Через мале і просте
Президент Даллін Х. Оукс
Перший радник у Першому Президентстві
Нам потрібно нагадувати, що завдяки всьому цьому, здавалося б, малому і простому через тривалий період часу відбувається велике.
І.
Мої дорогі брати і сестри, я зараз, як і ви, глибоко зворушений, навчений і натхненний посланнями, музикою і переповнений почуттями, які ми всі разом відчуваємо. Я впевнений, що від вашого імені висловлюю вдячність нашим братам і сестрам, які, бувши знаряддям в руках Господа, зміцнили нас у цей час, коли ми всі разом.
Я вдячний, що звертаюся до цієї аудиторії у Великодню неділю. Сьогодні ми разом з іншими християнами святкуємо Воскресіння Господа Ісуса Христа. Для нас, членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, буквальне Воскресіння Ісуса Христа є стовпом нашої віри.
Оскільки ми віримо в написане і у Біблії, і у Книзі Мормона про буквальне Воскресіння Ісуса Христа, ми також віримо й багатьом вченням з Писань стосовно того, що подібне воскресіння прийде до всіх смертних, які будь-коли жили на землі. Те воскресіння дає нам, за словами апостола Петра, “живу надію” (1 Петра 1:3). Та жива надія—це наша впевненість у тому, що смерть не є завершенням існування нашої особистості, а лише необхідним кроком у милостивому плані нашого Небесного Батька для спасіння Своїх дітей. За тим планом передбачається перехід зі смертного життя у безсмертне. Основний принцип цього переходу—захід смерті й настання славетного ранку, що стало можливим завдяки Воскресінню нашого Господа і Спасителя, яке ми й святкуємо цієї Великодньої неділі.
II.
У чудовому гімні, слова до якого написала Елайза Р. Сноу, ми співаємо:
Для здійснення цього божественного задуму і досягнення божественної злагоди ми збираємося на зборах, зокрема, на цій конференції, щоб навчати й заохочувати одне одного.
Цього ранку я відчув, що темою для свого виступу мені слід взяти учення Алми його сину Геламану, яке записане у Книзі Мормона: “Через мале і просте відбувається велике” (Алма 37:6).
Нас багато чого навчають про мале і просте в євангелії Ісуса Христа. Нам потрібно нагадувати, що завдяки всьому цьому, здавалося б, малому і простому через тривалий період часу відбувається велике. На цю тему було багато виступів генеральних авторитетів, а також шанованих педагогів. Ця тема настільки важлива, що я відчув необхідність знову торкнутися її.
Те, що я побачив під час однієї ранкової прогулянки, нагадало мені, якою великою стає сила малого і простого з часом. Ось фотографія, яку я зняв. Щільний і міцний бетонний тротуар тріснув. Це сталося від якогось великого й сильного тиснення знизу? Ні, він тріснув через повільне, непомітне виростання одного з коренів, який простягнувся від дерева неподалік. Подібне я побачив і на іншій вулиці.
Сила тиснення, через яке тріснув цей твердий бетонний тротуар, була настільки малою, що днями і навіть місяцями вона залишалася невідчутною, однак з часом стала неймовірно великою.
З часом такий же сильний ефект дає мале і просте, про що нас навчають Писання і сучасні пророки. Подумайте про вивчення Писань. Нас навчають зробити його частиною свого щоденного життя. Або подумайте про особисті молитви і сімейні молитви на колінах—вони для вірних святих останніх днів мають бути регулярними. Подумайте про відвідування семінарії для молоді або класів інституту для дорослої молоді. Хоч кожна з цих справ може й здаватися малою і простою, однак з часом усі вони приведуть до могутнього духовного підйому й зростання. Це відбувається тому, що кожна з цих малих і простих справ запрошує Святого Духа, Цього Свідка, Який просвітлює нас і направляє до істини, як про це казав президент Айрінг.
Ще одне джерело для духовного підйому і зростання—звичка постійно каятися, навіть, здавалося б, у незначних провинах. Наше власне натхненне самооцінювання може допомогти нам побачити, що ми робимо неправильно і як нам це робити краще. Таке покаяння має відбуватися до нашого щотижневого прийняття причастя. Дещо з того, про що варто подумати в цьому процесі покаяння, названо в гімні “Чи зробив я сьогодні добро?”
“Чи зробив я сьогодні добро комусь?
Чи від цього світ кращим став?
Чи розрадити зміг? Чи комусь допоміг?
Як ні, день я змарнував.
Чи бідним, нужденним полегшив життя,
Коли їм натхнення надав?
Чи слабких підбадьорив, утішив серця?
Відгукнувся, як хворий страждав?”2
Це, справді, малі справи, але вони, справді, є чудовим прикладом того, про що Алма навчав свого сина Геламана: “І Господь Бог працює через засоби, щоб досягти Своєї великої і вічної цілі; і дуже незначними засобами Господь … досягає спасіння багатьох душ” (Алма 37:7).
В Університеті Бригама Янга—Гаваї президент Стівен Ч. Уілрайт натхненно описав аудиторії учення Алми таким чином: “Алма підтверджує своєму сину, що, дійсно, принцип, якого дотримується Господь, коли ми виявляємо віру в Нього і прислухаємося до Його поради у малому і простому, полягає в тому, що Він благословляє нас малими щоденними чудесами, а з часом—дивовижними справами”3.
Старійшина Говард В. Хантер навчав, що “часто саме повсякденні завдання, які ми виконуємо, мають найбільший позитивний вплив на життя інших людей, порівняний з тим, який світ так часто повʼязує з величчю”4.
Переконливе світське вчення стосовно цього ж принципу ми читаємо у колишнього сенатора від штату Індіана Дена Коутса, який написав: “Єдина підготовка для того єдиного глибокого рішення, яке може змінити життя або навіть народ,—це ті сотні тисяч напівусвідомлених, самовизначальних, здавалось би, неважливих рішень, які приймаються особисто”5.
Ці, “здавалось би, неважливі” особисті рішення, зокрема, стосуються й того, як ми витрачаємо свій час, що ми дивимося по телевізору і в Інтернеті, що ми читаємо, серед яких мистецьких творів і музики знаходимося вдома й на роботі, яких розваг шукаємо і як дотримуємося свого зобовʼязання бути чесними та вірними. Ще одна, здавалося б, мала і проста справа—це бути ввічливими й життєрадісними у своєму особистому спілкуванні.
Жодна з цих бажаних малих і простих справ не допомагатиме нам рухатися вперед, якщо ми не робимо їх послідовно й постійно. Президент Бригам Янг сказав так: “Наше життя складається з незначних, простих обставин, які у своїй сукупності складаються у щось надзвичайно важливе і стають підсумком усього життя чоловіка або жінки”6.
З усіх боків ми відчуваємо вплив медіа і занепад культури, і якщо ми не будемо цьому противитися, то в дотриманні своїх цінностей будемо рухатися за течією вниз. Щоб рухатися проти течії вгору, до нашої вічної мети, ми повинні постійно гребти. Добре бути у складі команди, що гребе разом як злагоджена команда веслярів. Стосовно цього прикладу слід сказати навіть більше: культурні потоки є настільки сильними, що якщо ми в якийсь момент перестанемо гребти, то нас віднесе за течією вниз—туди, куди ми не прагнемо потрапити, але куди неминуче потрапимо, якщо не будемо старатись постійно рухатися вперед.
Розказавши про, здавалося б, незначну подію, що призвела до важливих наслідків, Нефій написав: “І таким чином ми побачили, що малими засобами Господь може вершити великі справи” (1 Нефій16:29). У Старому Завіті є незабутній приклад цього. Там ми читаємо, що ізраїльтяни потерпали від отруйних змій. Багато людей померло через їхні укуси (див. Числа 21:6). Коли Мойсей молився про допомогу, то відчув натхнення зробити “мідяного змія, і вистав[ити] його на жердині”. І тоді, “якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія—і жив” (вірш 9). Така незначна дія давала дивовижний результат! І все ж, як пояснював Нефій, навчаючи з цього прикладу тих, хто бунтував проти Господа, навіть коли Господь вже підготував простий шлях, завдяки якому вони могли зцілитися, “через простоту того шляху, або легкість його, багато було таких, які загинули” (1 Нефій 17:41).
Той приклад і те вчення нагадують нам, що простота шляху, або легкість даного нам завдання, не означає, що воно є неважливим для здійснення наших праведних бажань.
Так само й навіть незначні вияви непослуху або якась недбалість у дотриманні праведної поведінки можуть призвести до тих наслідків, яких нас навчали уникати. Слово мудрості дає приклад стосовно цього. Ймовірно, дію на тіло однієї цигарки або одного ковтка алкоголю, або однієї дози наркотику виміряти неможливо. Однак з часом ця дія стає могутньою і може бути непереборною. Згадайте тріщину на тротуарі, яка виникла через поступове, незначне тиснення кореня дерева. Ясно одне: жахливих наслідків, до яких призводить долучення до будь-чого, що може викликати звикання, зокрема, наркотиків, які вражають наше тіло, або порнографічного матеріалу, який зводить на нижчий рівень наші думки, цілковито можна уникнути, якщо ми ніколи не будемо долучатися до цього—навіть один раз.
Багато років тому старійшина М. Рассел Баллард, виступаючи на генеральній конференції, описав, “як може мале і просте негативно позначатися на нашому власному спасінні і бути згубним для нього”. Він навчав: “Подібно до тонесеньких волокон, з яких утворюється пряжа, а потім нитка, і, нарешті, мотузка, усе це мале у своїй сукупності може стати чимось надто міцним, щоб його розірвати. Ми повинні завжди усвідомлювати силу, яку можуть мати малі і прості справи у розвитку духовності,—сказав він.—У той же час ми повинні усвідомлювати, що Сатана буде використовувати мале і просте, щоб вести нас до відчаю й нещастя”7.
З подібним застереженням звернувся президент Уілрайт до своєї аудиторії в УБЯ—Гаваї: “Саме через недбалість у виконанні малого і простого віра стає хиткою, чудеса припиняються і рух в напрямку до Господа та Його царства спочатку призупиняється, а потім починає уповільнюватися, оскільки прагнення царства Божого витісняється більш мирськими прагненнями та світськими амбіціями”8.
Аби захиститися від наростаючих негативних впливів, які стають на заваді нашому духовному розвитку, нам потрібно дотримуватися духовного принципу, що стосується малого і простого. Старійшина Девід А. Беднар під час жіночої конференції в УБЯ описав його так: “Ми можемо багато чого дізнатися про природу і важливість цього духовного принципу з методу … орошення ґрунту дуже малою кількістю води”, на відміну від поливання чи розпилювання з використанням великої кількості води там, де, можливо, це й непотрібно.
Він пояснив: “Завдяки рівномірному крапанню, вода просочується глибоко в землю, і в ґрунті накопичується багато вологи, необхідної для росту рослин. Подібним чином, якщо ми з вами будемо зосереджено й часто отримувати постійно спадаючі на нас краплі духовного підживлення, тоді євангельські корені зможуть глибоко прорости в нашу душу, зможуть міцно й надійно укріпитися там і зможуть принести надзвичайний і чудовий плід”.
Продовжуючи, він сказав: “Завдяки цій духовній моделі, за якою мале і просте веде до великого, приходять непохитність і стійкість, глибока відданість та повніше навернення до Господа Ісуса Христа і Його євангелії”9.
Пророк Джозеф Сміт навчав про цей принцип словами, які тепер знаходяться в Ученні і Завітах: “Нехай жодна людина не вважає це незначною справою; бо є багато чого, стосовно святих, що буде попереду і залежить від цього” (УЗ 123:15).
У звʼязку з першими спробами встановити Церкву в Міссурі Господь порадив мати терпіння, бо “все має статися у свій час” (УЗ 64:32). Потім Він дав цю важливу настанову: “Отже, не втомлюйтесь у доброчинності, бо ви закладаєте основи великої роботи. І з малого виходить те, що є великим” (УЗ 64:33).
Я вірю, що всі ми хочемо відгукнутися на заклик Президента Рассела М. Нельсона рухатися далі “завітним шляхом”10. Наше зобовʼязання робити це зміцнюється постійним виконанням “малих справ”, про які нас навчає євангелія Ісуса Христа та провідники Його Церкви. Я свідчу про Нього і закликаю Його благословення на всіх, хто прагне триматися Його завітного шляху, в імʼя Ісуса Христа, амінь.