту закарбувалися у їхніх серцях.
Хай Господь допоможе нам цінувати багато наших дорогоцінних дарів від Бога, включно з нашим членством у Його відновленій Церкві, та благословить нас у цьому. Я молюся, щоб ми були сповнені любові до дітей нашого Небесного Батька і були здатні бачити їхні потреби та прагнули давати відповіді на їхні запитання і занепокоєння щодо євангелії ясно й з добротою, аби краще розуміти і цінувати одне одного.
Я свідчу, що Ісус Христос—наш Спаситель. Те, чого нас буде навчено на цій генеральній конференції, приходить до нас через натхнення від апостолів і пророків, генеральних авторитетів і сестер-провідників, які є генеральними чинами Церкви. Хай радість і мир Господній перебувають з кожним, про це моя смиренна молитва, в ім’я Ісуса Христа, амінь.