Старійшина Герріт B. Гонг: Люби Господа і довіряй Йому
Герріт B. Гонг, щойно одружений студент-випускник англійського Оксфордського університету, зрозумів з власного досвіду, що коли ми любимо Господа і довіряємо Йому, Він нам допоможе, буде нас вести і зміцнювати.
Герріт отримав стипендію Родса, щоб здобути два ступені—один з них докторський. У той же час він служив у єпископаті Оксфордського приходу. Разом зі своєю дружиною Сюзен він пригадує пораду, яку старійшина Девід Б. Хейт (1906–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, надав під час запечатування їхнього шлюбу в Солт-Лейкському храмі. “Він сказав, що нам завжди потрібно мати покликання,—каже старійшина Гонг.—Ми знали, що коли будемо довіряти Господу й робити все, на що спроможні, Він нам допоможе”.
Герріт і Сюзен дійсно отримували, за його словами, “божественну допомогу і лагідні милості”. Продовжуючи служити в єпископаті, Герріт виконав усі академічні вимоги для здобуття докторського ступеня, окрім написання дисертації. Він попросив єпископа Оксфордського приходу, Алана Уебстера, надати йому благословення. У благословенні Герріт отримав це обіцяння: “Продовжуй робити все, на що спроможний, і Господь тебе благословить”.
Два члени приходу, які були досвідченими секретарями у юристів, запропонували допомогу в надрукуванні рукопису, і Герріт зміг закінчити свою дисертацію через кілька місяців. В дійсності він здобув і магістерський і докторський ступені усього за три роки. По закінченні навчання його запросили займатися дослідницькою роботою в університеті. Досвід, здобутий в Оксфорді, зміцнив його довіру до Господа, довіру, яка триває до сьогодні і продовжуватиме благословляти Герріта B. Гонга у його нинішньому служінні в Кворумі Дванадцятьох Апостолів.
Хліби й риба
“Господь є добрим і милостивим і прагне нас благословити,—каже старійшина Гонг.—Якщо ми докладаємо найкращих зусиль, Він дасть нам спроможність робити більше, ніж ми можемо. Це, як з хлібами і рибою. Господь бере те, що є в наявності, і збільшує його до багато більших обсягів у порівнянні з тим, що ми могли б зробити власними силами”.
Принцип хлібів і риби, за його словами, також стосується навчання. “Навіть коли формальна освіта недоступна, найголовніше—це дух навчання, бо навчання є вічним. Ми всі можемо шукати світло та істину незалежно від обставин. Якщо ми так робимо, Господь допоможе й порадить, як їх знайти”.
Завітна приналежність
Під час навчання в Оксфорді старійшина Гонг засвоїв ще один євангельський принцип, який він назвав “завітна приналежність”.
“Коли ми наближаємося до Господа, ми також наближаємося одне до одного,—каже він.—Ми зі Сюзен дуже цінуємо наш Оксфордський досвід як в приході, так і в академічних досягненнях. Багато наших найближчих друзів і до сьогодні є тими людьми, з якими ми були в Оксфордському приході”.
Серед них Тім і Тетлін Вітт, які пам’ятають, як ходили разом з Гонгами до храму. “Я добре пам’ятаю, як брат Гонг знімав годинник, щоб той не відволікав і щоб забути про часові обмеження, коли розмірковуєш про вічні матерії,—каже сестра Вітт.—Той незначний вчинок допоміг мені покращуватися у своєму храмовому поклонінні”.
Гонги часто знайомилися з друзями, яких зараз мають, завдяки євангелії. “Люди кажуть: “Ми з вами працювали, коли ви були у вищій раді”, або щось подібне,—розповідає старійшина Гонг.—Те саме стосується і мене. Я вдячний за президента колу і за раду приходу, які допомагали мені, коли я був молодим єпископом. Ми всі в боргу перед батьками, родичами свого подружжя, сусідами, президентами місії й сестрами і провідниками священства, які виявляли нам доброту, скеровували і заохочували приходити до Христа”.
Сімейний спадок
Сімейна історія старійшини Вонга прослідковується на 34 покоління вглиб до Першого Дракона Гонга, який народився у 834 році від Р.Х. Дідусь і бабуся старійшини Гонга емігрували до Сполучених Штатів з Китаю. Його мати Джин приєдналася до Церкви у підлітковому віці на Гаваях, США, а пізніше навчалася в Університеті Бригама Янга у Прово, шт. Юта, США, де жила в сім’ї Герріта де Джонга, першого декана коледжу мистецтв. “Джонги допомогли мені зрозуміти, що таке євангельська сім’я”,—розповідає вона.
Після УБЯ Джин навчалася в Стенфордському університеті в Пало-Альто, шт. Каліфорнія, США, де вона познайомилася з Волтером А. Гонгом. “Він уже був християнином і швидко зрозумів, що містить в собі відновлена євангелія”,—каже Джин. Він приєднався до Церкви, і через рік вони уклали шлюб у Солт-Лейкському храмі. Обоє стали професійними освітянами і в сумі присвятили більше 70 років викладанню.
“Батько також став патріархом,—розповідає старійшина Гонг,—і завдяки патріаршим благословенням, які надавалися в нашому домі, наш дім був наповнений глибоким благоговінням перед Божою любов’ю до кожної Його дитини”.
23 грудня 1953 року в Редвуд-Сіті, шт. Каліфорнія, народилася перша з трьох дітей Джин і Волтера. “Його ім’я—Герріт—голландського походження, і було дано на честь Герріта де Джонга,—пояснює Джин.—Його друге ім’я—Волтер—дано на честь його батька. І наше прізвище—китайське, на вшанування його спадку”.
Джин каже, що Герріт був уважним до молодших дітей у сім’ї—Браяна і Маргеріт. “Він любив допомагати їм,—каже вона,—навіть у чомусь незначному, наприклад, як зав’язувати шнурки на взутті”. Вона пригадує, як одного дня прийшла додому і випадково почула, як Герріт і Браян казали, що, на їхню думку, якийсь виступ на причасних зборах був нецікавим. “Тож я кинула їм виклик: “Підготуйте кращий виступ”. Вони прийняли той виклик і почали уважніше слухати всі виступи”,—каже вона.
У підлітковому віці Герріту подобалося ходити в походи з іншими молодими чоловіками свого приходу. Веллі Селбека, дружба з яким триває все життя, згадує один особливий похід. “Я був там з Геррітом і його братом Браяном та ще одним другом, який не був членом Церкви. Чомусь ми почали співати гімни. Герріт співав мелодію, Браян тенорову партію, а я басову. Думаю, ми проспівали 10 чи 20 гімнів, просто тому що нам подобалося співати. То був чудовий досвід. Наш друг, який не належав до Церкви, був вражений”.
Брат Селбека також згадує, як у старших класах школи Герріт попросив чір-лідерів провести мовчазний виступ для команди шахістів. “Він переконав їх, що моральна підтримка необхідна кожному,—каже брат Селбека,—і вони дійсно прийшли на матч!”
Зліва направо: Марджорі та Гордон Б. Хінклі вітають Герріта і Сюзен під час прийому на честь одруження Гонгів. Будучи місіонером на Тайвані, старійшина Гонг навчав одну сім’ю, а через багато років уже в якості генерального авторитета зустрівся з онуком однієї з дочок тієї сім’ї. У В’єтнамі старійшина і сестра Гонг зробили настінний розпис, щоб трохи розрадити своїх дітей, які переживали труднощі. Члени сім’ї Гонг зібралися разом з тими, хто допомагав робити розпис стіни у В’єтнамі.
По закінченні школи Герріт навчався в університеті Бригама Янга. З 1973 по 1975 він служив у Тайванській Тайбейській місії, потім повернувся до УБЯ, де в 1977 році здобув ступінь бакалавра з вивчення Азії та університетських досліджень.
Побачення і шлюб
Після місії старійшина Гонг на волонтерських засадах організовував недільні духовні вечори в Центрі підготовки місіонерів у Прово. Духовні вечори допомагали місіонерам, які їхали на Тайвань, більше дізнатися про людей, які там живуть, їхні традиції та культуру. Однією з місіонерок була сестра Сюзен Ліндсі з Тейлорсвілля, шт. Юта, дочка Річарда П. і Маріан Б. Ліндсі. Брат Ліндсі був членом Другого кворуму сімдесятників. “Мені здавалося, що Сюзен була людиною, яку я завжди знав”,—каже старійшина Гонг.
Минуло два роки, і через кілька місяців після повернення Сюзен до УБЯ по закінченні місії, Герріт був у Прово зі своєю сім’єю. Його батько викладав в університеті, і Герріт запланував двотижневий візит. Візит розтягнувся на чотири тижні, оскільки вони зі Сюзен зустрічалися щодня. Потім Герріт поїхав в інтернатуру на Гаваї, перш ніж повернутися в Оксфорд.
“Нам треба було підтримувати стосунки через півсвіту,—згадує старійшина Гонг.—Я намагався навчатися в Англії і в той же час через Атлантичний океан дізнаватися все, що я міг дізнатися про неї”.
“Ми заручилися по телефону”,—каже сестра Гонг.—Він знову приїхав додому на День подяки і ми уклали шлюб у перший же день, коли храм відкрили в новому році”. Через два тижні вони полетіли до Англії, щоб разом почати нове життя.
“Коли люди одружуються, вони кажуть про те, що дві сім’ї стають однією,—каже старійшина Гонг.—І це саме те, що дійсно сталося зі мною. Я відчуваю себе членом сім’ї Ліндсі, так само як і членом сім’ї Гонг”.
Карколомна кар’єра
Після того як недовгий час він був викладачем у Оксфорді, кар’єра Герріта перейшла у площину державного службовця у Вашингтоні, округа Колумбія, США. В 1984 році він служив у складі команди кампанії з переобрання Рейгана-Буша, де працював в одному кабінеті з Майком Левіттом, який пізніше став губернатором Юти. “Герріт був спостережливим і вдумливим,—каже брат Левітт,—але він вирізнявся своєю надзвичайною добротою”.
У 1985 році Герріт служив особливим помічником заступника секретаря Державного департаменту. У 1987 році він став особливим помічником посла Сполучених Штатів у Пекіні, Китай. І з 1989 по 2001 рік він обіймав кілька посад у Центрі стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні, округа Колумбія. Він потім повернувся до академічного світу, коли прийняв запрошення працювати на посаді помічника президента в сфері стратегічного планування в УБЯ. Він пропрацював на цій посаді 9 років.
Каррі Дженкінс, помічник президента, відповідальна за зв’язки в УБЯ, працювала у сусідньому офісі. Вона згадує про здатність Герріта Гонга заохочувати тих, хто оточував його. “Якщо у вас не було впевненості в тому, що ви справитеся зі складним дорученням, він був упевнений, що ви зможете,—каже вона.—Він робив усе, що в змозі, аби дати вам пораду, дати вам надію і дати можливість іти вперед і проявити себе”.
Федеральний суддя Томас Б. Гріффіт, який знав старійшину Гонга і у Вашингтоні, і в УБЯ, описує спілкування з ним у такий спосіб: “У кінці розмови ви розуміли, що центром були ви. Він прекрасний слухач. І він ставить запитання, що змушують вас думати”.
Сесіл О. Самуельсон, почесний генеральний авторитет-сімдесятник і колишній президент УБЯ, каже, що старійшина Гонг “зовні спокійний, однак його розум завжди працює”.
Сімейне життя
Герріт і Сюзен стали батьками чотирьох синів—Ебрахама, Семьюела, Крістофера і Метью—які зростали в різноманітних умовах.
“Коли ми жили в Пекіні, наші діти мали благословення стати найкращими друзями одне для одного”,—каже старійшина Гонг.
“З одного боку вони мали можливість отримати широке бачення світу,—додає сестра Гонг.—З іншого боку це допомогло нам стати дуже згуртованою сім’єю. Наші хлопці й досі кажуть, що найкраще, що ми, батьки, зробили,—це дали їм братів”.
“Якось ми вирішили скористатися накопиченими милями для польотів,—розповідає старійшина Гонг. Ми дозволили кожному вибрати напрямок. Ми почали у Вашингтоні, округа Колумбія, де ми жили, потім вирушили до Англії, Чеської Республіки, Греції, Турції, Індії, Китаю і Японії”.
“Під час тієї подорожі у нас було одне незмінне правило,—розповідає Сюзен—Куди б ми не поїхали, ми їли те, що їдять місцеві жителі”. У кінці подорожі, в Японії, старійшина Гонг сказав своїм синам, що поведе їх до ресторану, який відомий на весь світ своєю яловичиною. У Мак-Дональдсі чотири голодні сини і двоє батьків з’їли 17 гамбургерів!
“І мама, і батько дуже цінували навчання з досвіду,—розповідає Ебрахам.—Батько глибоко розмірковує над тим, як досвід формує людей, у тому числі цілі культури”. Ебрахам також зазначає, що його батько “ретельно підбирає слова, бо хоче, щоб його слова були правильно сприйняті й він повністю був впевненим у тому, що каже”.
Сем пригадує, що “при всій його зайнятості в Державному департаменті тато знаходив час, щоб кожного вечора займатися зі мною і готувати до математичної олімпіади в третьому класі, в якій я хотів брати участь і яка називалася “Challenge 24”. Він сказав, що якщо я виграю, то ми влаштуємо вечірку з морозивом і до нього буде 24 наповнювачі”. Сем дійшов до національного рівня, але не переміг. Однак сім’я Гонг влаштувала вечірку з морозивом. Проте не так-то легко було знайти 24 наповнювачі—одним була в’ялена яловичина.
Крістофер і Метью зазначають, як сильно вони “вдячні за довіру, любов і відданість, яку мають наші батько і мама”. Це та любов, яку старійшина і сестра Гонг мають одне до одного і до кожного з синів та до родичів.
“Герріт є не лише відданим батьком, але і відданим сином та братом,—каже Сюзен.—Ці ролі є для нього важливими. Він допомагає нам розуміти, що сімейні стосунки є найважливішими”.
Служіння в Церкві
Хоча старійшина Гонг приділяв багато часу роботі й сім’ї, він продовжував з великим бажанням служити у церковних покликаннях, у т.ч. членом вищої ради, провідником групи первосвящеників, президентом Недільної школи, учителем семінарії, єпископом, президентом місії колу, президентом колу і територіальним сімдесятником.
В усіх покликаннях і у своїй сім’ї він незмінно демонстрував певні якості. “Він вбачає в кожному сина або дочку Небесного Батька,—каже сестра Гонг.—Але понад усе він любить Господа. Він справді всім своїм серцем хоче побудувати царство і благословити дітей Небесного Батька”.
Він обожнює свою дружину. “Що б мене не попросили зробити,—каже він,—Сюзен завжди поруч. Їй легко спілкуватися з усіма, вона налаштована на інших людей. Вона завжди з готовністю їхала в нові місця і пробувала щось нове, за що я їй вдячний”.
Служіння у кворумі сімдесятників
3 квітня 2010 року старійшину Герріта В. Гонга було підтримано генеральним авторитетом-сімдесятником. Його призначили до президентства Азійської території, офіс якого знаходився в Гонконгу. Пізніше він став президентом Азійської території. 6 жовтня 2015 року старійшину Гонга підтримали членом президентства сімдесятників, де його міжнародний досвід продовжувався і полягав у відвідуванні територій у різних частинах світу, таких як Африка і Центральна Америка.
“Ти зустрічаєш і починаєш любити святих у всіх тих місцях,—каже він.—Ти відчуваєш, яке це благословення, коли люди розповідають про свою віру, оскільки зі свого досвіду, коли Бог діяв в їхньому житті, вони зрозуміли, Ким є Бог і як Він любить кожного з нас”.
“Коли ми посилаємо старійшину Гонга для вирішення будь-якої проблеми, ті, хто долучені до неї, знаходять друга,—каже Президент Нельсон.—Він має високий рівень знань, однак дуже смиренний. Він спілкується з людьми на всіх рівнях, проте завжди підготовлений і переконливий”.
Зліва направо: В Таїланді старійшина Гонг зустрічався з його Високопреосвященством Франциском Ксав’єром, кардиналом Кріенгсаком Ковітаванієм, католицьким архієпископом Бангкоку. Старійшина Гонг любить подорожувати з кожним із синів окремо. Це його подорож зі своїм сином Семом. Старійшина Гонг ділиться своїми думками про хліб життя з учителями семінарії та інституту релігії в 2017 році. Сестра Гонг вітається в домі члена Церкви в Камбоджі.
Покликання апостолом
Коли Президент Нельсон покликав старійшину Гонга служити членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пророк “з любов’ю взяв мої руки у свої, і поряд була моя дорога Сюзен, і надав це священне покликання від Господа, від якого у мене перехопило подих” (“Знайте всі, Христос Воскрес!” Ensign або Ліягона, трав. 2018, с. 97). Зі смиренням, але впевнений в любові до Господа і маючи довіру до Нього, старійшина Гонг прийняв це покликання. Його було підтримано 31 березня 2018 р. Ретельно підготовлений Господом, тепер він буде служити особливим свідком імені Христа в усьому світі (див. УЗ 107:23).